Перепишіть, добираючи з дужок потрібні букви.

І. Загальновідома близькість Шевченка, який був закоханий у поезію Пушк(і, и)на, Л(е, є)рмонтова і схилявся перед Щ(е, є)дріним і Гоголем, з революційно-демократичною інтелігенцією того часу — Ч(е, є)рниш(е, є)вським, Добролюбовим, Н(е, є)красовим. 2. Гоголь був одним із найбільших в світі творців типових, узагальнених образів. Ч(і, и)ч(і, и)ков, Хл(е, є)стаков, Собак(е, є)в(і, и)ч, Ноздрьов, Ман(і, и)лов, Коробочка, городничий Сквозн(і, и)к-Дмухановський, Держ(і, и)морда, Подкольос(і, и)н давно стали у нас називними. 3. Для Пушк(і, и)на була глибоко ненависна Росія царя, Росія грубого солдафона Аракч(е, є)єва і вишукано підлого " європейця" Воронцова, — але Росія Козьмн М(і, и)н(і, и)на і Степана Раз(і, и)на, Росія Рад(і, и)щ(е, е)ва і Гр(і, и)боєдова, Росія, в якій жив і творив, знемагаючи під ігом рабства, великий народ, — ця Росія була в душі поета найсвятішою святинею. 4. Навіть за часів чорної реакції не можна було погасити полум'я правди, що палало в трудах С(е, є)ч(е, є)нова, Павлова, М(е, є)нд(е, є)л(е, є)ва, Т(і, и)м(і, и)ряз(є, е)ва (З творів М.Рильського.)

27. Числ́ івник — самостійна частина мови, яка позначає кількість предметів або їхній порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?

Числівники за значенням поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні бувають збірні, дробові, неозначено кількісні і власне кількісні.

Українські числівники змінюються за родами, числами та відмінками.

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають одне число або кількість і відповідають на питання скільки? (три, одинадцять, тридцять чотири, семеро, три восьмих). Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі? (третій, одинадцята, тридцять четверте, двадцяті).

Числівник у давньоукраїнській мові був семантичною (назви чисел), а не граматичною категорією. Граматично слова один, два, три й чотири були прикметниками, що відмінялися за родами йвідмінками (а один також у числі) і сполучалися з іменником у однині (один), двоїні (два, також оба) або множині (три, чотири). Дальші назви були іменниками, що відмінялися лише у відмінках і керували родовим відмінком іменника (п'ять слуг, п'яти слуг). Простий числівник має один корінь. Складний числівник має два корені. Складений числівник складається з кількох слів.

Унаслідок занепаду двоїни, з 15-16 ст. форми множини стали вживатися також при числівнику два (але зі старим наголосом двоїни; два бр́ ати), а під впливом конструкцій з два — чотири узгодження поширилося також на вищі назви чисел, але тільки тоді, коли назва числівника була в непрямому відмінку (сучасне п'ять слуг, але п'яти слугам). Це викликало також морфологічне вирівнювання і поруч форм давального-місцевого-родового типу п'яти за зразком трьом-двом тощо постали форми типу п'ятьом, п'ятьох (з 16 ст.).

В орудному відмінку нова форма типу п'ятьма (замість старої пятью) стала єдиною можливою. Унаслідок цих змін, властивих тільки назвам чисел, витворилася для таких слів окрема система відмінювання і синтаксичних зв'язків, що дає можливість говорити про числівник як окрему частину мови. Але ці процеси не закінчені, і такі слова, як тисяча або мільйон і далі зберігають властивості іменника. Збірні числівники втратили окрему відміну (двоє — родовий двох тощо). Порядкові числівники не відрізняються від прикметників (перший, третій….).