Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Відмінювання порядкових числівників
1. Числівники, що мають закінчення -ий, відмінюються як прикметники твердої групи: перший (перша, перше), другий, четвертий, п'ятий, шостий, сьомий, восьмий, дев'ятий, десятий, одинадцятий, двадцятий, сотий, тисячний, мільйонний; числівник третій (третя, третє) відмінюється як прикметник м'якої групи. 2. У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина: вісімдесят восьмий, вісімдесят восьмого, тисяча дев'ятсот дев'яносто першого (року), у тисяча дев'ятсот тридцять дев'ятому (році). Позначення часу в українському мовленні Запам’ятайте! Для позначення неповних годин в українській мові існують форми з прийменником на, як правило, для позначення часу до першої половини години та з прийменником за — після першої половини години. Наприклад: чверть на сьому, за десять хвилин восьма (тобто через десять хвилин буде восьма година). На питання «Котра година?» відповідаємо: «Шоста година, двадцять друга година». Норма — вживання порядкового числівника у називному відмінку. В офіційно-діловій сфері, природним є вживання конструкцій, в яких на першому місці називають години, а потім — хвилини. Це відповідає цифровому позначенню часу. В оголошеннях офіційного характеру можна вживати форми типу «п'ятнадцята година двадцять хвилин» поряд з формою «двадцять хвилин на шістнадцяту». У центральних областях України запитання про час ставлять переважно російською мовою: «Сколько часов?», або ж кажуть: «Скільки зараз годин?». Це неправильно. У слов'янських мовах запитують не «Скільки годин?», а «Котр а година?». Про кількість можемо говорити тільки тоді, коли питаємо про години, витрачені на працю, відпочинок тощо: «Скільки годин щоденно працюєте?». У питанні «Скільки зараз годин?» йдеться не про кількість, а про порядок цифрових знаків на годиннику, на віддаленні їх від нульової позначки. Запам’ятайте! Українською потрібно запитувати «Котр а година?». «О котр і й годині починається нарада?», а не «В скільки годин?». Відповідаємо: «Зараз третя година», «Заняття починаються о пів на дев`яту». Для точного позначення часу вказуємо ще кількість хвилин. Години називаємо порядковим числівником від 1 до 24: «Збори відбудуться точно о чотирнадцятій годині п`ятнадцять хвилин». У побуті іноді допускають ще такі визначення часу, як «без десяти хвилин четверта», «п'ять хвилин до дев'ятої». Запам’ ятайте! Для офіційно-ділової сфери нормативним є вираз: «Десята година двадцять хвилин». Рідкісний в українській мові прийменник о, вживаний для вираження часу (о дванадцятій годині), перед числівником одинадцята, має форму об (для уникнення збігу двох о): «об одинадцятій». Не можна замінювати прийменник о прийменником у (в): «В третій годині» чи вживати сполучення «в три часа». 30. З а й м е н н и к а м и називаються слова, що вказу- ють на предмети, Розряди займенників за значенням: · особові (я(ми), ти(ви), він/вона/воно(вони)) · зворотний (себе) · взаємні (один одного, один другого) · вказівні (той, цей). Близькі за значенням до такого поняття як Артикль. · означальні (весь, всякий, кожен, жоден, інший) · питальні (хто? що? котрий? чий?) · відносні (хто, що, який, чий, котрий, скільки) · неозначені (деякий, абихто, що-небудь, дехто) · заперечні (ніхто, ніщо, ніякий) · присвійні (свій, мій, наш, його, її, їхній) ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ До першої групи належать особові займенники першої й другої особи я, ти, зворотний займенник себе, які відмінюються за іменною відміною. До другої групи належать усі інші займенники, які відмінюються за займенниковою відміною. ІМЕННЕ ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ: ОСОБОВИХ І ЗВОРОТНОГО СЕБЕ Однина Н я - ти --- Р мене - тебе - себе Д мені - тобі - собі З мене - тебе - себе О мною - тобою - собою М на мені - тобі - собі
31. Дієсло́ во — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?». Дієслівні форми описуються в таблиці
Спільними ознаками для всіх типів дієслівних форм є такі: а) вид — недоконаний та доконаний, що встановлюється питаннями: · що робити? — недоконаний вид, який виражає незавершену дію: співати, відвідувати, переконувати · що зробити? — доконаний вид, який виражає завершену дію: заспівати, відвідати, переконати Наприклад, дієприслівники на -учи (ючи), -ачи (ячи) творяться від основ недоконаного виду; а дієприслівники на -вши (ши) — від основ доконаного виду. б) перехідність/неперехідність, що встановлюється за наявністю або відсутністю при дієслові прямого додатка:
Це приклади форм зі значенням перехідності. Дієслівні форми: іти, спав, побіжить, засміється, сумуючи, є неперехідними, оскільки від них не можна поставити питань до іменника/займенника кого — що?, кого — чого?, отже, вони не мають при собі в реченні прямих додатків. Значення перехідності/неперехідності виражає спрямованість/неспрямованість дії на якийсь об'єкт. Перехідність/неперехідність у формах інфінітива є важливою умовою правила творення дієприкметників. в) роль присудка в реченні — для переважної більшості дієслівних форм.
|