Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Відмінювання порядкових числівників






1. Числівники, що мають закінчення -ий, відмінюються як прикметники твердої групи: перший (перша, перше), другий, четвертий, п'ятий, шостий, сьомий, восьмий, дев'ятий, десятий, одинадцятий, двадцятий, сотий, тисячний, мільйонний; числівник третій (третя, третє) відмінюється як прикметник м'якої групи.

2. У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина: вісімдесят восьмий, вісімдесят восьмого, тисяча дев'ятсот дев'яносто першого (року), у тисяча дев'ятсот тридцять дев'ятому (році).

Позначення часу в українському мовленні

Запам’ятайте! Для позначення неповних годин в українській мові існують форми з прийменником на, як правило, для позначення часу до першої половини години та з прийменником за — після першої половини години.

Наприклад: чверть на сьому, за десять хвилин восьма (тобто через десять хвилин буде восьма година).

На питання «Котра година?» відповідаємо: «Шоста година, двадцять друга година». Норма — вживання порядкового числівника у називному відмінку.

В офіційно-діловій сфері, природним є вживання конструкцій, в яких на першому місці називають години, а потім — хвилини. Це відповідає цифровому позначенню часу. В оголошеннях офіційного характеру можна вживати форми типу «п'ятнадцята година двадцять хвилин» поряд з формою «двадцять хвилин на шістнадцяту».

У центральних областях України запитання про час ставлять переважно російською мовою: «Сколько часов?», або ж кажуть: «Скільки зараз годин?». Це неправильно. У слов'янських мовах запитують не «Скільки годин?», а «Котр а година?». Про кількість можемо говорити тільки тоді, коли питаємо про години, витрачені на працю, відпочинок тощо: «Скільки годин щоденно працюєте?». У питанні «Скільки зараз годин?» йдеться не про кількість, а про порядок цифрових знаків на годиннику, на віддаленні їх від нульової позначки.

Запам’ятайте! Українською потрібно запитувати «Котр а година?». «О котр і й годині починається нарада?», а не «В скільки годин?». Відповідаємо: «Зараз третя година», «Заняття починаються о пів на дев`яту».

Для точного позначення часу вказуємо ще кількість хвилин. Години називаємо порядковим числівником від 1 до 24: «Збори відбудуться точно о чотирнадцятій годині п`ятнадцять хвилин». У побуті іноді допускають ще такі визначення часу, як «без десяти хвилин четверта», «п'ять хвилин до дев'ятої». Запам’ ятайте! Для офіційно-ділової сфери нормативним є вираз: «Десята година двадцять хвилин». Рідкісний в українській мові прийменник о, вживаний для вираження часу (о дванадцятій годині), перед числівником одинадцята, має форму об (для уникнення збігу двох о): «об одинадцятій». Не можна замінювати прийменник о прийменником у (в): «В третій годині» чи вживати сполучення «в три часа».

30. З а й м е н н и к а м и називаються слова, що вказу- ють на предмети,
ознаки або кiлькостi, не називаючи ï х. Традицiйно в описових
граматиках видiлення займенникiв як окремоï частини мови
ґрунтується на лексико-семантичних ознаках. Виконувану
займенниками функцiю називають в к а - з i в н о ю, або д е й к т и ч н
о ю (гр. deixis вказiвка). Власне займенниковий дейксис виражає
ситуацiйно-вказiвну i контекстно-вказiвну функцiï. Перша
полягає у вiдсиланнi до учас- никiв конкретного акту мовлення.
Наприклад: Л у к а ш. Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така? М
а в к а. Я Мавка лiсова (Л. У.). У конкретнiй ситуацiï мовлення я
i ти вказують на мовця й адресата. Займенник хто вказує на особу
через запитання про найзагальнiшi сутнiснi ознаки ï ï. Друга
функцiя полягає в тому, що займенники здатнi висту- пати
субститутами iменних слiв. Цю замiшувально-вказiвну функцiю називають ще
а н а ф о р и ч н о ю. Наприклад: Ви- соку Чигиринську гору люди
назвали Богдановою. Вона стоï ть посерединi Чигирина (Нар. тв.);
Озеречками цвiтуть айстри попiд вiкнами. Удосвiта на них
збирається холод- на роса (Гуц.). Вiдповiдно до виконуваних
функцiй займенники розподiля- ють на два типи: д е й к т и ч н i т а а н
а ф о р и ч н i. Д е й к т и ч н i займенники мiстять вказiвку
вiдсилання до учасникiв ситуацiï {я, ти, ми, ви, мiй, твiй, наш,
ваш, ï хнiй), а н а ф о р и ч н i до вже згадуваного об'єкта
або 199того, який буде названо пiзнiше (вiн, вона, воно, вони, себе,
цей, той, такий та iн.). Окремi дослiдники видiляють третiй
функцiональний тип к в а н т о р н i займенники, до яких вiдносять
неозначенi (хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, який-небудь та iн.),
заперечнi (нiхто, нiщо), питальнi (хто, що, чий, скiльки) та iншi з унiверсально-
узагальнювальним значенням. У лiнгвiстичнiй iнтерпретацiï О. О.
Шахматова займенники функцiонально подiляються на о з н а ч е н i i н е
о з н а - ч е н i як засоби вираження референцiï субстанцiï
iстот i предметiв: вiдомого/невiдомого, визначеного/невизначеного, зга-
дуваного/уточненого тощо. Займенниковiсть як семантична ознака, що
ґрунтується на спiльнiй дейктичнiй функцiï, досить
строкато реалiзується в лексико-семантичних групах цього класу
слiв. Своєрiднiсть ï ï виявляється i в граматичних
ознаках кожноï групи.

Розряди займенників за значенням:

· особові (я(ми), ти(ви), він/вона/воно(вони))

· зворотний (себе)

· взаємні (один одного, один другого)

· вказівні (той, цей). Близькі за значенням до такого поняття як Артикль.

· означальні (весь, всякий, кожен, жоден, інший)

· питальні (хто? що? котрий? чий?)

· відносні (хто, що, який, чий, котрий, скільки)

· неозначені (деякий, абихто, що-небудь, дехто)

· заперечні (ніхто, ніщо, ніякий)

· присвійні (свій, мій, наш, його, її, їхній)

ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ

До першої групи належать особові займенники першої й другої особи я, ти, зворотний займенник себе, які відмінюються за іменною відміною. До другої групи належать усі інші займенники, які відмінюються за займенниковою відміною. ІМЕННЕ ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ: ОСОБОВИХ І ЗВОРОТНОГО СЕБЕ Однина Н я - ти --- Р мене - тебе - себе

Д мені - тобі - собі З мене - тебе - себе О мною - тобою - собою М на мені - тобі - собі
Множина Н ми - ви Р нас - вас Д нам - вам З нас - вас О нами - вами М на нас - вас
ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВО-ВКАЗІВНИХ ЗАЙМЕННИКІВ
Однина Множина
Н. він воно вона вони
р. його ---- її (неї) їх (них)
Д. йому ---- їй їм
3. його --- її (неї) їх (них)
0 ним --- нею ними
М (на) ньому --- (на) ній (на) них
Запам'ятайте: характерною особливістю відмінювання особових і особо­во-вказівних займенників є те, що під час відмінювання змінюється не тільки закінчення, а й основа: я - мене; ти - тебе; він - його; вона - її; ми - нас; ви - вас; вони - їх; зворотний займенник себе не має форм називного відмінка, роду, множини. Відмінюється як особовий займенник дру­гої особи ти.
ЗАЙМЕННИКОВЕ ВІДМІНЮВАННЯ
Відмінювання вказівного займенника цей {це, ця)
Однина Множина
чол р. сер р. жін р. для всіх родів
Н. цей це ця ці
Р цього ---- цієї цих
Д цьому ---- цій цим
3.. цього це цю цих
О цим --- цією цими
М (на) цьому ---- (на) цій (на) цих
Відмінювання вказівного займенника той (те, та)
Однина Множина
Чол р. сер рід жін р. для всіх родів
Н той те та ті
Р того ---- тієї тих
Д тому ----- тій тим
З того те ту тих
О тим ----- тою тими
М на тому --- на тій на тих
Відмінювання присвійного займенника мій (моє, моя)
Однина Множина
чол р. сер р. жін р. для всіх родів
Н. мій моє моя мої
Р. мого --- моєї моїх
Д. моєму --- моїй моїм
3.мого моє мою моїх
О. моїм ---- моєю моїми
М. (на) моєму --- (на) моїй (на) моїх
Відмінювання означального займенника весь (все, вся)
Однина Множина
чол р. сер р. жін р. для всіх родів
Н. весь все вся всі (усі)
Р. всього --- всієї всіх
Д. всьому --- всій всім
3. всього все всю всіх
О. всім --- всією всіма
М. (на) всьому --- (на) всій (на) всіх
Відмінювання питальних та відносних займенників
Однина Множина
чол р. сер р. жін р. для всіх родів
Н. чий чиє чия чиї
Р. чийого --- чиєї чиїх
Д. чийому --- чиїй чиїм
3.чийого чиє чию чиїх
О. чиїм ----- чиєю чиїми
М. (на) чиєму --- (на) чиїй (на) чиїх
Н хто - що - скільки - стільки
Р кого - чого - скількох - стількох
Д кому - чому - скільком - стільком
З кого - що - скільки - стільки
О ким - чим - скількома - стількома
М на кому - чому - скількох - стількох

 

31.

Дієсло́ во — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?».

Дієслівні форми описуються в таблиці

Форма дієслова На яке питання відповідає Як змінюється Яким членом речення виступає
інфінітив що робити? що зробити? незмінювана форма будь-яким
особова що роблю? що робив? що робитиму? що робив би? що робимо? за способами, часами, особами, числами, родами присудком
дієприкметник який(а, е, і)? за родами, відмінками, числами присудком, означенням
безособова (форми на -но/-то) що зроблено? незмінювані, тільки доконаний вид присудком
дієприслівник що роблячи? що зробивши? незмінювані обставиною

Спільними ознаками для всіх типів дієслівних форм є такі:

а) вид — недоконаний та доконаний, що встановлюється питаннями:

· що робити? — недоконаний вид, який виражає незавершену дію: співати, відвідувати, переконувати

· що зробити? — доконаний вид, який виражає завершену дію: заспівати, відвідати, переконати

Наприклад, дієприслівники на -учи (ючи), -ачи (ячи) творяться від основ недоконаного виду; а дієприслівники на -вши (ши) — від основ доконаного виду.

б) перехідність/неперехідність, що встановлюється за наявністю або відсутністю при дієслові прямого додатка:

готувати кого — що? відповіді (питання, страви)
готує кого — що? відповіді (питання, страви)
заготовлено кого — що? відповіді (питання, страви)
готуючи кого — що? відповіді (питання, страви)
не готувати кого — чого? відповідей (питань, страв)
не готує кого — чого? відповідей (питань, страв)
не заготовлено кого — чого? відповідей (питань, страв)
не готуючи кого — чого? відповідей (питань, страв)

Це приклади форм зі значенням перехідності.

Дієслівні форми: іти, спав, побіжить, засміється, сумуючи, є неперехідними, оскільки від них не можна поставити питань до іменника/займенника кого — що?, кого — чого?, отже, вони не мають при собі в реченні прямих додатків.

Значення перехідності/неперехідності виражає спрямованість/неспрямованість дії на якийсь об'єкт. Перехідність/неперехідність у формах інфінітива є важливою умовою правила творення дієприкметників.

в) роль присудка в реченні — для переважної більшості дієслівних форм.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал