Суспільно-політична та національна проблематика в програмах політичних партій підавстрійської України.

Політичні партії Західної України.

І партія була утворена 1890р. Руська-Українська радикальна (РУРП). В цю партію входили: І.Франко, Павличко. У своїй діяльності партія прагнула поєднати теоретичні засади соціалізму із захистом соціальних інтересів українських селян та національних інтересів українців Галичини. Було висунуто і аргументовано постулат політичної самостійності країни, який містився у новій редакції програми РУРП (1895)

У 1899р. у Львові утворилася українська національно-демократична партія (керівник Левицький). Вони не були прихильниками революції і толерантно ставилися до Австро-Угорщини. Після розпаду РУРП з неї виділилося марксистське крило, що у 1899р. оформилося в Українську соціал-демократичну партію (Ганневич, Бачинський). Всі ці партії здебільшого відстоювали парламентські форми, дії, виступи за розв’язання соціально-економічних завдань (проти експлуатації, демократію, 8-ий робочий день) були прибічниками політичної самостійної України.

Революційні події охопили й Північну Буковину, де селяни силою повертали захоплене у них поміщиками. У селянському русі значну роль відігравали і депутати рейхстагу. Так, депутат Л. Кобилиця 16 листопада у Вижниці на зборах 2600 селян закликав до боротьби з панами. Це було закликом до повстання, яке охопило гірські села Вижницького і

Сторожинецького округів. Розгорнувся рух проти роз'єднання Північної Буковини й Галичини. Проте уряд, йдучи назустріч панівній верхівці, на початку 1849 р. все ж здійснив таке відокремлення.

Влітку і восени 1848 р. активним був революційний рух і в Закарпатті. Але після придушення революції австрійський уряд розправився з учасниками народних виступів. Лише 2 березня 1853 р. було видано імператорський указ, який санкціонував скасування кріпацтва в Угорщині за викуп на таких же кабальних умовах, як і в Галичині та на Буковині. Не допустив уряд і об'єднання Закарпаття із Східною Галичиною, за що виступала частина закарпатської інтелігенції. А у березні 1849 р. уряд розігнав парламент і згодом відібрав у народу більшість завойованих ним свобод.

Проте революція мала важливі наслідки для населення 'Західної України. Найголовнішим з них було скасування кріпацтва. Аграрна реформа, незважаючи на її грабіжницький характер, все ж сприяла розвиткові капіталістичних відносин. Характерним наслідком революції було і піднесення національно-визвольної боротьби народу, зближення українців Східної Галичини, Північної Буковини й Закарпаття.

5. Суспільно-політичні та національні питання в програмах загальноросійських політичних партій.

У 1898р. було утворено Російську соціал-демократичну робітничу партію. В Україні активно діяли комітети УСРРП (особливо на півдні – Одеса, Миколаїв, Херсон, Київ, Катеринослав) Їхня мета:

Повалення царизму; встановлення демократичної республіки; рівноправність громадян; виборче право; право на само визнання нації; 8-годинний робочий день; диктатура пролетаріату.

У 1903р. партія розклалася на: більшовиків(на чолі з Леніном) яі підтримували радянські норми; меншовиків (на чолі з Мартовим) який притримувався реформаторського напряму.

Партія соціал-революціонери (есери) була утворена в 1901р.. Були представниками інтегрування трудового народу і ліквідації приватної власності; повалення самодержавства, права нації на самовизначення.

Конституційно-демократична партія (кадети) виступали за неділиму Росію, не визнавали право нації на самовизначення, активно діяли в Київській губернії.

Політик «Союз 17 сентября» (октябристи) Бучнов – виступав за конституційну монархію, за приватну власність.

Монархічні організації: союз руського народу; союз Михаїла Архангельса, 1905р. – Дубревін.

Загальні російські партії в Україні користувалися значно більшими впивами ніж власне українські.