Аналіз собівартості окремих видів продукції.

Як зазначалося, важливим показником загальної собівартості продукції є собівартість її окремих видів. Для аналізу використовують планові та фактичні калькуляції собівартості продукції. Об’єктом калькулювання можуть бути продукція чи роботи (послуги). Проте головний об’єкт калькулювання — це готові вироби, які поставляються за межі п-ва. Ураховуючи значну трудомісткість процесу калькулювання, п-ва обмежуються калькулюванням собівартості лише найважливіших видів продукції. Під час аналізу встановлюють ступінь виконання плану за собівартістю окремих видів продукції, вивчають відхилення за статтями калькуляції від плану або базових показників, визначають причини, що зумовили значні відхилення за найбільш вагомими статтями калькуляції. Аналіз собівартості окремих видів продукції слід закінчувати пошуком резервів її зниження. Поточні резерви собівартості включають усі види непродуктивних витрат (як явні, так і приховані), а також виявлені під час аналізу перевитрати р-сів і надмірні витрати грошових коштів. Перспективні резерви зниження собівартості продукції, як правило, передбачають проведення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт, що, до речі, потребує певних додаткових інвестицій. Насамперед це стосується можливого збільшення обсягів в-ва. Собівартість одиниці продукції розраховують за формулою: , де П — умовно-незмінні витрати V — змінні витрати q_і — обсяг в-ва; Ц — ціна.

Фактор, що впливають на Сб продукції: - час. - виготовлення з відходів основного в-ва побічної продукції - спеціалізація та кооперування підприємств. - упровадження досягнень науково-технічного прогресу.