Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу

Надзвичайно різноманітним є тваринний світ України. Але не­рідко спостерігається споживацьке ставлення до цього багатства. Тому державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу (рибних ресурсів) є важливою складовою природоохоронного інспектування.

Органи Міністерства екології та природних ресурсів відповідно до покладених завдань здійсню­ють державний контроль за:

− збереженням умов існування видового й популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі;

− недопустимістю погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин;

− збереженням цілісності природних угруповань тварин;

− додержанням науково обґрунтованих нормативів і лімітів ви­користання об’єктів тваринного світу, забезпеченням невиснажливого використання диких тварин;

− раціональним використанням корисних властивостей і про­дуктів життєдіяльності диких тварин;

− регулюванням чисельності тварин з метою охорони здоров’я поселення й відтворення заподіяної шкоди природі та народному господарству;

− запобіганням загибелі диких тварин під час здійснення вироб­ничих процесів;

− додержанням режиму заповідників, заказників і інших при­родних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні;

− додержанням особливого режиму охорони видів тварин, зане­сених до Червоної книги України й до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні;

− розведенням у неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів, тварин;

− вилученням тварин із природного середовища;

− за проведенням інших заходів і встановленням інших вимог щодо охорони, використання й відтворення тваринного світу.

Державне лісове агентство України й його органи на місцях організовують ведення мисливського господарства, займаються охороною, відтворенням, раціональним використанням тваринного світу, регулюванням чисельності шкідливих тварин, розселенням мисливських звірів і птахів, здійснюють відомчий контроль за:

− виконанням встановлених лімітів використання об’єктів тва­ринного світу;

− своєчасним мисливським упорядкуванням угідь;

− проведенням обліку тварин мисливськими господарствами та своєчасним звітуванням за результатами обліку;

− цільовим використанням мисливських угідь, закріплених за природокористувачами.

Держкомітет рибного господарства та його структурні пі­дрозділи на місцях здійснюють відомчий контроль за:

− виконанням рішень уряду України, наказів та інструкцій з питань охорони та відтворення рибних ресурсів, інших водних тварин і рослин;

− діяльністю підприємств і організацій рибного господарства України щодо використання та відтворення рибних ресурсів;

− виконанням планів риборозведення, акліматизації, рибогос­подарської меліорації, врятуванням молоді промислових риб та ін­ших робіт із підвищення рибопродуктивності водойм;

− станом рибогосподарських водойм, а також за здійсненням заходів для запобігання їх забрудненню, засміченню та іншим ви­дам шкідливого впливу;

− належним використанням дозволів на право лову риби та ін­ших об’єктів водного промислу для наукою-дослідних цілей, аклі­матизації, зариблення, риборозведення, контрольного лову;

− роботою рибоходів та інших рибопропускних споруд при гре­блях гідроелектростанцій;

− здійсненням встановлених рішеннями Кабінету Міністрів Ук­раїни умов забору води з рибогосподарських водойм.

Державний контроль за станом, охороною, використанням та відтворенням тваринного світу (зокрема, рибних ресурсів) передбачає проведення перевірок дотримання природокористувачами природоохоронного законодавства. Перевіряються організації, підприємства та установи, діяльність яких впливає чи може впливати на стан, охорону, використання та відтворення тваринного світу.

Охорона диких тварин повинна здійснюватися шляхом:

− встановлення заборони та обмежень на використання ресурсів тваринного світу;

− охорони від самовільного використання та інших порушень діючого порядку використання ресурсів тваринного світу;

− охорони середовища перебування, умов розмноження й шляхів міграції диких тварин;

− запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів;

− створення заповідників, заказників і виділення інших територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні;

− встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України, переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні;

− встановлення науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання ресурсів тваринного світу;

− надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха й унаслідок інших надзвичайних екологічних ситуацій;

− пропаганди важливості охорони тваринного світу в засобах масової інформації;

− здійснення відомчого контролю в галузі охорони й використання тваринного світу;

− боротьби з шкідливими хижаками та птахами;

− проведення інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони об'єктів тваринного світу.

За організації перевірки дотримання природоохоронного зако­нодавства в галузі охорони, використання та відтворення тваринно­го світу висвітлюються такі питання:

1.Закріплення мисливських угідь. Перевіряється наявність:

− рішення обласної (районної) ради, рішень чи постанов Урядупро створення господарства та про закріплення угідь;

− договорів між користувачами мисливських угідь та відповідними, спеціально уповноваженими державними органами з охорони та регулювання використання тваринного світу;

− суборендних договорів із первинними мисливськими колективами;

− рішень обласних, районних рад чи місцевих органів влади згі­дно з питаннями охорони використання тваринного світу, поліп­шення ведення мисливського господарства та їх виконання;

− матеріалів перевірок договірних зобов'язань;

− паспорту мисливського господарства;

− матеріалів мисливського впорядкування.

Аналізується:

− освоєння коштів на охорону та відтворення диких тварин, враховуючи біотехнічні заходи (загалом по області, району, природокористувачах мисливських угідь);

− достовірність звітних даних, занесених до державної форми статзвітності 2ТП-полювання, та відповідність їх первинним матері­алам обліку;

− кількість членів УТМР загалом по області, району, площа ми­сливських угідь, яка припадає (в області, районі) на одного мисливця;

− усунення виявлених порушень та вжиті заходи відповідно до актів раніше проведених перевірок.

2. Динаміка чисельності основних видів мисливської фауни. Перевіряються первинні матеріали обліку мисливської фауни, методи обліку, правильність оформлення матеріалів. Шумовим методом обліку підраховують чисельність в угіддях козуль, зайців − при цьому обліком повинно бути охоплено не менше 30 відсотків угідь. Двократно-обкладним методом підраховують чисельність лосів, оле­нів, диких кабанів − у цьому випадку обліком повинна охоплюва­тись уся площа мисливського господарства. Аналізуються матеріа­ли мисливського впорядкування, оптимальна та фактична чисель­ність диких тварин в угіддях.

3. Використання диких тварин. Перевіряється наявність у господарстві книги реєстрації ліцен­зій та відстрілювальних карток, журналу обліку добутої дичини, журналу обліку добування диких тварин та птахів, яких визнано шкідливими за ведення мисливського господарства, журналу ін­структажу мисливців під час проведення полювань, планів-графіків проведення полювань.

Аналізується:

− добування мисливських видів тварин за видами, процент їх вилучення;

− вилучення тварин за статтю та віковою структурою;

− оптимальна та фактична щільність мисливської фауни на 1000 га мисливських угідь;

− правильність складання планів експлуатації основних видів мисливської фауни;

− дотримання лімітів добування диких тварин, правильність оформлення дозволів, ліцензій та відстрілювальних карток;

4. Відтворення диких тварин. Аналізується:

− продуктивність мисливських угідь області, району, господарства;

− стан штучного розведення дичини, розселення та акліматизація диких тварин, наявність актів на випуск диких тварин;

− забезпеченість розрахункового поголів'я диких тварин біотехнічними спорудами (годівниці для козулі, оленя − 1шт. на 20 го­лів, підгодівельні майданчики (кабан) − 1шт. на 10 голів, підгодівельні точки (заєць) − 1шт. на 20 голів, куріпка, фазан − 1шт. на 20 голів; солонці (для копитних) − 1шт. на 20 голів, заєць − 1шт. на 1000 га);

− виділення господарством відтворювальних ділянок, відмежування їх у натурі аншлагами, наявність у господарстві наказу чи рі­шення на їх створення (повинно бути виділено не менше 20 відсот­ків площі господарства).

5. Організація боротьби з порушниками правил полювання. Аналізується:

− виявлення випадків порушень правил полювання та притя­гнення їх до відповідальності, наявність журналу реєстрації протоколів та інформації про результати вжитих заходів до порушників;

− правильність ведення документації (протоколів, постанов), прийняття за ними рішень, на які рахунки надходять штрафи ти збитки на відшкодування заподіяної шкоди;

− взаємодія користувачів мисливських угідь з органами внутрішніх справ, природоохоронними органами при організації та проведенні боротьби з браконьєрством;

− наявність нерозглянутих (припинених) органами прокуратури кримінальних справ на порушників правил полювання.

Під час організації перевірки дотримання природоохоронного законодавства в галузі охорони, використання та відтворення рибних запасів необхідно звернути увагу на нижчеподані питання:

1. Загальні питання:

− наявність рішень обласних, районних рад чи місцевих органів влади з питань охорони та використання рибних ресурсів, поліпшення ведення рибного господарства, їх виконання;

− освоєння коштів на охорону та відтворення рибних запасів, будівництво риборозплідників, риборозплідних заводів (загалом по області, району, користувачах рибних ділянок);

− достовірність звітних даних, занесених до державної форми статзвітності.

2. Закріплення аматорських ділянок за користувачами:

− загальна площа аматорських ділянок;

− площа закріплених ділянок;

− рішення місцевих органів влади про закріплення промислових та аматорських ділянок за користувачами;

− договір між користувачами водойм та відповідними спеціально уповноваженими державними органами з охорони та регулювання користування тваринного світу;

− наявність суборендних договорів із первинними організаціями на закріплення рибогосподарських водойм.

3.Матеріали перевірок договірних зобов’язань:

− акти перевірок та результати усунення виявлених порушень;

− чи контролюється усунення користувачами водойм виявлених недоліків;

− вжиті заходи до користувачів ділянок у разі виявлення значних недоліків у веденні рибного господарства та договірних зобов’язань (зариблення, проведення меліоративних робіт тощо).

4. Динаміка вилову основних видав риб за останні роки загалом по району.

5. Добування цінних промислових видав риб за видами, процент їх вилову. Аналіз вилову риб за видами. Дотримання лімітів вилову основних промислових видів риб.

6. Охорона рибних запасів передбачає:

− встановлення заборони та обмежень у використанні рибних ресурсів;

− охорону від самовільного використання та інших порушень діючого порядку використання рибних ресурсів;

− охорону середовища перебування, умов розмноження й шляхів міграції риб;

− запобігання загибелі риб під час здійснення виробничих процесів;

− створення заповідників та іхтіологічних заказників і виділення інших природних територій та об’єктів що підлягають особливійохороні;

− встановлення науковообґрунтованих нормативів і лімітів використання рибних ресурсів;

− пропаганду важливості охорони рибних запасів у засобах ма­сової інформації;

− здійснення відомчого контролю в галузі охорони й викори­стання рибних запасів; − проведення інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони об’єктів рибних запасів.

7. Організація боротьби з порушниками правил рибальства та браконьєрами має на меті:

− виявлення випадків порушення правил рибальства та вжиті заходи;

− перевірку діяльності правоохоронних органів та інших служб та відомств в організації боротьби з браконьєрством та притягненні браконьєрів до відповідальності;

− розгляд наявних нерозглянутих (припинених) справ на порушників правил рибальства та браконьєрів органами прокуратури, внутрішніх справ та адмінкомісіями.