Основні порушення законодавства про тваринний світ

З метою запобігання або припинення виявленого правопорушення, усунення його шкідливих наслідків, керуючись чинним законодавством, інспектуючі органи мають право застосовувати такі захо­ди впливу:

а) штраф;

б) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям учинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення (у судовому порядку);

в) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або без­посереднім об'єктом адміністративного правопорушення (у судовому порядку);

г) позбавлення спеціального права, наданого даному громадяни­ну (право полювання, рибної ловлі);

д) направлення матеріалів в органи природоохоронної прокуратури та суд для притягнення винних до кримінальної й адміністра­тивної відповідальності;

є) порушення клопотань про застосування дисциплінарного заходу покарання й громадського впливу.

Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосову­ватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення. За од­не адміністративне правопорушення може накладатись основне або основне й додаткове стягнення.

Адміністративне стягнення може накладатись не пізніше як че­рез два місяці від дня вчинення правопорушення, а для тривалого правопорушення − два місяці від дня його виявлення.

Постанова про адміністративне стягнення виноситься в 15-денний термін від дня складання протоколу, але не пізніше 2-х місяців від дня вчинення правопорушення, а для тривалого правопорушення − 2-х місяців від дня його виявлення.

Копія постанови в триденний строк вручається під розписку порушнику або надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Порушник у 15-денний строк, одержавши постанову, зобов’язаний внести штраф на вказані в постанові реквізити.

Постанова про адміністративне правопорушення може оскаржуватися в 10-денний строк від дня одержання постанови, скарга подається в органи Міністерства екології та природних ресурсів України або в суд.

У разі оскарження або опротестовування постанови порушник зобов’язаний не пізніше як через 15 днів від дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення внести штраф на вказані в постанові реквізити.

Порушникам природоохоронного законодавства (господарствам, підприємствам, організаціям, установам) вручається претензія про добровільну сплату стягнення за шкоду, заподіяну тваринному світу, рибним ресурсам. Претензія підписується керівником чи вступником керівника спеціального природоохоронного органу, надсилається разом із постановою рекомендованим або цін­ним листом чи вручається порушнику під розписку.

Порушники природоохоронного законодавства зобов’язані в місячний строк розглянути претензію й дати відповідь природоохоронному органу (в письмовій формі), що виніс претензію, в якій вказується номер і дата платіжного доручення на перерахування суми, або мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти й документи, що обґрунтовують відхилення претензії.

Для притягнення винних до дисциплінарної відповідальності матеріали про факти порушення надсилаються на розгляд керівництва господарства, підприємства, організації, установи, а у випадках притягнення керівництва − у відповідні вищестоящі організації. Матеріали повинні містити заяву, копію протоколу, яким було встановлено порушення з повідомленням причин і наслідків порушення.

Головні державні інспектори України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя, держінспекцій з охорони Чорного та Азов­ського морів у разі порушення природоохоронного законодавства виносять рішення про обмеження, зупинення (тимчасово) роботи чи будівництва підприємства та інших об’єктів, використання при­родних ресурсів, У рішенні викладається суть порушення, їх причини й наслідки.

У випадках невиконання керівництвом господарства, підприємства, організації, установи або вищим відомством чи міністерством рішення про обмеження, призупинення (тимчасово) використання природних ресурсів або перешкоджання виконанню цієї постанови спеціальні органи Міністерства екології та природних ресурсів України, місцеві органи влади звертаються в органи про­куратури для притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності.

Для анулювання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища виносять обов’язкові для виконання подання про припинення дії або анулювання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів до того органу, який видав спеціальний дозвіл на право використання.

Виконання постанови про позбавлення права полювання про­водиться шляхом вилучення посвідчення мисливця. У разі ухилен­ня особи, позбавленої права полювання, від здавання мисливського квитка органи, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, проводять вилучення мисливського квитка у встановленому порядку.

Для притягнення порушників природоохоронного законодавства до кримінальної та адміністративної відповідальності матеріали надсилаються в природоохоронну прокуратуру та суд у 10-денний строк після виявлення порушення разом із супровідним листом за підписом керівника природоохоронного органу, в якому вказується: короткий зміст виявленого порушення, нормативний акт порушен­ня, відповідальні за порушення особи, заходи, вжиті за результата­ми перевірок.

Матеріали, що надсилаються в органи прокуратури, повинні мі­стити:

− документи (довідка, акт перевірки, протокол про адміністра­тивне правопорушення), в яких викладено факти порушення при­родоохоронного законодавства, внаслідок чого завдано значної шко­ди тваринному світу (рибним ресурсам);

− повну назву господарства, підприємства, установи, організа­ції, його поштову адресу, прізвище та посаду особи, відповідальної за природоохоронну діяльність, або безпосередньо громадянина;

− відомості про систематичне невиконання підприємствами приписів, рішень про обмеження, зупинення (тимчасово) використання природних ресурсів;

− список конкретних осіб, відповідальних за порушення, їхню посаду(за необхідності − виписку з наказу про призначення й ко­пію посадової інструкції); − письмові пояснення посадових осіб господарства, підприємства, установи, організації та інших осіб, відповідальних за пору­шення, а у випадках їх відмови − акт про відмову й висновки спе­ціаліста з цього приводу;

− документи, що характеризують роботу господарства, підприємства, організації, установи щодо виконання природоохоронного законодавства за матеріалами раніше проведених перевірок.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак ад­міністративного правопорушення, адміністративне стягнення може накладатися не пізніше як через місяць від дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Повноцінне існування всього різноманіття тваринно­го світу неможливе без належної уваги людини. А це, в першу чергу, слід забезпечити безперервним держав­ним контролем за його використанням та відтворен­ням.

3. Державний контроль за природокористуванням і заповідним режимом на територіях природно-заповідного фонду

Головною метою державного контролю за дотриманням режи­му на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду є забезпечення дотримання всіма міністерствами, державними комітетами й відомствами, підприємствами, установами, організаціями незалеж­но від форм власності, видів господарської діяльності та відомчого підпорядкування, громадянами, а також іноземними юридичними й фізичними особами вимог чинного законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідний фонд України. Метою державного контролю є також запобігання, виявлення та припинення фактів порушення вимог чинного законодавства щодо дотримання заповідного режиму на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду й їх охоронних зон, притягнення винних до відповідальності та відшкодування ними заподіяної шкоди.

Державний контроль за станом, охороною, збереженням, відтворенням та раціональним використанням територій та об’єктів природно-заповідного фонду й природних ресурсів в їх межах здійснюється Міністерством екології та природних ресурсів України, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Спеціальні органи Міністерства екології та природних ресурсів України, відповідно до покладених на них завдань, здійснюють державний контроль за:

− дотриманням вимог збереження заповідних територій та об’єктів землевласниками й землекористувачами;

− наявністю нормативно-правової, проектної та облікової документації, їх відповідністю вимогам чинного законодавства, своєчасним внесенням до них поточних змін;

− дотриманням вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

− дотриманням вимог відтворення заповідних територій та об’єктів, а також використанням природних ресурсів в їх межах;

− виконанням запроектованих господарських заходів щодо збе­реження, охорони, відтворення та використання природно-заповідного фонду;

− виконанням планів (завдань) науково - дослідних робіт;

− дотриманням чинного законодавства щодо охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду від пошкоджень і забруд­нення стічними водами, хімічними речовинами, промисловими й комунально-побутовими викидами, відходами та покидьками;

− збереженням і раціональним використанням зарезервованих дня подальшого заповідання цінних природних територій та об’єктів;

− зміною меж та відведенням земельних ділянок заповідних те­риторій та об’єктів для інших потреб;

− організацією та діяльністю служб охорони заповідних уста­нов, а також землевласників і землекористувачів, у віданні яких перебувають території та об'єкти природно-заповідного фонду, оголо­шені без вилучення земельних ділянок;

− достовірністю та якістю статистичної звітності, додержанням установлених правил ведення обліку земель, лісів та державного кадастру природно-заповідного фонду.

Державний контроль за дотриманням заповідного режиму на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду й їх охоронних зонах здійснюється згідно з планом перевірок. Періодичність пере­вірок залежить від екологічних ситуацій, що складаються на кон­кретних заповідних територіях чи об’єктах.

Залежно від кола питань, які вивчаються, перевірки поділяються на комплексні, цільові й оперативні (спеціальні).

Комплексні перевірки охоплюють максимальну кількість пи­тань, що стосуються охорони, збереження, відтворення та викори­стання природно-заповідного фонду. До їх проведення можуть залу­чатися фахівці інших міністерств і відомств, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та представники громадськості.

Цільові перевірки висвітлюють окремі напрями природоохорон­ної діяльності, такі як: стан виконання заходів щодо охорони, відтворення та використання природних комплексів, стан виконання приписів контролюючих органів та інше.

Оперативні (спеціальні) перевірки проводяться згідно з конкретними завданнями, отриманими від керівництва інспекції або вищестоящих органів, а також за пропозиціями громадських організацій та зверненнями й скаргами громадян.

Комплексні перевірки проводяться щорічно, оперативні (спеціальні) − за потребою.

У ході підготовки до перевірки заповідних територій та об’єктів інспектор повинен ознайомитись із:

− постановами й рішеннями законодавчої та виконавчої влади наказами, рішеннями колегій і розпорядженнями Міністерства екології та природних ресурсів України з питань заповідної справи;

− документами попередніх перевірок та заходами, вжитими землевласниками й землекористувачами щодо усунення виявлених недоліків і порушень;

− листуванням, що стосується заповідних територій та об’єктів які підлягають перевірці.

Державний контроль за дотриманням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду передбачає проведення документальних і натурних перевірок.

Документальна перевірка встановлює наявність у адміністрацій
заповідних територій та об’єктів, а також інших землевласників і землекористувачів, під охороною яких перебуває природно-заповідний фонд, відповідної документації, розробленої, оформленої й затвердженої згідно з чинним законодавством.

Склад документації визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших законодавчих і нормативних документів з урахуванням категорії й цільового приз­начення конкретних територій та об’єктів природно-заповідного фонду і включає:

а) природні заповідники:

− рішення про створення;

− положення про природний заповідник;

− проект організації території та охорони природних комплекси;

− державний акт на право постійного користування землею;

− кадастрова документація;

− літопис природи;

− документи на право використання природних ресурсів, достовірність звітних і облікових показників;

− положення про охоронну зону;

− планово-картографічні матеріали;

б) біосферні заповідники:

− рішення про створення;

− положення про біосферний заповідник;

− проект організації території та охорони природних комплексів;

− державний акт на право постійного користування землею;

− охоронні зобов’язання землекористувачі (на заповідні територіїта об’єкти, які створено на землях, включених до складу запо­відника без вилучення їх у землевласників і землекористувачів);

− літопис природи;

− кадастрова документація;

− документи на право використання природних ресурсів;

− достовірність звітних і облікових показників;

− планово-картографічні матеріали;

в) національні природні та регіональні ландшафтні парки:

− рішення про створення;

− положення про національний природний (регіональний ландшафтний) парк;

− проект організації території національного природного (регіонального ландшафтного) парку, охорони, відтворення та рекреацій­ного використання його природних комплексів, об’єктів;

− державний акт на право постійного користування землею (установи, що мають статус юридичної особи, створені з наданням їм земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів);

− охоронні зобов’язання землекористувачів;

− літопис природи (національні природні парки);

− кадастрова документація;

− документи на право використання природних ресурсів, достовірність звітних і облікових показників;

− положення про охоронну зону;

− планово-картографічні матеріали;

г) ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки:

− рішення про створення;

− положення про заповідний об’єкт;

− проект організації території;

− державний акт на право постійного користування землею (установи, що мають статус юридичної особи);

− кадастрова документація;

− документи про право на використання природних ресурсів, достовірність звітних і облікових показників;

− планово-картографічні матеріали;

д) парки-пам ’ ятки садово-паркового мистецтва:

− рішення про створення;

− проект утримання та реконструкції;

− державний акт на право постійного користування землею (установи, що мають право на статус юридичної особи);

− охоронні зобов’язання землекористувачів (що не мають статусу юридичної особи);

− кадастрова документація;

− документ на право використання природних ресурсів, достовірність звітних і облікових показників;

− планово-картографічні матеріали;

є) заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища:

− рішення про створення;

− положення про заповідну територію (для заказника);

− охоронні зобов’язання землекористувачів;

− кадастрова документація;

− документи на право використання природних ресурсів, достовірність звітних і облікових показників;

− планово-картографічні матеріали.

Документи детально вивчаються, аналізуються, встановлюється відповідність їх змісту, оформлення та затвердження згідно з вимогами чинного законодавства.

У положеннях про природні біосферні заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні парки, заказники, ботанічні са­ди, дендрологічні та зоологічні парки визначаються завдання, нау­ковий профіль, особливості природоохоронного режиму та характе­ру їх функціонування.

Положення щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Міністерством екології та природних ресурсів України, місцевого значення − його органами на місцях.

Завдання й особливості природоохоронного режиму парків-пам’яток природи та заповідних урочищ визначаються безпосередньо в їх первинних облікових документах (кадастровій документації та охоронних зобов'язаннях землекористувачів).

Рішення про встановлення охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду та положення про них відповідно приймаються й затверджуються обласними, міськими (міст Києва і Севастополя) радами.

У проектах організації території заповідних установ висвітлюється основна інформація про ці об’єкти, фізико-географічні умови району розміщення, аналіз попередньої господарської діяльності, визначається обсяг запланованих заходів з охорони, захисту, відтворення й використання їх природних ресурсів і комплексів. Крім того, визначається господарська й інша діяльність, яка може негатив­но впливати на стан конкретної заповідної території чи об’єкта.

Проекти організації заповідних територій та об'єктів розробляються спеціалізованими науковими й проектними установами та організаціями й затверджуються:

− Кабінетом Міністрів України − проекти національних природних парків;

− Міністерством екології та природних ресурсів України − проекти біосферних та природних за­повідників;

− державним органом, який прийняв рішення про організацію заповідного об’єкта − проекти регіональних ландшафтних парків;

− органом, у підпорядкуванні якого перебуває заповідний об’єкт, за погодженням із Міністерством екології та природних ресурсів Україні (щодо об’єктів загальнодержавного значення) або органами Міністерства екології та природних ресурсів України на місцях (щодо об’єктів місцевого значення) – проекти ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Установам природно-заповідного фонду, які мають статус юри­дичної особи й створювались із наданням їм земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, видаються в установленому чинним законодавством порядку державні акти на право постійного користування землею.

Охоронні зобов’язання складаються й видаються землевласникам і землекористувачам органами Міністерства екології та природних ресурсів України на місцях на території та об'єкти природно-заповідного фонду, які оголошуються без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх землевласників і землекористувачів (регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва).

Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду є системою необхідних і достовірних відомостей про їх природні, наукові, правові та інші характеристики. Він містить відомості про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні й якісні характеристики заповідних територій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, освітню, виховну, рекреаційну та іншу цінність. Формами кадастрової документації є картки первинного обліку, картки інвентаризації та інші облікові документи, що складаються відповідно до Інструкції про порядок ведення Державного кадастру територій та об’єктив природно-заповідного фонду України.

Офіційним документом, який засвідчує право підприємств, установ, організацій та громадян на спеціальне використання природних ресурсів у межах заповідних територій та об’єктів загальнодержавного значення, є дозвіл, який видається за встановленою формою Держкомітетом охорони навколишнього середовища та природних ресурсів Автономної Республіки Крим, держуправліннями охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі. Для використання природних ресурсів у заготівлі деревини та живиці застосовуються форми бланків лісорубних квитків, а на всі інші види спеціального використання природних ресурсів на землях лісового фонду − форми бланків лісових квитків. Видання дозволів проводиться природоохоронними органами в межах, затверджених Міністерством екології та природних ресурсів лімітів.

Ліміти використання природних ресурсів затверджуються:

− на використання природних ресурсів у межах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення − Міністерством екології та природних ресурсів України;

− на використання природних ресурсів в межах природно-заповідного фонду місцевого значення − в порядку, що визначається обласною радою.

Планово-картографічні матеріали, згідно з чинним законодавством, є невід'ємною складовою частиною документації заповідних територій та об’єктів. Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду виносяться в натуру встановленням відповідних межових та інформаційно-охоронних знаків і наносяться на плани внутрішньогосподарського землеустрою, планово-картографічні матері­али лісовпорядкування (для земель лісового фонду).

Записи й позначки про виконані господарські заходи на заповід­них територіях та об’єктах, представлених землями лісового фонду, повинні своєчасно вноситися згідно з вимогами чинних настанов у таксаційні описи та лісовпорядні книги. Про виконання господарських заходів на інших землях інформація наводиться в окремих актах про виконані роботи, які зберігаються в облікових справах за­повідних територій та об’єктів.

У ході документальної перевірки здійснюється детальний аналіз виконання запланованих господарських заходів, відповідність їх призначення та виконання згідно з проектними матеріалами. Аналізуються звіти, облікові й інші документи про стан, охорону, відтворення та використання заповідних територій та об'єктів і при­родних ресурсів в їхніх межах. Перевіряється реєстрація порушень природоохоронного законодавства, вжиття заходів щодо їх усунен­ня, відшкодування заподіяної шкоди та притягнення винних до від­повідальності. За результатами проведених раніше перевірок контролюється виконання приписів, рекомендацій та інших вимог контролюючих органів щодо дотримання чинного законодавства про природно-заповідний фонд України.

Документальна перевірка передбачає також контроль за наявністю наказів підприємств, установ і організації про закріплення за конкретними посадовими особами обов’язків з охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які оголошено без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів.

Документальна перевірка наукової діяльності передбачає контроль за дотриманням вимог чинного законодавства під час використання заповідних територій та об’єктів у науково-дослідних цілях, а саме за:

− виконанням тематики наукових досліджень, їх актуальністю й необхідністю для даної заповідної території чи об’єкта;

− встановленням лімітів та одержання дозволів на спеціальні використання природних ресурсів у науково-дослідних цілях;

− наявністю єдиних програм і планів науково-дослідних робіт або спеціальних угод між адміністраціями територій об’єктів природно-заповідного фонду (з органами, в підпорядкуванні яких перебувають заповідні території та об’єкти − за відсутності адміністра­ції) й заінтересованими науковими установами, організаціями, навчальними закладами під час проведення ними наукових досліджень і навчально-виховної роботи;

− наявністю документів про узгодження й затвердження тематики наукових досліджень;

− призначення відповідними наказами відповідальних за кожною конкретною науковою темою;

− оформленням договорів на проведення науково-дослідних робіт та дотриманням установлених строків їх виконання згідно з за­твердженими календарними планами;

− наявністю затверджених щорічних звітів про науково-дослідні роботи;

− завданням та порядком діяльності наукових та науково-технічних рад згідно з положенням про них;

− станом ведення літописів природи біосферних і природних заповідників та національних природних парків, їх відповідністю затвердженим програмам;

− здійсненням координації проведення наукових досліджень на територіях регіональних ландшафтних парків, заказників, пам’яток природи та заповідних урочищ у регіоні.

Якщо в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду містяться адміністративні й господарські будівлі та споруди (контори, дирекції, гуртожитки, цехи, гаражі, котельні, свердловини тощо), перевірці підлягає також здійснення заходів з охорони зе­мель, вод та повітря в процесі функціонування цих об’єктів;

− вивчаються матеріали дозволів і лімітів викидів і скидань забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище та роз­міщення відходів;

− перевіряються матеріали плати за забруднення навколишнього природного середовища;

− аналізується ведення статистичної звітності за встановленими формами та інше.

Порядок здійснення державного контролю щодо охорони й збе­реження земель, вод та повітря викладено у відповідних методич­них рекомендаціях щодо контролю цих природних ресурсів.

Перевіркою в натурі визначається стан дотримання адміністраціями територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також іншими землевласниками й землекористувачами, на землях яких створено (оголошено) території та об’єкти природно-заповідного фонду, вимог чинного законодавства щодо охорони природних ком­плексів та об'єктів здійснення господарської та іншої діяльності.

Встановлюється наявність негативних факторів, що порушують природний розвиток процесів та явищ або створюють загрозу шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.

Перевірка заповідних територій та об'єктів у натурі передбачає здійснення контролю за:

− винесенням у натуру та закріпленням на місцевості меж заповідних територій та об’єктів шляхом встановлення межових стовпів та межових охоронних знаків;

− встановленням за логічністю розміщення на місцевості інформаційних знаків та аншлагів;

− дотриманням науковообґрунтованих екологічних вимог, норм і правил під час здійснення землекористувачами господарсь­ких заходів з охорони, відтворення та використання заповідних те­риторій та об’єктів;

− відповідністю обсягів виконаних господарських заходів виданим дозволам;

− якістю виконання запланованих господарських заходів;

− дотриманням установлених нормативів під час виділення зе­мельних ділянок для задоволення господарських потреб заповідних установ та їх працівників;

− здійсненням заходів щодо запобігання браконьєрству;

− здійсненням заходів щодо запобігання проїзду й проходу сторонніх осіб, де це заборонено чинним законодавством та положенням про заповідну територію чи об’єкти;

− дотриманням встановленого порядку проведення довгострокових стаціонарних та інших науково-дослідних робіт, відповідністю обсягів використання природних ресурсів у науково-дослідних цілях отриманим дозволам;

− використанням територій та об’єктів природно-заповідного фонду в навчально-виховних, культурних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях та для потреб мисливського господарстві

На територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, представлених землями лісового фонду, здійснюється контроль за:

− дотриманням діючих правил і настанов, відводу й проведенням рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, та інших рубок;

− дотриманням підприємствами, установами та організаціями правил відпуску деревини на пні;

− своєчасністю проведення освідчення місць рубок, достовірністю інформації, що відображена у відповідних актах;

− доцільністю проведення рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, та інших рубок на кожній конкретній ділянці, яка підлягає перевірці;

− відповідністю обсягів виконаних рубок, місць їх розміщення визначення виду та охоплення рубками насаджень, що потребують їх проведення, матеріалам лісовпорядкування. Визначається пра­вильність призначення й проведення рубок; − своєчасністю й якістю проведення заходів лісовідновлення й лісорозведення, правильністю застосування технологій у їх здій­сненні;

− станом лісових культур, відповідністю їх умовам місцезростання та проектам створення;

− дотриманням строків відтворення насаджень на землях лісокультурного фонду;

− дотриманням строків переведення лісових культур у вкриті лісовою рослинністю землі;

− своєчасністю й якістю проведення реконструкції малоцінних, низькоповнотних насаджень, а також нестійких похідних деревостанів, чагарників та насаджень, що втратили захисні, водоохорон­ні ти інші корисні властивості;

− дотриманням санітарних правил у лісах, наявністю позалісосічної захаращеності та станом виконання заходів по її ліквідації;

− наявністю діючих осередків шкідників та хвороб лісу, доціль­ністю здійснення санітарних та лісозахисних заходів;

− дотриманням вимог пожежної безпеки в лісах, якістю проведення протипожежних заходів;

− дотриманням порядку здійснення всіх видів побічних лісових користувань;

− станом ведення мисливського господарства та здійсненням біотехнічних заходів;

− станом охорони й збереження видів рослин і тварин, занесе­них до Червоної книги України;

− станом заходів для забезпечення запобіганню лісопорушенням;

− дотриманням вимог законодавства щодо охорони лісів від пошкоджень і забруднення стічними водами, хімічними речовинами, промисловими й комунально-побутовими викидами, відходами й покидьками;

− дотриманням порядку користування лісами й їх охорони під час будівельних та пошукових робіт, добування корисних копалин, прокладання трубопроводів, кабелів та інших комунікацій, бурових і інших робіт, не пов’язаних із функціонуванням заповідних територій та об’єктів;

− збереженням цінних природних територій та об’єктів, які зарезервовано з метою подальшого заповідання.

За результатами перевірки територій чи об’єкта природно-заповідного фонду складається акт.

У вступній частині акта наводяться місце й дата його складан­ня, відомча підпорядкованість заповідної території чи об’єкта, по­штова адреса, прізвища керівників та їхні службові телефони, прізвища й посади осіб, які проводили перевірку та були присутніми при її проведенні.

У констатуючій частині в стислій формі викладаються результати перевірки.

Висвітлюються виявлені порушення та недоліки, причини, що їх викликали, негативні наслідки, до яких вони мо­жуть призвести. Визначаються розміри спричиненої шкоди та вказуються посада, прізвище, ім’я та по батькові винних у цьому осіб. Пропонуються заходи щодо забезпечення дотримання режиму встановленого на заповідних територіях та об’єктах.

Акт разом із матеріалами, що додаються до нього (довідки, копії звітів, схеми тощо), підписується всіма учасниками перевірки.

Із змістом акта знайомиться й підписує його керівник природо­охоронної установи чи підприємства, організації, що має в підпорядкуванні заповідні території та об’єкти.

Наявність особистої думки керівника підприємства, установи, організації, що перевірялися, не перешкоджає вжиттю заходів впливу щодо усунення виявлених недоліків на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду та притягненню винних до відповідальності.

Один примірник акта надається керівнику підприємства, установи, організації, де проведено перевірку, другий примірник – їх вищестоящому органу, перший − залишається в державному органі, який здійснював перевірку.

Складання акта перевірки, як первинного документа, є обов’язковим практично для всіх інспекторських перевірок.