Форми вартості.

В примітивних суспільствах, коли ринкові відносини носили ще не затверджений характер, переважав натуральний обмін - тобто один товар обмінювався на інший без використання грошей (Т - Т). Акт купівлі був одночасно і актом продажу. Пропорції встановлювались в залежності від випадкових обставин, наприклад наскільки була виражена потреба в пропонуємому продукті у одного племені, а також наскільки дорожили своїм надлишком інші. Існувала проста, одинична або випадкова форма вартості.

По мірі розширення обміну, особливо з виникненням суспільного поділу праці між виробниками продукції в обмінних операціях наростали труднощі. Проста форма вартості поступово замінюється на повну або розгорнуту. Один продавець, який бажав обміняти виловлену рибу на тару для зберігання продовольчих запасів, але не знаходив потрібного йому товару; інший збирався обміняти зерно на шкіри. Але також був змушений покидати ринок з нереалізованим товаром. Продавці(вони ж і покупці) були змушені довго чекати нової ринкової ситуації. Бартер ставав незручним.

Власник риби, з тим, щоб зберегти її вартість і полегшити собі подальші обмінні операції скоріше всього буде намагатися обміняти свою рибу на такий товар, який частіше всього можна зустріти на ринку, який вже почав виготовлятися як засіб обміну. Таким чином, деякі товари набували особливого статусу, починали грати роль загального еквіваленту, причому цей статус встановлювався загальною згодою. Виникає загальна форма вартості.

У деяких народів багатство вимірялося чисельністю голів худоби, і стада приганялись на ринок для оплати майбутніх покупок. Акти купівлі-продажу вже не співпадають, а розділяються в часі і просторі. В Росії еквіваленти обміну називались «кунами» - від хутра куниці. В давнину на частині нашої території ходили «хутрові» гроші. А гроші у вигляді шкіри обертались у віддалених районах країни ще навіть у часи Петра І.

Розвиток ремесла і особливо плавки металів дещо спростили справу. Роль посередників в обміні закріпляється за металевими злитками. Спочатку це були мідь, бронза, залізо. Ці еквіваленти обміну розширюють сферу дії і стабілізуються, перетворюючись тим самим в гроші. Обмін здійснюється вже по формулі Т - Д- Т. Виникає грошова форма вартості.

Факт появи і розповсюдження грошей не веде безпосередньо до росту споживання товарів і послуг в суспільстві. Споживають лиш те, що виробляється, а виробництво є результатом взаємодії праці, землі і капіталу. Використання грошей скорочує загальні витрати, час, необхідний для того, щоб знати партнера, сприяє подальшій спеціалізації праці. По мірі збільшення суспільного багатства роль загального еквіваленту закріпляється за дорогоцінними металами (сріблом, золотом), які в силу своєї рідкісності, високої цінності при малому об’ємі, однорідності і інших корисних якостях виконували роль грошового матеріалу на протязі тривалого періоду людської історії. Біметалізм був характерний для періоду первісного накопичення капіталу. Відомі два різновиди біметалізму:

а) система паралельної валюти: коли цінносне співвідношення між золотими і срібними монетами встановлюється на ринку стихійно;

б) система двійної валюти – між золотом і сріблом встановлюється державою.

Біметалізм не відповідав потребам розвитку товарного виробництва, в результаті чого було здійснено перехід до монометалізму. В залежності від того, який метал грає роль загального еквівалента монометалізм може бути срібним або золотим. При системі монометалізму в обігу знаходяться не лише срібні монети, а також мідні монети і паперові гроші. З розвитком капіталізму найбільш прийнятим став золотий монометалізм.