Структуру потреб.

Особистий інтерес охоплює потреби, що пов'язані з реалізацією приватної влас­ності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.

Визначальним у системі інтересів суспільства завжди є особистий інтерес, навіть якщо людина є членом певного колективу. Різноманітність суб'єктів господарювання та їхніх особистих інтересів визначають і складність їх реалізації та економічних відносин.

Основними засобами реалізації:

- особистих (приватних) інтересів — зростання індивідуальних доходів за раху­нок заробітної плати в умовах найму;

- колективних, групових — накопичення колективного багатства, максимізація прибутку, фонду заробітної плати;

- державних (суспільних) — державна підприємницька діяльність, зростання економічної ефективності суспільного виробництва та національного доходу.

Державний інтерес має такі складові:

а) суспільно-економічні інтереси — частина інтересів держави та інших суб'єктів господарювання збігається (оподаткування в розумних межах, виділення державних інвестицій та субвснцій, тарифне стимулювання експорту та ін.);

б) інтереси державної бюрократії — інтереси саморозвитку державної системи, що є кооперативним придатком до інтересів держави;

в) інтереси самоконтролю та оптимізації громадянського суспільства — держа­ва не може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку, у демократичному суспільстві вона частіше виступає як інститут консенсусу.

Груповий інтерес — це сума однорідних інституйованих приватних інтересів, но­сіями яких можуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо.

Основним інтересом планової форми економіки є суспільний інтерес, або інтерес суспільства як асоціації власників засобів виробництва та асоціації робітників. Він відбиває такі істотні риси соціалізованої економічної системи, як суспільна власність на засоби виробництва та співробітництво. Трансформація суспільної власності в державну, в умовах адміністративно-командної системи, обумовлює перетворення державного інтересу на основний інтерес. Саме реалізація державного інтересу, як основного, забезпечує відтворення цієї системи.

Сутність економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Наприклад, ін­тереси конкретних суб'єктів економічних відносин (покупця і продавця, найманого працівника і підприємця і т.д.) не завжди співпадають. З іншого боку, особистий ін­терес найманого працівника не можна реалізувати якщо не буде реалізовано інтерес підприємства на якому він працює.

Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їх узгодження, співвідношення та пріоритетності.

Основними шляхами поєднання економічних інтересів є:

- в умовах командно-адміністративної системи жорстке субординоване під­порядкування одних економічних інтересів іншими (державний інтерес - колективний інтерес - особистий інтерес) така, або приблизно така субор­динація (підпорядкування особистого інтересу державному) спотворювала мотиваційну поведінку економічних суб'єктів; пригнічувала стимулюючу роль потреб;

- в сучасній ринковій економіці координоване узгодження різнобічних інтере­сів усіх економічних суб'єктів на принципах: панування приватного особис­того інтересів, панування приватної власності та ринкової форми організації суспільного виробництва, ринкове стихійне регулювання інтересів і свідоме регулювання тощо.

Вчені вважають, що поєднання економічних інтересів певної історичної епохи є важливою передумовою підпорядкуванню їх досягненню кінцевої мети суспільного ви­робництва і підвищення ефективності функціонування всієї економічної системи.