Нерівність у розподілі доходів, її принципи.

Доходи населення є визначальною складовою розподілу національного доходу. Економічна теорія пояснює розподіл доходів як резуль­тат попиту на продуктивні послуги та їх пропонування. Мова йде про ринкову економіку і про працю. Попит на працю як основне джерело доходів населення та пропонування праці впливають на величину доходів у вигляді заробітної плати. Крім того, слід пам'ятати, що величина заробітної плати залежить і від вартості робочої сили.

Соціальна нерівність, її причини та вплив на економічне зрос­тання є предметом вивчення в цій темі. В економічній теорії ви­суваються різні концепції стосовно суперечностей у розподілі доходів. Марксизм пояснює його існуванням експлуатації тру­дящих, тобто згідно з теорією трудової вартості заробітна плата не є відображенням вартості робочої сили; маржиналізм — теорією граничної продуктивності факторів виробництва; неокласичний напрям — індивідуальними здібностями та грою ринкових сил. Кожна з точок зору характеризує відповідний бік розподілу до­ходів населення.

Доходи населення чи господарств формуються за рахунок на­дання послуг робочою силою, індивідуальної трудової діяльності, власності, соціальних трансфертних платежів тощо. Граничною нижньою межею величини доходів населення є прожитковий мі­німум. Це вартісна величина необхідних для підтримання фізіо­логічної життєдіяльності людини засобів існування. Якщо інди­відуальні доходи нижче цієї межі, то наступає скорочення насе­лення в країні. Крім того, в суспільстві є частина непрацездатно­го населення, яке вимагає матеріальної підтримки. Держава здій­снює перерозподіл національного доходу через систему соціаль­них виплат. Перерозподіл доходів є однією з функцій уряду.

На сучасному етапі розвитку економіки до факторів розподілу економісти відносять інформацію та державу, що радикально впливають на розподіл та перерозподіл національного доходу. Аналіз функціонально-факторного розподілу дозволяє виявити частки доходу, що отримують фактори в результаті їх участі в економічній діяльності.

Аналіз індивідуального розподілу показує джерела особистих доходів та їх порівняльні величини. До джерел індивідуальних доходів слід віднести:

• чисту заробітну плату (номінальну заробітну плату за вира­хуванням податків і соціальних внесків);

• доходи від індивідуальної трудової діяльності;

• соціальні виплати держави громадянам;

• проценти, дивіденди та орендну плату (за землю);

• різного роду допомоги тощо;

• поточне страхування відшкодування збитків.

Залежно від доступу до цих джерел кожний індивід отримує відповідну частку доходу, тим самим породжується нерівність у розподілі доходів. Нерівність індивідуального розподілу можна визначити за допомогою формули В. Парето, формули К. Джині та кривої Лоренца. Означені формули та крива Лоренца відобра­жають різні точки зору, згідно з якими можна здійснити кількіс­ний аналіз індивідуального розподілу національного доходу і ви­явити міру нерівності розподілу.

Нерів­ність доходів — чинник, який завжди викликав інтерес у людей. Нерівність є не тільки наслідком неоднакової ефективності та продуктивності виробництва, а також результатом нерівного розподілу приватної власності на засоби виробництва, що є відо­браженням історичних тенденцій формування права власності в кожній країні та впливу соціальних відносин у суспільстві. Політика перерозподілу зачіпає інтереси всіх класів і соціальних верств насе­лення і завжди супроводжується виникненням суперечностей.