Поняття банківської таємниці за законодавством України.

Під банківською таємницею в Україні розуміється інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ у ст. 1076 вказує на те, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» вказує, що:

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка
стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та
взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є
банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі
кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням
клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної
особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи
комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків
продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком
тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час
проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним
банком України відповідно до міжнародного договору або за
принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави
для використання з метою банківського нагляду або запобігання
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи
фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю.

Положення цієї статті не поширюються на інформацію, яка
підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає
обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком
України та додатково самим банком на його розсуд.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з
питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації,
що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо
застосування таких актів.

Законом віднесено до банківської таємниці інформацію про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта банку, її керівників, напрями діяльності. В цьому вбачається одна з якісних відмінностей, що відрізняє банківську таємницю від комерційної, адже, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці” від 9 серпня 1993 року № 611 [4], комерійною таємницею не може бути визнано інформацію за всіма формами статистичної звітності, а також установчі документи юридичної особи. Саме з установчих та статистичних документів найпростіше роздобути інформацію про організаційно-правову структуру юридичної особи, її керівників (засновників), напрями діяльності.