Анкетне опитування.

Одним з найпоширеніших видів опитування е анкетування. Анкета заповнюється респондентом самостійно. Використовуючи роздаткову, поштову чи пресову анкету, дослідник з мінімальною технічною допомогою за короткий час може зібрати первинну інформацію від сотень респондентів. Забезпечуючи повну анонімність, метод анкетування дає змогу ефективніше досліджувати теми, морально-етичні проблеми.

Види анкетування

У сучасних соціологічних дослідженнях використовують декілька видів анкетування: роздаткове, поштове, пресове. Найпоширеніше роздаткове анкетування, за якого респондент одержує анкету безпосередньо з рук соціолога. Цей вид опитування найнадійніший. Він гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стопроцентне їх повернення, але багато в чому залежить і від уміння анкетера встановити психологічний контакт з респондентами, створити сприятливу атмосферу при опитуванні.

Поштове анкетування полягає в розсиланні анкет і одержанні на них відповідей поштою. Суттєва його перевага у відносно низькій вартості, простоті організації (з підготовкою дослідження, в якому розсилається 2-3 тисячі анкет, легко справляються 2-3 особи). Цей метод дає змогу одночасно провести опитування на великій території, в тому числі й у важкодоступних районах. Незалежність відповідей респондентів від впливу інтерв'юера також сприяє підвищенню надійності результатів соціологічного дослідження. Ще одна перевага - можливість респондента самостійно обирати зручний для нього час заповнення анкети.

Водночас поштове анкетування має чимало недоліків. Основний з них - неповне повернення анкет (не всі респонденти заповнюють анкети і надсилають їх дослідникам), хоч це великою мірою залежить і від кваліфікованості соціолога (процес повернення анкет за поштового опитування теж керований). Ще один - відмінність тих, хто заповнив і надіслав поштову анкету, від тих, хто ухилився від участі в опитуванні, тобто зміщення вибірки. Нерідко надходять відповіді не від тих, кому надсилались анкети. Респондент іноді не сам заповнює анкету, а " перекладає" це на когось із членів сім'ї. Не можна повністю виключити і групове заповненая, використання порад інших осіб.

Останнім часом набуває поширення пресове опитування-вид анкетування, за якого анкети публікують у газеті чи журналі. Кількість повернутих анкет тут невелика, як правило, не більше декількох процентів усієї сукупності читачів видання. Але за великого тиражу можна одержати велику кількість заповнених анкет. Однак і тоді слід обережно аналізувати емпіричні дані, не поспішати з поширенням висновків на всіх читачів. Суть не в тому, що соціально-демографічний склад тих, хто відповів на анкету, відрізняється від " паспортних" характеристик аудитори загалом. Важливіше, що ті, хто відповіли на анкету, відрізняються від " мовчазної більшості" або своїм ставленням до конкретного видання, або своїм баченням і розумінням досліджуваної проблеми, або й тим і іншим одночасно.

Сумарні статистичні розподіли відповідей важко інтерпретувати. Водночас із загального масиву заповнених анкет майже завжди можна виділити однорідні підмасиви, які належать респондентам конкретних соціально-демографічних груп. Так відкриваються сприятливі можливості для дослідження диференціації думок, пропозицій, властивих різним групам респондентів. Часто учасники опитування супроводжують заповнені анкети листами, в яких дають розгорнуту аргументацію свого ставлення до сформульованої проблеми. Подібні " самоінтерв'ю" значно збагачують первинну інформацію і поглиблюють науковий аналіз.

Особливість методу опитування полягає у комунікативному способі здобуття необхідної інформації, коли зміст і спрямованість останньої створюються однією людиною (соціологом, кореспондентом), а коригуються і вибірково визначаються іншою (опитуваним, респондентом).

Другою особливістю цього методу є апелювання дослідника до вербальної поведінки як джерела інформації: дослідник має справу не з реальною поведінкою людини, а з її висловлюваннями про цю поведінку. Для анкетного опитування характерна відсутність безпосереднього контакту між кореспондентом і респондентом. Останній “спілкується” з першим опосередкованим чином, через анкету. Така ситуація створює, з одного боку, переваги методу анкетного опитування над усіма іншими, а з іншого, – певні його вади. Переваги методу анкетного опитування полягають передусім у

· відносній його доступності (ніщо так легко людям не дається, як ставити перед іншими запитання!); найбільшій уможливленості отримати інформацію про внутрішній стан, думки, самопочуття, оцінки та мотиви діяльності людей;

· фактичній його універсальності (щодо можливості отримання необхідної інформації);

· оперативності;

· доступності чи легкості обробки первинної інформації.

Разом з цим використання методу анкетного опитування пов’язане з різного роду вадами, оскільки воно стикається з проблемою відповідності вербальних дій (висловлювань) опитуваних їхній дійсній поведінці та реальному стану тих речей (подій, ситуацій), які вони оцінюють. Суб’єктивний характер висловлювань – принциповий бар’єр на шляху до адекватної інтерпретації отриманої методом опитування інформації. Адже здавна відомо, що про людину судять не з її слів, а з її справ. Стосовно цього один з соціологів вірно помітив: досить часто респондент говорить одне, міркує інше, а робить третє.

Існують принаймні три причини, які зашкоджують отриманню достовірної інформації шляхом масових опитувань: – причини онтологічного характеру (реальне буття людини за своєю сутністю ніколи повністю не співпадає з його осмисленням; навіть якщо респондент щиро і вдумливо висловлює свої думки й оцінки, вони не висвітлюють картини його реальної поведінки, яка може статися непередбаченою і несподіваною для нього самого); – причини психологічного характеру: респондент не в настрої або, навпаки, у підвищеному настрої, що може вплинути на його відповіді в той чи інший бік; на респондента певним чином впливає фігура анкетера (подобається чи не подобається); на відповіді може вплинути світоглядна установка респондента навіть тоді, коли вона аж ніяк безпосередньо не стосується предмета його думок, оцінок та висловлювань; – причини технічного характеру: помилкові чи неадекватні думкам і настроям респондентів відповіді можуть статися внаслідок недосконалості анкети, а саме – порушення вимог надійності, валідності, вірогідності при формулюванні запитань або перевантаження анкети складними запитаннями тощо. Недоліки та вади, що виникають з зазначених причин, частково можуть бути усуненими. Це передусім стосується тих недоліків, які виникають з причин психологічного й технічного характеру. Що ж стосується причин онтологічного роду, то їх усунення фактично неможливе, і ця вада може бути компенсованою адекватною інтерпретацією отриманої емпіричної інформації на підставі науково-теоретичних міркувань.