Особливості організації фінансів підприємств різних форм власності.

Більш конкретно особливості організації фінансів у підприємств різних форм власності проявляються при формуванні їх фінансових ресурсів. Так, якщо у підприємств державної форми власності фінансові ресурси фор­муються в основному за рахунок бюджетних коштів, то на підприємствах недержавної форми власності вони формуються в основному за рахунок часткових (пайових) внесків засновників - юридичних і фізичних осіб.

Водночас, в умовах ринку для підприємств навіть державної фор­ми власності значною мірою скорочуються бюджетні асигнування на різні цілі. Разом з тим у багатьох підприємств з'являються такі джерела фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки з цінних па­перів, прибуток від участі в діяльності інших підприємств та від про­ведення операцій з валютою і валютними цінностями тощо.

Основною формою господарювання в ринковій економіці є акці­онерне товариство.

Акціонерне товариство — це організаційно-правова форма об'єд­нання, утворена на основі добровільної згоди юридичних і фізичних осіб, які об'єднали свої фінансові та матеріальні ресурси і випустили в обіг акції з метою отримання прибутку.

Засновники АТ здійснюють свої внески у статутний капітал згідно із засновницьким договором, решта акціонерів – на умовах договору купівлі-продажу акцій, укладеного з засновниками. Розмір статутного фонду (капіталу) АТ повинен бути не меншим ніж 1250 мінімальних розмірів заробітної плати.

Вищий орган управління АТ – збори акціонерів. Однак повнота участі акціонерів в управлінні товариством та контроль за його діяльністю залежать від величини належно кожному акціонеру пакета акцій та їх виду – привілейовані чи прості. Фактично ж управління акціонерним товариством та контроль за його діяльністю здійснюються акціонерами, які володіють контрольним пакетом акцій – не менш ніж 50% загальної їх кількості плюс одна акція.

Акціонерне товариство є юридичною особою, що має власну на­зву, статут, печатку і баланс. Відповідно до статуту воно може здійснювати будь-які види діяльності, які не суперечать чинному за­конодавству. У статуті крім видів діяльності мають бути зазначені види акцій, що випускаються, їх номінальна вартість, кількість акцій, які купуються засновниками, а також відповідальність за не­своєчасний випуск акцій.

Акція– вид цінного паперу, що засвідчує внесення визначених коштів до складу майна акціонерного товариства і підтверджує право власності її власника на частку в статутному капіталі. Акція надає її власнику право на отримання частини прибутку (дивіденду) від діяльності акціонерного товариства і, як правило, на участь в його управлінні.

Кожне акціонерне товариство має повну господарську само­стійність щодо вирішення установчих питань, а саме у виробництві та розподілі продукції, оплаті праці своїх працівників, встановленні цін, розподілі та використанні чистого прибутку та інших резуль­татів підприємницької діяльності. Акціонерне товариство несе відпо­відальність за своїми зобов'язаннями всім майном, проте не відпові­дає за зобов'язаннями акціонерів. Разом з тим акціонери відповіда­ють за зобов'язаннями товариства в межах особистого внеску в капітал.

Акціонерні товариства можуть бути відкритого і закритого типів. Відмінність між ними полягає в тому, що акціонерні товариства закритого типуможуть створювати обмежену кількість акціо­нерів, а кількість та склад акціонерів товариства відкритого типуне обмежені.

Статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу формується шляхом продажу акцій у формі відкритої передплати, а в акціонерних товариствах закритого типу — лише за рахунок внесків засновників, оскільки у відкриту передплату акції не надходять. Крім того, акціонер товариства відкритого типу може само­стійно розпоряджатися своїми акціями, тобто продавати їх, переда­вати іншим особам, закладати під заставу без згоди інших акціо­нерів свого товариства. Член акціонерного товариства закритого типу не може продавати свій пай без згоди інших акціонерів, які мають переважне право на придбання цих акцій.

Створення і функціонування акціонерних товариств опосередковане фінансовими відносинами, які охоплюють грошові відносини із засновниками товариства та їх трудовими колективами, постачальниками і покупцями, бюджетом та позабюджетними фондами, страховими компаніями і банками, а також грошові відносини, пов'язані з отриманням і розподілом власних доходів і накопичень, формуванням і використанням відповідних фондів грошових коштів. Ці грошові відносини практично виражають сутність фінансів акціонерних товариств, які беруть активну участь у формуванні доходів і накопичень, їх розподілі та контролі за використанням.

З утворенням акціонерного товариства формується його статутний капітал, який являє собою загальну суму коштів, відображену в його статуті. Розмір статутного капіталу акціонерного товариства відкритого типу становить щонайменше 1250 мінімальних заробітних плат, а товариства з обмеженою відповідальністю — щонайменше 100 мінімальних заробітних плат.

Статутний капітал акціонерного товариства складається з визначеної кількості простих акцій, оплачених акціонерами. Крім цього, в статутний капітал включається також вартість майна, переданого засновниками товариству (обладнання, техніка, матеріальні цінності, цінні папери тощо), а також майнові права на користування природними ресурсами, на інтелектуальну власність. Оцінка вкладів у формі майна і майнових прав проводиться спільним рішенням учасників товариства, а при значній їх вартості – за участю незалежного аудитора.

Засновникам товариству (обладнання, техніка, матеріальні цінності, цінні папери тощо), а також майнові права на користування природними ресурсами, на інтелектуальну власність. Оцінка вкладів у формі майна і майнових прав проводиться спільним рішенням учасників товариства, а при значній їх вартості - за участю незалежного аудитора.

Сформована величина статутного капіталу товариства повинна бути повністю розподілена між засновниками та включена до вартості випу­скаючих акцій, які повинні бути оплачені. Оплата акцій, які виступають складовою статутного капіталу, проводиться відповідним чином.

Випущені акції при створенні товариства можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) чи шляхом розподілу всіх акції між заснов­никами (у закритих акціонерних товариствах). При цьому засновники у всіх випадках повинні мати не менше 25% вартості акцій, врахованих у статутному капіталі. Термін відкритої підписки на акції не може пере­вищувати шести місяців. Якщо за цей час не вдалося покрити підпискою 60% акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим.

У випадку розподілу всіх акцій між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Акціонери в терміни, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, повинні сплатити по­вну вартість акцій. У випадку несплати у встановлений термін вартості акцій, акціонер сплачує 10% річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом трьох місяців після встановленого терміну оплати акціонерне товариство має право продати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

У випадку повної оплати, не нижчої номінальної вартості випуще­них раніше акцій, акціонерне товариство, може здійснити новий ви­пуск акцій з зарахуванням їх вартості на збільшення статутного фонду. Підписка на додатково випущені акції проводиться в порядку, як і при їх першому випуску.

Проте акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій.

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового випуску акцій чи за рахунок збільшення їх номінальної вартості не більше, ніж на одну третю частину, може бути здійснено за рішенням правління товариства, якщо таке передбачено в статуті.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватись і в результаті обміну

конвертованих облігацій на акції, повернення акцій, які знаходяться у дочірніх товариств, а також з резервного фонду.

Зміни, які вносяться до статуту, зі збільшення статутного капіталу мають

бути зареєстровані у встановленому порядку.

Крім збільшення статутного фонду (капіталу) акціонерне товариство може

здійснювати і його зменшення. Зменшення статутного капіталу може здійснюватись шляхом зниження номінальної вартості акцій чи шляхом зменшення кількості акцій за рахунок викупу їх у акціонерів ' власників) з метою анулювання (ліквідації) цих акцій, а також при спрямуванні частини акцій до резервного фонду.

Рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товари­ства

приймається в тому ж порядку, що і при його збільшенні.

За рахунок створеного статутного капіталу в акціонерних товари­ствах

формуються основні фонди і обігові активи - матеріальна основа процесу виробництва.

Здійснюючи свою діяльність, акціонерне товариство несе певні за­трати

отримує виручку і прибуток. Прибуток розраховується таким же чином, як і на підприємствах інших форм власності - у вигляді різниці між виручкою від продажу продукції (робіт, послуг) за вирахуванням акцизів, податку на додану вартість (ПДВ) і витрат на виробництво і продаж цієї продукції (робіт, послуг). Якщо витрати перевищують суму зиручки (без відповідних податків), товариство отримує збитки.

Отриманий загальний прибуток використовується, в першу чергу, на

сплату відсотків банку по кредитам і на сплату встановлених податків платежів до бюджету. Прибуток, що залишився, вважається чистим і розподіляється за розсудом акціонерного товариства. Частина чистого прибутку може направлятися на виробничий і соціальний розвиток това-с гва, потім на виплату відсотків по облігаціям і до резервного фонду. Чистий прибуток, що залишився, направляється на виплату дивідендів акціонерам. Розміри відрахувань від чистого прибутку за вказаними напрямками встановлюються загальними зборами акціонерів товариства. По­рядок формування і використання резервного фонду визначається статутом товариства. Кошти фонду використовуються на покритгя непередбачених збитків акціонерного товариства. За його рахунок, при нестачі чистого |прибутку, можуть виплачуватись відсотки по облігаціям і дивіденди по привілейованим акціям, а також здійснюватись викуп акцій у акціонерів за відсутністю інших коштів.

При розподілі чистого прибутку за відповідними напрямками до уваги

береться фінансове становище акціонерного товариства.

Одним із показників, що характеризують фінансове становище акціонерного

товариства, і таким, що впливає, в свою чергу, на розподіл чистого прибутку, виступає частка прибутку, що припадає на одну акцію.

Часина (величина) чистого прибутку, що припадає на одну акцію, дозволяє

реально оцінити ефективність діяльності акціонерного това­риства, його фінансове становище. Величину чистого прибутку на одну акцію можна розрахувати за формулою:

Bn=Чn: Н,

де Вn - величина чистого прибутку на одну акцію, грн;

Чn - чистий прибуток товариства, грн;

Н - кількість випущених акцій.

Збільшення даного показника свідчить про успішну діяльність акціонерного

товариства, яка гарантує високі дивіденди по акціям. Змен­шення ж частки чистого прибутку на одну акцію свідчить про наявність недоліків у використанні акціонерного капіталу і вказує на необхідність детального аналізу діяльності товариства.

Про рівень віддачі акціонерного капіталу можна судити з розміру чистого

прибутку, що припадає на величину акціонерного капіталу.

Цей розрахунок можна провести за формулою:

О = Чn: К,

де О - величина чистого прибутку на одиницю капіталу, грн;

Чп - чистий прибуток товариства, грн;

К- акціонерний капітал.

У випадках зменшення віддачі акціонерного капіталу може постати питання

про припинення діяльності товариства.

Припинення діяльності товариства здійснюється шляхом його реорганізації

чи ліквідації. Рішення про реорганізацію товариства прийма­ють загальні збори акціонерів, а у випадках, передбачених законодавством, - антимонопольним комітетом чи судом.

Реорганізація товариства може бути здійснена шляхом його злиття і

приєднання, поділу та виділення інших самостійних товариств, пере­творення в іншу організаційно-правову форму.

Злиття і приєднання акціонерних товариств здійснюється шля­хом об'єднання

їх капіталів, контрольних пакетів акцій з подальшою їх заміною на акції новоутвореного товариства. Злиття товариств передбачає укладання між ними договорів, у яких відображається по­рядок обміну акціями, їх номінальна вартість і категорії, права окре­мих акціонерів та інші умови. В аналогічному порядку відбувається і оформлення приєднання акціонерного товариства до іншого.

Поділ та виділення акціонерних товариств здійснюються шля­хом поділу їх

балансів і капіталів. Товариство, яке реорганізується, в більшості випадків припиняє своє існування, а його права та зобов'язання переходять до новостворюваних товариств. При виділенні з існуючого акціонерного товариства нових товариств зі своїм балансом і капіталом, старе товариство продовжує функціонувати з відповідними змінами в статуті, активах і пасивах балансу.

При поділі та виділенні акціонерних товариств акціонери товариства, яке

реорганізується, повинні обміняти належні їм акції старого товариства на акції одного, новостворюваного товариства.

Перетворення акціонерного товариства відбувається шляхом зміни його

організаційно-правової форми. Акціонерне товариство може бути перетворене в державне, спільне, кооперативне та інше. Перетворення відбувається, як правило, на підставі рішення загальних зборів акціонерів. Права окремих акціонерів товариства, яке перетворюється, зафіксовані в установчих документах, не можуть бути обмежені чи зменшені без згоди акціонерів.

Ліквідація акціонерного товариства проводиться в таких випадках:

- після закінчення терміну, на який створювалось товариство;

- за рішенням загальних зборів акціонерів;

- за рішенням суду чи арбітражного суду в випадках систематич­ного чи грубого порушення товариством законодавства;

- банкрутства.

Ліквідація акціонерного товариства здійснюється ліквідаційною комісією, яка

створюється рішенням суду чи арбітражного суду (у випадках визнання товариства неплатоспроможним (банкротом)) чи рішенням загальних зборів акціонерів товариства, що ліквідується (у випадках ліквідації товариства згідно з його рішенням).

Ліквідаційна комісія робить оцінку наявного у товариства майна, виявляє

дебіторів і кредиторів товариства, проводить розрахунки з ними, розраховується за рахунками з третіми особами, складає ліквідаційний баланс і подає його вищому органу товариства чи органу, що призначив ліквідаційну комісію.

Належні товариству грошові кошти, включаючи виручку від продажу майна,

направляються для розрахунків з оплати праці робітників товари­ства та найманих робітників, потім на оплату зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством. Грошові кошти, що залишились, розподіляються між учасниками товариства в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством і засновницькими документами товариства.

Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство - таким, що

припинило свою діяльність, з моменту внесення про це запису до Державного реєстру.

Товариства з обмеженою відповідальністю (TOB) є однією з по­ширених форм

господарських товариств. Вони створюються у формі кооперативів, колективних та орендних підприємств. Отже, TOB є суб'єктами колективної власності. Вони мають статутний капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним розмірам заробітної плати.

Засновниками (власниками) товариства можуть бути як фізичні, так і

юридичні особи. При цьому їх кількість може бути: одна особа або кілька осіб. Державні підприємства засновниками товариства не можуть бути.

До моменту реєстрації товариства його статутний фонд повинен бути

сформованим не менш ніж на 30% розміру, зазначеного в установ­чих документах. У повному обсязі внески до фонду учасники (заснов­ники TOB) повинні внести не пізніше року після реєстрації товариства. У випадку, якщо засновник TOB не вніс встановлений розмір внесків до статутного фонду у визначений термін, він сплачує 10% річних із невнесеної суми за час прострочки.

Формування статутного фонду засновниками TOB може бути здійснено

внесками у вигляді грошових коштів (зокрема в іноземній валюті), а також у вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуальної власності, інших основних засобів.

Учасники TOB несуть відповідальність перед товариством у розмірі своїх

внесків у статутний капітал.

Статутний фонд TOB розподілений на частки, розмір яких визначається

установчими документами. При цьому частки можуть бути предметом купівлі-продажу. Якщо юридична чи фізична особа викуповує частку в статутному фонді (капіталі) TOB, яка належить іншій особі, така операція оформлюється договором купівлі-продажу частки.

Право власності на частки може бути передане іншим особам у випадку

правонаступництва. Правонаступники в даному випадку мають бути членами TOB. Водночас збори учасників мають право відмовити правонаступнику окремого учасника у прийнятті до товариства.

У випадках виходу учасника (правонаступника) з товариства йому

зіпілачується вартість частини майна TOB, пропорційна його частці в статутному фонді (капіталі). Одночасно даній особі виплачується частка прибутку, отриманого товариством у звітному році до моменту виходу особи.

Учасник товариства може бути виключеним із TOB на підставі рішення

зборів учасників товариства за систематичне невиконання статутних вимог.

У випадку ліквідації TOB вимоги його власників задовольняються після

погашення претензій кредиторів.

Функціонування TOB здійснюється за рахунок фінансових ресурсів,

мульованих у статутному фонді товариства, а також за рахунок додаткових внесків учасників, отриманого прибутку, залучення банківських та комерційних позик.

Відповідно до Закону України " Про господарські товариства", законів про

оподаткування TOB сплачують до бюджету і державних цільових фондів відповідні податки та платежі.

Участь в управлінні підприємством учасники TOB беруть шляхом своєї

участі у зборах власників товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їхніх часток у статутному фонді (капіталі). Вагомість впливу одного учасника TOB на діяльність та управління відприємством залежить від величини його частки в статутному капіталі.

Повні та командитні товариства. Повне товариство - товари­ство, всі учасники

якого ведуть спільну підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Створення та діяльність повного товариства здійснюється на засадах

установчого договору, який повинен визначити розмір частки кожного п учасників, порядок їх передачі іншим особам, порядок унесення |вкладів. форму їх участі у справах товариства.

Здійснення справ товариства може відбуватись або усіма учасни­ками, або

одним чи кількома із них, які виступають від імені товари­ства. У випадках, коли один або кілька учасників виступають від імені товариства, їх повноваження мають підтверджуватися дорученням, підписаним рештою учасників товариства.

Отриманий прибуток чи збиток товариства розподіляється між його

учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. Учасникові, який вийшов із товариства, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у капіталі товариства.

Командитне товариство - таке товариство, в якому поряд з одним чи

більшістю учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з

повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Створення та діяльність командитного товариства здійснюється на засадах

установчого договору, в якому вказується, як правило, сукуп­ний розмір часток командистів у майні товариства, а також порядок унесення ними своїх вкладів. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50% вартості майна товариства, зазначеного в установчому договорі.

Якщо вкладник командитного товариства укладає угоду від імені і в інтересах

товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом із учасниками з повною відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами всім своїм майном. Якщо схвалення дій вкладника не буде, він відповідає перед третьою особою самостійно всім своїм майном.

Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того,

виникли вони до чи після його вступу до товариства.

У випадках виходу учасника з товариства йому виплачується вартість його

внеску, а також належна частка прибутку, одержаного товариством на відповідну дату.

У випадку вибуття всіх вкладників із командитного товариства, учасники з

повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його на повне товариство.

При ліквідації товариства його майно направляється на погашення боргів.

Якщо майна товариства не вистачає для погашення його боргів, недостатній частині солідарну відповідальність несуть його учасники своїм своїм майном.