Фактори і резерви підвищення продуктивності праці

Фактори — це об’єктивно діючі умови, рушійна сила, що впливає та змінює рівень і динаміку продуктивності праці.

Фактори продуктивності, які визначають її рівень, пов'язані з працею, ресурсами, середовищем. Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, фактори зростання продуктивності праці за змістом можливо поділити на 3 групи:

- матеріально-технічні;

- організаційно-економічні;

- соціально-економічні.

До групи матеріально-технічних факторів зростання продуктивності праці належать усі напрямки прогресивних змін у техніці і технологій виробництва, а саме:

- рівень розвитку науково-технічного прогресу;

- упровадження передової технології, нової техніки;

- механізація, автоматизація виробництва;

- модернізація діючого устаткування, зміни конструкції і технічних характеристик виробів;

- підвищення якості продукції;

- упровадження нових, ефективних видів сировини матеріалів та енергоресурсів;

- поліпшення використання засобів виробництва всіх видів ресурсів;

- природні умови.

До групи організаційно-економічних факторів зростання продуктивності праці належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управлінні, а саме:

а) удосконалення форм організації суспільного виробництва і його подальшої спеціалізації та концентрації:

- розвиток та поглиблення спеціалізації, концентрації, комбінування та кооперування виробництва;

- удосконалення організації виробничих та допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо);

б ) удосконалення організації праці:

- поглиблення поділу і кооперації праці, розширення сфери суміщення професій і функцій, застосування гнучких форм організації праці;

- упровадження передових методів та прийомів праці;

- удосконалення організації та обслуговування робочих місць;

- упровадження прогресивних норм і нормативів праці;

- удосконалення систем матеріального стимулювання;

- поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

- поліпшення умов праці та відпочинку;

в ) удосконалення організації управління виробництвом:

- удосконалення системи управління виробництвом;

- поліпшення оперативного управління виробничим процесом;

- розвиток та упровадження інтегрованих автоматизованих систем, комплексів управління виробництвом.

До групи соціально-психологічних факторів належить:

- поліпшення якості робочої сили і характеристик соціально-економічного складу трудових колективів;

- підвищення кваліфікаційного і загальноосвітнього рівня працівників;

- поліпшення соціально-психологічного клімату в трудових колективах;

- підвищення дисциплінованості, трудової активності, творчої ініціативи працівників, інноваційність;

- удосконалення методів мотивації і психологічного впливу.

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконален­ня техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

З метою виявлення та найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці всі резерви класифікуються залежно від видів ресурсів, що використовуються (резерви кращого використання засобів виробництва та поліпшення використання робочої сили), часу їх використання (поточні та перспективні), сфери виникнення (загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві та внутрішньовиробничі).

Внутрішньовиробничі резерви підрозділяються на:

- резерви зниження трудомісткості продукції;

- резерви поліпшення використання робочого часу;

- резерви поліпшення структури і використання кадрів;

Шляхи реалізації резервів зростання продуктивності праці:

- впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

- удосконалення організації виробництва і праці;

- підвищення якості професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили;

- удосконалення систем мотивації та стимулювання праці.

На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, в яких зазначені види

резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх використання, витрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці.

3.4. Методи планування підвищення продуктивності праці за факторами її зростання

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого рахунку та пофакторним методом.

Найпоширенішим методом планування підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання.

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів. Ці фактори згруповані в такі групи:

- підвищення технічного рівня виробництва;

- удосконалення управління, організації виробництва і праці;

- зміна обсягу і структури виробництва;

- галузеві фактори.

Методика планування підвищення продуктивності праці за факторами її зростання:

а) розраховується вихідна (умовна) чисельність працюючих на основі показників базового виробітку і запланованого обсягу виробництва:

,

де Ч_вих – вихідна (умовна) чисельність працівників, чол.;

Q _пл – обсяг продукції у плановому періоді; В_баз – виробіток продукції у базисному періоді;

б) розраховується відносна економія чисельності працівників за окремими факторами Е _і і загальна економія чисельності працівників Е_заг за рахунок усіх факторів:

;

в) визначається планова (розрахункова) чисельність працівників:

Ч_пл = Ч_вих – Е_заг;

г) розраховується величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок впливу усіх факторів (Δ ПП):

д) розраховується величина зростання продуктивності праці за рахунок впливу окремого фактора (Δ ПП _і):

;

е) розраховується приріст обсягів продукції в результаті зростання продуктивності праці:

де – частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці, %; Δ Ч, Δ Q – відповідно приріст чисельності працюючих і обсягу продукції, %.

Питання для самоперевірки

1. Розкрийте питання “продуктивність праці”.

2. Які показники вимірювання продуктивності праці використовуються на підприємстві?

3. Охарактеризуйте основні методи вимірювання продуктивності праці.

4. Охарактеризуйте вартісний метод вимірювання продуктивності праці. Які його різновиди?

5. Розкрийте питання “фактори” та “резерви” зростання продуктивності праці.

6. Охарактеризуйте фактори підвищення продуктивності праці, їх класифікацію.

7. Яка існує класифікація резервів підвищення продуктивності праці?

8. Викладіть сутність методики планування продуктивності праці за факторами.

ТЕСТИ

1. Продуктивність праці – це показники, що характеризують:

а) ефективність праці;

б) затрати живої праці;

в) економію часу;

г) затрати живої та минулої праці.

2. Рівень продуктивності праці визначається показниками:

а) натуральними;

б) виробітком;

в) вартісними;

г) трудомісткістю;

3. Продуктивність праці можна визначити в таких вимірниках:

а) трудових;

б) синтетичних;

в) вартісних;

г) темпами росту продуктивності праці;

д) натуральних;

е) умовно – натуральних.

4. Фактори підвищення продуктивності праці, що визначають її рівень, пов’язані з:

а) працею;

б) податковою політикою;

в) ресурсами;

г) середовищем;

д) соціальною інфраструктурою.

5. Резерви підвищення продуктивності праці це:

а) сукупність усіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку його показника;

б) можливості підвищення продуктивності праці, які вже виявлені, але не використані;

в) різниця між продуктивною силою праці та фактично досягнутим рівнем продуктивності праці.

6. Фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці, об’єднані в такі групи:

а) підвищення технічного рівня виробництва;

б) удосконалення організації та обслуговування робочих місць;

в) зовнішні умови;

г) удосконалення управління, організації виробництва і праці;

д) зміна обсягу виробництва продукції;

е) галузеві фактори;

є) стиль і методи управління.

7. Найчастіше плановий рівень продуктивності праці визначають такими методами:

а) нормативним;

б) екстраполяції тренду;

в) пофакторними;

г) прямого рахунку;

д) експертних оцінок.