Методичні рекомендації. Підготовку до першого питання слід почати з політики радянського керівництва в галузі культури – офіційно вона була названа «культурною революцією»

Підготовку до першого питання слід почати з політики радянського керівництва в галузі культури – офіційно вона була названа «культурною революцією». У культурному процесі 20—30-х років в Україні чітко простежується боротьба двох протилежних тенденцій оновлення: гуманістичної, пошукової, творчої і державно орієнтованої, централізованої, регламентованої. На початку 20-х років переважає перша, наприкінці 20-х — на початку 30-х років — домінує друга. Культурна революція розпочалась ліквідацією неписьменності. До середини 30-х років закінчилося формування радянської системи народної освіти. Було введено обов'язкові державні програми навчання, підручники, жорсткий розпорядок навчального процесу. Школа стала поділятися на початкову, середню, спеціальну, вищу. Складні й неоднозначні процеси відбувалися в українській літературі та мистецтві. 20-ті роки вважають українським культурним ренесансом. Відбувається заснування ВУАН. Значні відкриття зроблені у вивченні нелінійної механіки, теорії космічних польотів, автоматичному зварюванні металу, генетики і селекції рослин. Це роки небувалого піднесення образотворчого, театрального та музичного мистецтва, зародження українського радянського кінематографу. Українська музична культура 20—30-х років сформувалася у взаємодії традиційних канонів народного фольклору, спадщини музичної школи М. Лисенка та новітніх ідей європейських музикантів. У галузі музичної культури працюють М. Вериківський, П. Козицький, Г. Верьовка, Л. Ревуцький. Домінуючим стилем в архітектурі в 20—30-ті рр. стає конструктивізм, суть якого полягала в граничному прагматизмі, він характеризується доцільністю, економністю, функціональністю, лаконізмом у засобах З’являється нова генерація українських письменників: прозаїки М. Хвильовий, Ю. Яновський, А. Головко, Ю. Шпол, О. Влизько, В. Підмогильний; поети П. Тичина, В. Сосюра, М. Семенко, Є. Плужник, М. Зеров; драматурги М. Куліш, І. Кочерга, І.Дніпровський, Я. Мамонтов. Своєю творчістю вони доводили наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.

Підготовка другого питання неможлива без розуміння того, що у 1929 багаторічна внутрішньопартійна боротьба у СРСР завершилася повною перемогою Й. Сталіна і його прихильників. Встановилася тоталітарна диктатура. Для культури це мало трагічні, руйнівні наслідки. Культура, як і всі сфери суспільного життя, була поставлена під жорсткий ідеологічний і адміністративний контроль. Крок за кроком згорнули політику українізації. У 1932 р. з'явився термін «соціалістичний реалізм», який був проголошений єдиним правильним методом літератури і мистецтва, що збіднювало творчий процес. У 1938—1954 було репресовано майже 500 українських письменників, хоча багато з них були прихильниками радянської влади. Особливості культурних процесів воєнних років повністю диктувалися екстремальними умовами часу. На службу фронту була поставлена наука. Вірші, статті українських літераторів на захист Вітчизни з'явилися в газетах вже в перші дні війни. Це такі вірші П. Тичини, В. Сосюри, М. Бажана, Л. Первомайського. У Саратові була організована робота радіостанції ім. Т.Шевченка (Я.Галан, К. Гордієнко, В. Владко). Діяла пересувна прифронтова радіостанція «Дніпро». У воєнні роки одним з головних жанрів стала публіцистика. Значний розвиток в роки війни отримує документальне кіно. Кінооператори здійснили справжній подвиг, донісши людям і залишивши нащадкам безцінні свідчення історії. О. Довженко зняв документальні стрічки «Битва за нашу Радянську Україну», «Перемога на Правобережній Україні».

Готуючи третє питання, слід розуміти, що після війни було відновлене переслідування та ідеологічний тиск, нова хвиля боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» припадає на 50-і роки, що відбивають численні документи ЦК КП(б) України. Позитивні зрушення відбулись у системі освіти – здійснення переходу до обов’язкової семирічної освіти (1953 р.), реформування шкільної освіти, реорганізація вищих навчальних закладів. Певні досягнення були в цей час у науці в галузі ракетної техніки, космонавтики, кібернетики, використання атомної енергії в мирних цілях. Помітною подією в культурному житті республіки стало видання «Української радянської енциклопедії» в 17 томах; Було «Радянської енциклопедії історії України» в 4 томах, завершено публікацію 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР», у створенні якої взяли участь понад 100 тис. авторів. Лібералізація і десталінізація створили сприятливі умови для розвитку літератури (проза: М.Стельмах, О. Гончар, Г. Тютюнник; драматургія М. Зарудний, В. Минко, О. Коломієць). Здобутки мало і кіномистецтво України. До середини 50-х pp. по 1-2 фільми на рік випускала лише Київська кіностудія. Значна подія в культурі – поява телебачення. На розвиток української культури, громадське життя в Україні суттєво вплинула нова генерація талановитих митців, які одержали назву «шістдесятників» – рух творчої молоді, яка стала ядром духовної опозиції в Україні. Серед її лідерів були поети В. Симоненко, М. Руденко, Л. Костенко, В. Стус, І. Світличний, Д.Павличко, І.Драч, Є.Сверстюк, Б.Олійник, І.Дзюба, В.Чорновіл.

Готуючи четверте питання, слід у перчу чергу відзначити наукові досягнення радянських учених у галузі кібернетики. Саме українськими вченими було створено першу у світі ЕОМ під керівництвом академіка Глушкова. Значний внесок у розвиток ракетної техніки, космонавтики зробили С. Корольов, А.Люлька. Слід відзначити провідну роль Академії наук та її президента Б. Патона у розвитку української науки.

Варто відзначити також досягнення в галузі освіти, що є предметом дослідження п’ятого питання. З 1966 р. почалося впровадження загальнообов'язкової десятирічної освіти. Розширювалась мережа вузів (було відкрито ще 5 університетів: у Донецьку, Сімферополі, Запоріжжі). На початку 80-х pp. стало помітно, що рівень підготовки фахівців відстає від світового. У науковій сфері проявлявся застій, накопичилося чимало невирішених проблем, недоліків, які призводили до уповільнення фундаментальних розробок, втрати передових позицій у світовій науці. Нове національне відродження України розпочалося у другій половині 80-х рр. і нерозривно пов'язане з ідеєю здобуття державної незалежності.