довжину перехідно-швидкісних смуг.

Розрахунок цих геометричних елементів проводиться за значенням розрахункової швидкості руху ТЗ на елементах розв’язок (табл.5).

Таблиця 5

Мінімальний радіус з’їздів із умов безпеки і зручності руху при наявності віражу визначається за формулою:

де V_з – розрахункова швидкість руху, м/с; g – прискорення вільного падіння, м/с²; – коефіцієнт поперечної сили; – поперечний похил віражу на з’їзді (0, 06).

Значення коефіцієнта поперечної сили в залежності від швидкості руху знаходять за допомогою графіка (рис. 29).

Рис. 29. Залежність коефіцієнта поперечної сили від швидкості руху

Довжина клину відгону ширини проїзної частини визначається, виходячи із умови зміни траєкторії руху по двох обернених кривих при переході з основної дороги на ПШС:

де – розрахунковий радіус горизонтальної кривої для дороги, з якої здійснюється маневр переходу на ПШС, м; П – ширина смуги, м.

Величина визначається за формулою:

де – мінімальний радіус кривої в плані, м; V ₀ – розрахункова швидкість руху на дорозі; =0, 15 – коефіцієнт поперечної сили; – поперечний похил проїзної частини.

Довжина гальмівного шлюзу визичається за формулою:

де – розрахункова швидкість на дорозі, м/с; – розрахункова швидкість руху на з’їзді, м/с; – коефіцієнт подовжнього зчеплення (табл. 6); f – коефіцієнт опору коченню (0, 02); і – подовжній похил (і = 0).

Таблиця 6

Довжина швидкісного шлюзу визначається за формулою:

де – середнє прискорення руху (0, 28 м/с²).

Розподіл кількості ТЗ за напрямками руху на розв’язці залежить від багатьох факторів. Для визначення кількості автомобілів, які рухаються по з'їздах, і кількості автомобілів, що відходять від розв’язки, може використовуватись формула, яка отримана на основі обробки експериментальних даних про інтенсивності руху на розв’язках доріг:

де – інтенсивність руху на правоповоротному та лівоповоротному з’їздах по і -му напрямку (найчастіше приймається, що ); – сумарна інтенсивність руху на всіх підходах до розв’язки; – інтенсивність руху на даному підході до розв'язки.

Розрахувавши таким чином інтенсивність руху на з’їздах, визначають кількість автомобілів, що відходять від розв’язки по напрямках, як суму кількості автомобілів, що залишились і рухаються прямо по напрямку, та кількості автомобілів, що прибули на даний напрямок з інших підходів.

Інтенсивність руху ТЗ на правій крайній смузі основної дороги М _о для багатосмугової проїзної частини визначається часткою від сумарної інтенсивності руху на даному напрямку М_i: при 2-х смугах у даному напрямку 0, 7 М_i; при 3-х смугах – 0, 8 М_i; при 4-х смугах – 0, 5 М_i. Пропускну здатність крайньої правої смуги рекомендується прийняти 1500 авт/г.

Середня швидкість руху автомобілів по крайній правій смузі руху на магістральних дорогах і вулицях загальноміського значення у зоні розв’язки залежить від інтенсивності руху (М _o) і може бути визначена за формулою:

ПШС влаштовують як додатковий елемент проїзної частини для гальмування і розгону ТЗ на з'їздах та в їздах дорожніх розв’язок, зупиночних пунктів, АЗС, майданчиках відпочинку тощо. На дорожніх розв’язках на одному рівні ПШС влаштовують у місцях з’їздів:

· на дорогах І категорії при інтенсивності в’їжджаючих або виїжджаючих автомобілів 50 авт/добу і більше;

· на дорогах II і III категорій – 200 авт/добу і більше;

· на розв’язках на різних рівнях ПШС є обов’язковим елементом розв’язки незалежно від інтенсивності руху.

Довжину ПШС можна визначити залежно від подовжнього похилу доріг згідно з таблицею 7 (в пересіченій та гірський місцевості – за розрахунком). Ширину ПШС призначають такою ж, як і основних смуг проїзної частини.

Таблиця 7

Довжина перехідно-швидкісних смуг (ДБН В.2.3-4-2000)