Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Туберкульоз кісток і суглобів черепа й обличчя.
Найчастіше уражаються лобова, тім'яна, вилична кістки і верхня щелепа. При туберкульозному ураженні кісток черепа спостерігається обмежена і розлита форми деструкції з переважним ураженням внутрішньої платівки. Туберкульоз щелепних кісток. При ураженні кісток розрізняють дві клінічні форми ураження: 1) захворювання щелепи туберкульозом у дітей та підлітків, що уражені первинним туберкульозним комплексом; 2) ураження щелепи у дорослих з активним специфічним процесом у легенях. Перша форма. В результаті розповсюдження інфекції з первинного туберкульозного комплексу у щелепній кістці звичайно розвивається поодиноке вогнище. Якщо уражається верхня щелепа, то процес локалізується на передній поверхні її, в зоні нижнього краю очниці1 або на боковій поверхні — відростку вилиці, або на альвеолярному відростку. На нижній щелепі туберкульоз локалізується звичайно в зоні гілки щелепи або альвеолярного відростку. Клініка. Перебіг туберкульозу щелеп у дітей і підлітків у більшості випадків доброякісний, млявий. Як правило, захворювання перебігає без суттєвих больових відчуттів, але з чітким хронічним лімфаденітом. Піднижньощелепні лімфовузли, а пізніше шкірні і розташовані в шийному трикутнику лімфовузли збільшуються, стають щільними, нагадують метастаз при злоякісних пухлинах. Уражені туберкульозом вузли спаюються один з одним і утворюють малорухливі пакети. В майбутньому можливий казеозний розпад центральних відділів, які стають розм'якшеними. Поряд з ураженою ділянкою кістки виникає інфільтрація прилеглих м'яких тканин, спаювання їх з ураженою кісткою. Якщо процес локалізується в зоні кута щелепи, інфільтрується жувальний м'яз і виникає тризм. Інфільтрат поступово розм'якшується, шкіра в його зоні червоніє, потім набуває синюшного забарвлення. На місці розм'якшення інфільтрату м'яких тканин, під синюшною шкірою, утворюється " холодний абсцес", який може самочинно відкриватися через декілька нориць. Якщо цього не виникає, то абсцес необхідно розкрити. З нориць виступають мляві грануляції і виділяється білувато-зеленуватий гній водянистої консистенції з домішками казеозних грудочок. При зондуванні нориць, що утворились після самочинного відкривання чи розтину, вдається виявити кістковий дефект або порожнину, стінки якої вкриті грануляціями, а в середині розташовуються дуже щільні, склеротичні шматочки кістки — секвестри. Часом нориці закриваються, рубцюються, але потім поруч виникають нові. Рубці, що лишаються — втягнуті, атрофічні, спотворюють обличчя та шию. Діагностика. Рентгенограми щелеп початкового періоду захворювання виявляють поступовий розпад кістки у вигляді круглястого вогнища, що не має чітких меж. Інколи в такій порожнині видно невеличкий секвестр. В майбутньому, коли процес затихає, навколо туберкульозного вогнища видно зону ущільнення — склероз кісткової тканини. Диференційний діагноз. В деяких випадках розм'якшення інфільтратів можна прийняти за актиномікотичне вогнище. Для уточнення необхідно провести серологічні та патогістологічні дослідження. Збільшення лімфовузлів може бути і при хронічному гнійному одонтогенному запальному процесі щелепи. Для уточнення діагнозу слід врахувати всі дані анамнезу, наявність або відсутність гангренозного зуба в зоні ураження, характер рентгенографічних даних. Рак щелепи в поєднанні з утворенням пакету щільних лімфовузлів відрізняється більш вираженим руйнуванням кістки, розпадом підщелепних тканин, кахексією. Одонтогенна підшкірна гранульома багато в чому нагадує туберкульозне вогнище: у підшкірній основі щоки утворюється інфільтрат, над яким шкіра набуває синцевого кольору. Згодом інфільтрат нагноюється і абсцес відкривається, утворюючи норицю з мізерним відділюваним. Однак, одонтогенна підшкірна гранульома завжди пов'язана з хронічним периодонтитом або хронічним остеомієлітом. Зв'язок гранульоми з запальним процесом у периодонті зуба визначається наявністю тяжу від зуба до гранульоми. Друга форма. Туберкульоз щелепи спостерігається у хворих з активним туберкульозом легень і виникає в зв'язку з ураженням кісткової тканини щелеп туберкульозною інфекцією за одним із наступних шляхів: за продовженням (з слизової оболонки ясен, язика, піднебіння), через канали гангренозних зубів або ясенну кишеню. Клініка. В результаті розпаду туберкульозних інфільтратів та горбочків на слизовій оболонці ясен утворюються поверхневі, різко болючі виразки з підритими краями. Жовтувате дно виразки має зернистий вигляд, вкрите дрібними рожевими грануляціями. Виразка поступово збільшується за рахунок розпаду сусідніх горбочків на слизовій оболонці. Шийки зубів при цьому оголюються; процес поступово переходить у товщу кістки та периодонт зубів; зуби розхитуються й випадають, а на їх місці залишаються незагоювані кісткові виразково-некротичні дефекти лунок. Вони заміщуються грануляціями, що містять туберкульозні горбочки. При ураженні кістки туберкульозною інфекцією через канали гангренозних зубів або через дно ясенної кишені специфічне захворювання спочатку важко діагностувати, бо забарвлення ясен при цьому довго лишається незмінним. Тільки після руйнування значних ділянок губчастої та кортикальної речовини слизова оболонка починає червоніти, пухнути, а потім на ній з'являється одна або кілька нориць, з яких виділяється рідкий гній з включеннями казеозних грудочок. Навколо зубів, що розташовані у зоні туберкульозного ураження, ще до виникнення нориць розвиваються симптоми туберкульозного периодонтиту (нерізко виражений та поступово наростаючий біль, розхитаність зубів, що прогресує), інколи — осифікуючий периостит, що проявляється у вигляді деякого потовщення периосту альвеолярного відростку. При прогресуванні туберкульозу щелепи та приєднанні вторинного, банального, з млявим перебігом остеомієлітичного процесу відділяються секвестри, з'являються нові нориці. На верхній щелепі може виникнути зв'язок між порожниною рота та верхньощелепною пазухою або порожниною носа. На нижній щелепі описаний одонтогенно-каналікулярний туберкульозний процес альвеолярного відростка та тіла щелепи може перейти на кут, а згодом на її гілку, викликаючи тут спонтанний (патологічний) перелом. Регіонарні лімфовузли збільшуються, спаюються в пакети, ущільнюються. Діагностика. Рентгенологічні дані. При туберкульозному ураженні альвеолярного відростка виникає вогнище деструкції кісткової тканини в зоні кількох зубів. Часто це вогнище має круглясті контури з нерівними краями та інколи напівкруглими заглибленнями навкруги. Поряд з цим можуть бути і дрібні секвестри. Якщо процес активний і прогресує, навколо яскраво вираженого обмеженого вогнища деструкції видно смугу остеопорозу. При верхівковому туберкульозному периодонтиті рентгенограма не матиме жодних специфічних особливостей. Вона схожа з типовою картиною гранулюючого периодонтиту. На серії знімків видно прогресування вогнища деструкції. При маргинальному туберкульозному периодонтиті за допомогою серії рентгенограм виявляється поступове зникнення компактної кісткової речовини по краю лунки, розсмоктування кісткових перекладин (трабекул) у зоні міжлуночкових перегородок, остеопороз прилеглих відділів кістки. Для уточнення діагнозу проводять мікроскопічне дослідження мазків гною, вмісту виразок та кісткових порожнин на предмет виявлення МБТ; мікроскопічне дослідження біопсійованого шматочка прилеглих м'яких або кісткових тканин.
|