Диференціальна діагностика. Диференційна діагностика туберкульозу центральної нервової системи і мозкових оболонок проводитьсяз:

Диференційна діагностика туберкульозу центральної нервової системи і мозкових оболонок проводитьсяз:

- менінгококовим менінгітом;

- пневмококовим менінгоенцефалітом;

- гнійними менінгітами, що спричинені стафілококом, стрептококом, синьогнійною паличкою, паличкою Фрідлєндера, сальмонелами, грибами тощо;

- менінгітами сифілітичної та лептоспірозної етіології;

- менінгітами і менінгоенцефалітами грипозної, аденовірусної, ентеровірусної, паротитної;

- крововиливах у підпавутинний простір;

- енцефалопатію Верніке;

- пухлинами головного мозку;

- сифілітичними гумами;

- нейроінфекціями.

Лікування хворих на туберкульозний менінгіт проводиться у спеціальних відділеннях, відповідно до категорії (4-компонентна схема). Якщо хворий перебуває у непритомному стані, то протитуберкульозні препарати призначають внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Ізоніазид при туберкульозному менінгіті є основним препаратом. Він добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр і міститься у цереброспінальній рідині в достатній концентрації для лікувального ефекту.

Спинномозкову пункцію для контрольного дослідження цереброспінальної рідини роблять через місяць.

Хворі на туберкульозний менінгіт потребують ретельного догляду. Постільний ре­жим призначається на 2-3 місяці, а перебування в стаціонарі триває протягом 5-7 місяців, після чого показане санаторне лікування. Вставанню з ліжка має передувати прове­дення лікувальної фізкультури в ліжку. У випадках млявого перебігу туберкульозного менінгіту рекомендується проводити лікування преднізолоном (0, 005-0, 01г З рази на добу), а також ін'єкції тіаміну і призначення аскорбінової кислоти.

Щоб зменшити головний біль, призначають хлоралгідрат у клізмах (0, 5г на 20 мл води) або анальгін (0, 3г) і парацетамол (0, 4г). Причиною болю голови є підвищений внутрішньочерепний тиск, тому він зменшується після ендолюмбальних пункцій, а також при зменшенні секреції цереброспінальної рідини, чого можна досягти проведен­ням дегідратаційної терапії (25% розчин магнію сульфату внутрішньом'язово або 40% розчин глюкози внутрішньовенно). У випадках виникнення рухових розладів (парезів і паралічів) після затихання гострого періоду менінгіту призначають дибазол (0, 005-0, 01г 1 раз на добу per os), прозерин (0, 005-0, 015г 2 рази на добу per os).

При проведенні антибактеріального лікування клінічні симптоми туберкульозного менінгіту стихають через 1-2 місяці, цереброспінальна рідина нормалізується лише на 3-4-му місяці лікування.

Із ускладнень туберкульозного менінгіту найтяжчим є розвиток гідроцефалії. Крім того, можуть бути рухові розлади, погіршання зору і слуху, а також зниження розумових здібностей.

Найсприятливіший прогноз спостерігається у випадках серозної і дифузної базилярної форм туберкульозного менінгіту. При своєчасному лікуванні хворих на такі форми можна досягти повного вилікування.