Туберкульоз і цукровий діабет

При сполученні туберкульозу і цукрового діабету часто різко погіршується перебіг цих захворювань. Результати епідеміологічних досліджень показують, що сполучення туберкульозу і діабету навіть на даний час нерідко призводить до прогресування захворювання, що закінчується смертю хворого. Середньорічна смертність хворих на туберкульоз і діабет перевищує смертність тільки від туберкульозу в декілька разів.

Результати аналізу причин тяжкого і нерідко прогресуючого перебігу туберкульозу в хворих на цукровий діабет свідчать про те, що, крім негативного впливу діабету на перебіг туберкульозу, велике значення мають порушення режиму і помилки в лікуванні хворих з нерозпізнаним захворюванням. Негативний вплив діабету, зокрема, може бути компенсований правильним режимом і лікуванням, якщо в хворого ще не розвинулися незворотні зміни. У зв'язку з цим у програмах організації науково обґрунтованої медичної допомоги таким хворим основне місце посідають заходи, спрямовані на раннє виявлення і лікування як діабету, так і туберкульозу.

Залежно від часу виникнення туберкульозу і діабету хворі можуть бути розподілені на три групи:

1) обидва захворювання виявляють одночасно або протягом дуже короткого періоду часу з інтервалом у 1-2міс;

2) туберкульоз виявляють у хворих на діабет, який перебігає як у тяжкій, так і у легкій формах;

3) у хворих на туберкульоз діагностують цукровий діабет різного ступеня тяжкості, у тому числі так звані порушення толерантності до глюкози і " асимптомний" діабет.

Туберкульоз і цукровий діабет одночасно виявляють у 25-27% хворих зі поєднанням цих хвороб. Найчастіше поєднання захворювань діагностували одночасно при порівняно невеликій тривалості діабету - не більш 1 року. Зі збільшенням тривалості захворювання діабетом кількість таких хворих помітно зменшувалася. При великій тривалості діабету туберкульоз розвивався у хворих при наявності порушень вуглеводного обміну, тобто некомпенсованому цукровому діабеті.

Встановлено, що захворюваність на туберкульоз хворих з тяжкою, середньої тяжкості і легкою формою цукрового діабету складала 5, 6, 2 і 0, 9%, що перевищувало захворюваність туберкульозом приблизно в 13, 5, 2 і 2 рази відповідно. Таким чином, результати проведених епідеміологічних досліджень свідчать про великий ризик розвитку туберкульозу в хворих некомпенсованим цукровим діабетом.

Виникнення туберкульозу може бути пов’язане зі свіжим зараженням (суперінфекція) або реактивацією старих туберкульозних вогнищ, що зберігаються після первинного зараження в дитинстві або в юнацькі роки. Розвиток туберкульозу в результаті свіжого зараження або суперінфекції, може бути доведено при вивченні захворюваності туберкульозом в умовах внутрішньосімейного контакту. Захворюваність на туберкульоз серед хворих на діабет у 7, 1 раза вище при встановленому внутрішньосімейному контакті, ніж поза ним.

Роль старих туберкульозних вогнищ при реактивації туберкульозу доведена у хворих на цукровий діабет.

У хворих на цукровий діабет переважають здебільшого ексудативні форми туберкульозу зі схильністю до розпаду і бронхогенного обсіменіння. Туберкульозу при тяжких формах цукрового діабету властива неповноцінність репаративних процесів, у зв'язку з чим у капсулі вогнищ, у стінці каверн грануляції не трансформуються в сполучну тканину.

Туберкульозне вогнище у хворих на цукровий діабет часто локалізується в нижніх частках легень.

Обмежені форми туберкульозу легень у хворих на цукровий діабет перебігають стерто. Слабість, зниження апетиту, пітливість, субфебрильна температура, біль у боці, кашель, що з'явилися, часто розцінюються як погіршення перебігу діабету. Першими ознаками туберкульозу може бути погіршення перебігу цукрового діабету (активний туберкульоз порушує вуглеводний обмін, підвищується потреба в інсуліні).

Малосимптомний перебіг туберкульозу ускладнює його виявлення, тому у хворих на цукровий діабет часто діагностують форми легеневого туберкульозу, що перебігають зі значною інтоксикацією й клінічною картиною гострого гнійного ураження легень. Інколи малосимптомність зумовлюється різко зниженою реактивністю хворого з тяжкою формою цукрового діабету, значним виснаженням. Клінічна картина туберкульозу може бути часто стертою іншими ускладненнями цукрового діабету.

Вираженість клінічної картини туберкульозу залежить від послідовності розвитку діабету і туберкульозу. Важче перебігає туберкульоз, якщо він розвинувся перед діабетом.

У зв'язку з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз, хворих на цукровий діабет в умовах диспансеризації потрібно обстежувати на туберкульоз щорічно.

Чутливість до туберкуліну у хворих на туберкульоз і цукровий діабет знижена, особливо за тяжкого перебігу останнього, а гіперергічна у випадках, якщо туберкульоз розвинувся раніше цукрового діабету.

МБТ часто стійкі до протитуберкульозних препаратів.

У випадках туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів у поєднанні з цукровим діабетом вилікування значно затримується, і збільшується ймовірність ураження бронхів. Показання до бронхоскопії обмежені ускладненнями цукрового діабету – діабетичною ретинопатією, атеросклерозом судин, гіпертонічною хворобою, дистрофічними змінами серця і печінки.