Консистентні (пластичні) мастила

Консистентні мастила використовують при відносних швидкостях ковзан-ня деталей менше 5 м/с.

Ці мастила являють собою особливий клас змащувальних матеріалів, які отримують згущенням рідких мастил, з кінематичною в’язкістю 12–40 мм²/с, твердими згущувачами: милами, силікагелем, парафіном та ін. Частки твердого згущувача не перевищують 0, 1–10 мкм, мають стрічкову чи гольчату форму і утворюють просторовий каркас, у комірках якого утримується рідке масло. То-му при невеликих навантаженнях вони ведуть себе як тверді, пружні тіла, а при навантаженнях, що перевищують міцність каркасу, вони набувають текучості. подібно до структурованої рідини. Тому консистентні мастила можуть довгий час знаходитись в негерметичних вузлах тертя без витікання.

Із загальної кількості 80% консистентних мастил складають мильні. Ми-ла– це солі жирних кислот (олеїнової, пальмітинової і стеаринової) з каль-цієм, натрієм, алюмінієм, літієм та ін.

Консистентні мастила згущені кальцієвими милами називають солідола-ми. Вони можуть бути універсальними (УС-1, УС-2 і ін.), синтетичними (прес–солідол С та солідол С), чи жировими (прес–солідол Ж і солідол Ж). Солідол використовують для змащування мало– чи середньо–навантажених механізмів, які працюють на відкритому повітрі при температурах в межах: – 25…+50 ˚ С. Такі мастила при температурах 80…90 ˚ С розтоплюються і не відновлюють свою структуру.

Мастила, згущені натрієвими або натрієво–кальцієвими милами, назива-ють консталінами. Вони займають друге місце після солідолів по об’єму вироб-ництва. Вони роботоспроможні при температурах 110–120 ˚ С. До таких мастил відносять жирові консталіни УТ-1, УТ-2 (універсальні, тугоплавкі), що отрима-ли найбільше поширення. Слід відзначити, що консталін марки Т може працю-вати при температурах до 150 ˚ С.

До недоліків консталінів слід віднести розчинюваність їх складових у во-ді, тому вони не можуть використовуватись в вологих умовах роботи.

Найбільш перспективними консистентними мастилами є літієві, у який в якості згущувачів є літієві мила. Ці мастила можуть працювати в широкому ін-тервалі температур (від –50 до +120 ˚ С).

Консистентні мастила характеризуються динамічною в’язкістю, темпера-турою краплепадіння і показником пенетрації.

В’язкість консистентних мастил указують при температурах –30 ˚ С та
+20 ˚ С, і вона може коливатись в межах 500…3500 Па с при –35 ˚ С.

Температура краплепадіння – це температура появи першої краплі роз-плавленого мастила. Вона коливається в межах 75…200 ˚ С в залежності від ти-пу мастила. Ця температура має важливе значення тому, що після розплавлю-вання мастило не відновлює свою структуру і вільно витікає із зазорів.

Показник пенетрації характеризується глибиною занурення, в долях мм, тарованого конусу масою 150 г в мастило протягом 5 с і характеризує несучу спроможність мастила.

Система змащування механізмів консистентними мастилами індивідуаль-на. Консистентне мастило може подаватись в зону змащування наступними способами:

намазуванням, при змащуванні підшипників кочення, відкритих зубчас-тих та ланцюгових передач та ін.;

ковпачковими маслянками, при змащуванні підшипників ковзання та ін., ковпачки яких заповнюють мастилом, яке подається в зону змащування нагвин-чуванням ковпачка;

прес–маслянками, у які мастило подається шляхом шприцювання.

Прес–маслянки можуть бути запресованими або загвинчуваними, прями-ми або конусними.

Наявність консистентного мастила контролюють по температурі повер-хонь тертя, акустичній активності та вібрації машини.

Для попередження витікання мастила використовують ущільнення (лабі-ринтові, повстяні, манжетні і ін.).