Екологiчний монiторинг та його види

Для розробки заходiв, спрямованих на усунення негативних наслiдкiв втручання людини в навколишнє природне середовище i полiпшення екологiчної ситуацiї, застосування методiв оптимiзацiї природокористування з одержанням достатньої кiлькостi продукцiї при одночасному збереженнi довкiлля необхiдна органiзацiя екологiчного монiторингу.

Монiторинг — це комплексна система спостережень, эбору, обробки, систематизацiї та аналiзу iнформацiї про стан навколишнього середовища, яка дає оцiнку i прогнозує його змiни, розробляє обгрунтованi рекомендацiї для прийнятгя управлiнських рiшень.

Система державного монiторингу навколишнього середовища на таких принципах:

• об’єктивнiсть i достовiрнiсть;

• систематичнiсть спостережень за станом навколишнього середовища та об’єктами впливу на нього;

• багаторiвневiсть;

• узгодженiсть нормативного та методичного забезпечення;

• узгодженiсть технiчного i програмного забезпечення;

• комплекснiсть в оцiнцi екологiчної iнформацiї;

• оперативнiсть проходження iнформацiї мiж окремими ланками системи та вчасне iнформування органiв державної виконанчої влади;

• вiдкритiсть екологiчної iнформацiї для населення.

Основними завданнями екологічного монiторингу є:

• органiзацiя єдиної державної системи контролю за складовими природного середовища;

• налагодження автоматизованої системи збору, обробки, узагальнення i зберiгання iнформацiї про кiлькiсть i стан природних ресурсiв (банк даних);

• оцiнка природно-ресурсного потенцiалу та можливого рiвня використання ресурсiв;

• інвентаризація джерел забруднення i вивчення ступеня антропогенного впливу на компоненти природного середовища;

• моделювання i прогноз змiн екологiчної ситуацiї та рiвня здоров’я довкiлля;

• розробка управлiнських рiшень, спрямованих на забезпечения рацiонального природокористування i сталий розвиток регiону.

Залежно вiд призначенкя здiйснюсться загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища.

Загальний монiторинг навколишнього середовища — це оптимальнi за кiлькiстю параметрiв спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину iнформацiйно - технологiчну мережу, якi дають эмогу на основi оцiнки i прогнозування стану довкiлля регулярно розробляти управлiнськi рiшення на всiх рiвнях.

Оперативний монiторинг навколишнього природного середовища — це спостереження спецiальних показникiв у цiльовiй мережi пунктiв у реальному масштабi часу за окремими об’єктами, джерелами пiдвищеного екологiчного ризику в окремих регiонах, якi визначено як зони надзвичайної екологiчної ситуацiї, а також у районах аварiй iз шкiдливими екологiчними наслiдками, щоб забезпечити оперативне реагування на кризовi ситуацiї та прийнягггя рiшень щодо їх лiквiдацiї, створити безпечнi умови для населення.

Фоновий монiторинг навколишнього середовища це спецiальнi високоточнi спостереження за всiма складовими навколишнього середовища, а також за характером, складом, кругообiгом та мiграцiєю забруднювальних речовин, за реакцiєю органiзмiв на забруднення на рiвнi окремих популяцiй, екосистем i бiосфери в

25. Платежі за ресурси, їх види та нормативи.

Основою для формування нового економічного механізму забезпечення розширеного відтворення природних ресурсів, їх охорони, регулювання раціонального використання став принцип платного, компенсаційного за змістом природокористування зі створенням системи відповідних платежів.

Об’єктами плати є джерела природних ресурсів.

Плата за природні ресурси може вносити ся у вигляді спеціальних зборів, податку (земельного, лісового тощо), орендної плати або в інших формах.

Платежі за користування природними ресурсами є формою реалізації економічних відносин між державою або іншим власником природних ресурсів, з одного боку, і суб’єктами господарської діяльності, що здійснюють їх експлуатацію, - з іншого.

Нормативи плати за користування природними ресурсами визначаються з урахуванням їх поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, місцезнаходження, можливості переробки й утилізації відходів та інших факторів.

Види: платежі за використання водних ресурсів, плата за лісокористування, плата за земельні ресурси, плата за використання надр.

26. Платежi за забруднення та критерiї нарахування

Платежi за забруднення навколишнього середовища с складовою частиною фiнансового механiзму охорони довкiлля та рацiонального використання природних ресурсiв. Основу платежiв становлять нормативи плати за забруднення навколишнього середовища.

Втрати вiд забруднення можна класифiкувати за двома видами: економiчний i соцiальний.

Економiчнi втрати спричиняються через погiршення виробництва певних об’сктiв i втрат продукцiї; соцiальнi — як наслiдок негативного впливу на здоров’я та жи-гтсдяльнiсть людини (квороби, втрати працездатностi, велика смертнiсть).

Сучасна полiтика держав в галузi охорони навколишнього середовища вiд забруднення будусться на принципi «забруднювач платить». В цьому принципi вiдображена полiтика покладення на забруднювачiв вiдповiдальностi за всi дiї, що спричиняють шкоду навколишньому середовищу.

В системi регулювання суспiльних вiдносин в галузi охорони довкiлля плата за забруднення несе велике рiзноманiтне навантаження— стимулююче, координацiйне, контролююче.

Розмiри платежiв за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на пiдставi лiмiтiв та фактичних обсягiв викидiв i скидів забруднювальних речовин, розмiщення вiдходiв, а також базових нормативiв плати за них i вiдповiдних регулювальних коефiцiєнтiв.

Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лiмiтiв корегується за регiонами Украни iз застосуванням коефiцiєнтiв, що враховують територiальнi екологiчнi особливостi, та коефiцiентiв iндексацiї базових нормативiв плати.

За понадлiмiтнi виквди i скиди забруднювальних речовин i розмiщення вiдходiв установлюсться пiдвищений розмiр плати на пiдставi базового нормативу плати, коефiцiснта iндексацiї, коефiцiєнтiв, що враховують територiальнi екологiчнi особливостi, i коефiцiєнтiв кратностi плати за понадлiмiтнi викиди i скиди забруднювальних речовин i розмiщення вiдходiв. У разi вiдсутностi на пiдприємствi затверджених у встановленому порядку лiмiтiв викидiв i скидiв забруднювальних речовин та розмiщення вiдходiв нормативи плати за викиди i скиди забруднювальних речовин та розмiщення вiдходiв установлюються як за понадлiмiтнi.

Платежi пiдприсмств за викиди i скиди забруднювальних речовин i розмiщення вiдходiв у межах встановлених лiмiтiв (тимчасово погоджених величин) вiдносяться на витрати виробництва, а при перевищеннi лiмiтiв провадяться за рахунок прибутку, що залишасться у розпорядженнi пiдприємств.

Крiм цього, законом також передбачено платежi за пошкодження природних ресурсiв (зниження родючостi рунтiв, продуктивностi лiсу i водоймищ) вiдповiдно до встановлених нормативiв.

Вiдповiднi платежi стягуються з пiдприсмств незалежно вiд форм власностi i вiдомчої належностi. Внесення плати за забруднения не звільняє пiдприемства вiд дотримання заходiв по охоронi навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцiй за екологiчнi правопорушення i вiд повного вiдшкодування шкоди.

27. Економічні збитки від забруднення атмосфери, їх види та методи нарахування.

Збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, відшкодовуються підприємствами незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.

Величина збитку від забруднення атмосфери За визначається за формулою:

За = f 1* f 2* Зd*Ma,

Де f 1 – коефіцієнт, що враховує розташування джерел викиду;

f 2 – коефіцієнт, що розраховує висоту викиду;

Зd – питомий збиток від викиду 1т забруднювача в атмосферу;

Ма – маса викиду в атмосферу за рік, т.

Стягнення платежів за викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря не звільняє об’єкти від відшкодування збитків за наднормативні викиди.

Наднормативними вважаються:

· Викиди забруднювальних речовин, які перевищують рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, встановлених дозволами на викид, які оформлені відповідно до діючих вимог;

· Викиди забруднювальних речовин в атмосферу, що здійснюються з перевищенням граничних нормативів утворення їх для окремих типів технологічного та іншого обладнання;

· Викиди забруднювальних речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, у тому числі й за окремими інгредієнтами.

28. Економічні збитки від забруднення гідросфери, їх види та методи нарахування.

де l – коефіцієнт водозабезпечення регіону;

Об’сми скидiв забруднювальних речовин та їх концентрацiя визначаються на пiдставi даних обстеження об’єктiв та аналiзу журналiв облiку водоспоживания, водовiдведенкя, роботи каналiзацiйних насоснiих станцiй тощо з урахуванням вимог дозволiв на спецводокористування та затверджених норм гранично допустимых скидiв (ГДС). Визначенi при цьому показники включаються в розрахунковi формули.

Середню концентрацiю забруднювальних речовин у стiчних водах за перiод порушення водоохоронного законодавства визначають з усiєї сукупностi вiдiбраних i пiдданих хiмiчному аналiзу проб стiчної води i обчислюють за формулою:

За вiдсутностi даних про кiлькiсть нафти чи iнших забруднювальных речонин їх масу визначають за формулою:

Збитки за наднормативнi скиди комунальними каналiзацiями вiдшкодовуються у разi порушення технологiчних режимiв роботи очисних споруд, передбачених проектом у розмiрi, який не повинен перевищувати 50 % прибугку за послуги каналiзацi за час пору- шения природоохоро иного законодавства (крiм аварiйних скидiв).

Збитки вiд аварiйних скидiв комунальними каналiзацiями вiдшкодовуються у розмiрi, що не повинен перевищувати 50 % рiчного прибутку за послуги каналiзацiї.

Загальну суму збиткiв при одночасному забрудненнi водного об’єкта кiлькома забруднювальними речовинами (але однiєю юридичною чи фiзичною особою) визначають додаванюм до найбiльшої з усiх розрахованих суми збиткiв для інших забруднювальних речовин, помноженої на коефiцiснт 0, 15.

У разi Залпового скиду, що призвiв до забруднення водного об’єкта в контрольному отворi до 50 i бiльше ГДК, розраховану суму збиткiв помножують на коефiцiент 10.

Строк лiквiдацi наслiдкiв забрудненюI вод розраховусться для кожного вiдрiзку часу як рiзниця мiж:

• часом в момент початку скиду (якщо його встановлено) i часом на момент закiнчення лiквiдацiї наслiдкiв забруднення вод, Т;

• часом в момент виявленю скиду (якщо час початку скиду не з’ясовано) i часом на момент закiнчення лiквiдацii наслiдкiв забруднення вод, Т.

Якщо одночасно вiдбувасться скид i збiр забруднювальнн речовин, строк визначаеться як час роботи технiчних засобiв.

Базовi нормативи плати за скидання i-о забруднювальної речовини у поверхневi води, територiальнi та внутрiшнi морськi води, а також пiдземнi горизоiти (Нбі,) встановлюються на пiдставi гранично допустимої їх концентрацi, відносної агресивностi та оцiнки економiчного эбитку вiд шкiдливої дiї i затверджуються Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища УкраТни за погодженням з Мiнiстерством фiнансiв Укратни.

29. Економічні збитки від забруднення грунтів та специфіка їх обрахування.

Обсяг економiчних збиткiв вiд забруднення земельних ресурсiв визначаеться за формулою:

Згр =

де q — коефiцiент, що враховує родючiсть земельних ресурсiв;

Зd— питомi эбитки вiд викиду 1т забруднювальних речовин на грунт;

Мв, — маса викиду на грунт.

Ця формула використовуеться для пiдрахункiв економiчних збиткiв за використання землi пiд побутовi, органiчнi вiдходи; якщо ж вiдходи пов’язанi з небезпечними речовинами, Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища України використовус методику визначення економiчних збиткiв з урахуванням м’якостi грунтiв, токсичностi речовини та глибини її просочування у грунт.

Основою розрахункiв величини збиткiв вiд забруднення земельних ресурсiв є грошова оцiнка конкретної земельної дiлянки, яка на пiдставi Закону України «Про плату за землю» визначасться та уточнюеться Держкомземом України. Витрати на здiйсненя заходiв щодо зниження чи лiквiдацiї забруднення земельних ресурсiв эростають залежно вiд глибини просочування забруднювальної речовини у спiввiдношеннi 10: 3, тобто зi збiльшенням глибини в 10 разiв витрати для лiквiдацiї забруднення зростають утричi.

Всю складнiсть впливу забруднювальних речовин на земельнi ресурси зведено до чотирьох груп небезпечностi, основою для яких е показники гранично допустимих рiвнiв (ГДР) та орiєнтовно допустимих концентрацiй (ОДК) хiмiчних речовин у iрунтi, мг/кг.

Отже, розмiр вiдшкодування збиткiв (Р3.) визначасться за формулою:

Рв.з. = А *Гд* Кз* Кн.* Шегз,

де А — питомi витрати на лiквiдацiю наслiдкiв забруднення земельнот дiлянки, визначенi як 0, 5 Г

Гд — грошова оцiнка земельної дiлянки до забруднення, грн;

К3 — коефiцiент, що характеризус вмiст забруднювальної речовини (м3) в об’смi забрудненої землi (м3) залежно вiд глибини просочування;

К — коефiцiент небезпечностi забруднювальних речовин;

Шег3 — показник (шкала) еколого-господарського значения земель.

30. Методи визначення економічної ефективності від впровадження природо захисних пристроїв.

Економічне обґрунтування природоохоронних заходів здійснюється через зіставлення їхніх економічних результатів із необхідними для їх упровадження витратами з допомогою показників економічного ефекту від цих засобів.

Економічним результатом природоохоронних заходів є:

· Приріст обсягів чистої продукції або прибутку;

· Економія витрат на виробництво і надання послуг;

· Скорочення витрат з особистих коштів населення.

Економічним результатом природоохоронних заходів є сума таких величин:

· Приріст економічної оцінки природних ресурсів, збереження чи поліпшення реалізації природоохоронних заходів;

· Приріст грошової оцінки реалізованої продукції, отриманої завдяки утилізації сировинних, паливно – енергетичних та інших матеріальних ресурсів унаслідок здійснення природоохоронних заходів.

Процес створення нових природозаповідних об'єктів триває. Так, у 2004 р. було створено три нові національні природні парки: Га­лицький (Івано-Франківська обл.), Ічнянський (Чернігівська обл.), Гомельшанськіліси (Харків­ська обл.).

Основні функції цих парків — охорона природних комплексів лісостепу. Природні заповідники й націо­нальні природні парки створено в усіх природних зонах України. У лісовій зоні (Українському Поліссі) — Шацький національ­ний природний парк (створений 1983 р., площа — 32, 5 тис. га); Рівненський природний заповідник(1999 р., 47 тис. га); Поліський природний заповідник (1968 р., 201 тис. га); Деснянське-Старо-гутський національний природний парк (1999р., 16, 2 тис. га); Че-ремський природний заповідник (2001р., З тис. га).

У лісостеповій зоні — Природ­ний заповідник Розточчя (1984 р., 2, 1 тис. га); Яворівський націо­нальний парк (1998 р., 7, 1 тис. га); Природний заповідник Медобори (1990р., 10, 4 тис. га); Природний парк Подільські Тов. три (1996 р., 261, 3 тис. га); Кані­вський природний заповідник (1968р., 2 тис. га).

У степовій зоні — Луганський природний заповідник (1968р., 1, 6 тис. га); Український степовий заповідник (1961 р., 2, 8 тис. га) (філіали: Хомутівський степ, Ка­м'яні могили, Михайлівська ціли­на, Крейдяна флора); Дніпровсь-ко-Орільський природний запо­відник (1990 р., 3, 8 тис. га); При­родний заповідник Єленецький Степ (1996р., 1, 7 тис. га); Націо­нальний природний парк Святі Гори (1997 р., 40 тис. га); Біосфер-ний заповідник Асканія Нова (1921 р., 33, 3 тис. га); Чорноморсь­кий біосферний заповідник

(1985 р., 46, 4 тис. га); Дунайський біосферний заповідник (1998 р., 46, 4 тис. га); Азово-Сиваський на­ціональний природний парк (1993 р., З тис. га); Опукський природний заповідник (1998 р., 1, 6 ти-с. га); Казантипський природний заповідник (1998 р., 450 га).

В Український Карпатах — Карпатський національний при­родний парк (1980р., 50, 3 тис. га); Національний природний парк Синевир (1989р., 40, 4тис. га); Карпатський біосферний запові­дник (1993 р., 57, 9 тис. га); Націо­нальний природний парк Вижницький (1997р., 7, 9 тис. га); Природний заповідник Ґорґани (1997р., 5, 3 тис. га); Міжнарод­ний біосферний заповідник Східні Карпати (1999 р., 208 тис. га); На­ціональний природний парк Гуцульщина (2002 р., 32, 3 тис. га).

У Кримських горах — Кримський природний заповідник(1991 р., 42тис. га); Ялтинсь­кий гірсько-лісовий заповідник (1973 р., 14, 6 тис. га); Карадазь­кий природний заповідник (1979 р., 2, 9 тис. га); Природний заповідник Мис Мартьян (1973 р., 240 га); Нікітський бота­нічний сад (1812р., 1000га).

За роки української незалеж­ності проведено значну роботу по створенню нових природозаповідних об'єктів. Тепер такі об'єкти різних рангів заповідності є в усіх природних зонах і гірських райо­нах України. Організовано пер­ший міжнародний українсько-польсько-словацький заповід­ник в Карпатах. Проте тут зали­шається ще чимало невирішених питань. Серед них — створення нових спільних природоохорон­них об'єктів з Польщею, Білору­сією, Російською Федерацією та іншими країнами-сусідами. На­зріла проблема створення спільного українсько-польсько­го заповідника «Розточчя», фор­мування нового природозаповідного фонду на межі Степу й Лісостепу в південно-західній частині України, на півночі Харківської та Луганської областей спільно з Російською Федерацією, на півночі Волинської Рівненської

областей спільно з Білоруссю, у північно-східній частині При­дніпровської височини тощо. В період посилення впливу людини на природне середовище форму­вання нових природоохоронних об'єктів набуває принципового значення.