Трудомісткість

Оберненим показником до виробітку є показник трудомісткості. Під трудомісткістю продукції розуміється сума всіх витрат праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві. Він характеризує витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції. Застосовується під час планування чисельності персоналу, який має бути залучений до роботи в умовах розширення виробництва, для виконання строкових замовлень, ремонтних робіт, для оцінки рівня продуктивності праці.

Показник	Формула	Умовні позначення
Додатковий випуск продукції за рахунок зниження плин­ності		Впл - плановий виробіток на од­ного працюючого за один лю­дино-день

Рівень продуктивності праці визначається обсягом продукції (послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (послуг).

Методи вимірювання продуктивності праці розрізняються залежно від способів визначення обсягів продукції, що виробляється. Існує три методи визначення виробітку:

· натуральний передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах; різновидом натуральних вимірників обчислення виробітку є умовно-натуральні (використовується на підприємствах, які виготовляють однорідну продукцію). Натуральні показники виробітку найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так званих умовно-натуральних вимірювачів (наприклад, умовна консервна банка) дозволяє розширити можливість застосування цих показників.

· умовно-натуральний передбачає розрахунок продуктивності праці підприємств, загальний обсяг продукції, яких можна оцінити в натуральних.але умовних одиницях (наприклад, туб – тисяча умовних банок у плодоовочевій промисловості);

· вартісний передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції в грошовому вираженні до затрат часу, вираженого в середньообліковій чисельності працівників, або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин) (застосовується на всіх без винятку підприємствах). Найуніверсальнішими, а тому й найпоширенішими, є вартісні показники виробітку. Вони можуть застосовуватись для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються.

· трудовий передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість працівників) (застосовується рідко). Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти у натуральних та грошових одиницях.

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого рахунку та пофакторним методом.

Метод прямого рахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (П_пл) шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях (Q_пл або N_пл) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Ч_пл):

.

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів.

Підвищення продуктивності праці істотно впливає на обсяги виробництва.

Розрахунок можливого приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці здійснюється за формулою:

де DЧ - приріст чисельності, %; DQ - приріст обсягу виробництва, %.

Зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості:

,