Систематизація джерел романо-германського права

Відповідна ієрархія джерел права юридично та фактично простежується не тільки у правових сім’ях, що охоплюють значну кількість країн, а й у правових системах. При цьому слід наголосити, що кожній правовій системі притаманна власна система джерел. Наприклад, романо-германська правова система є однією з найскладніших. Уже згадуваний Р. Давид, зокрема, зазначав, що «викласти прийнятну в романо-германській системі теорію джерел права – нелегка справа. Правові системи, що складають романо-германську сім’ю, численні, й кожна з них має специфічні порівняно з іншими риси. Більше того, навіть у кожній системі національного права це питання дуже складне й суперечливе. Спосіб, за допомогою якого дається відповідь на це питання, може залежати від галузі права, щодо якої воно поставлене».

У цьому контексті варто звернути увагу, що важливою ознакою системи позитивного права є побудова складових елементів системи джерел права за ієрархічним принципом. Зазначмо, що ієрархія нормативно-правових актів зумовлюється ієрархією відповідних державних органів. Потрібно підкреслити, що українське право належить до європейської континентальної (романо-германської) системи права, для якої основним видом джерел права є закони та інші нормативно-правові акти державних органів, органів місцевого самоврядування.

Особливе місце серед правових груп у сучасному світі посідає романо-германська правова сім’я. Вона є своєрідним результатом еволюції римського права, проте аж ніяк не його копією

Романо-германська правова сім’я охоплює національні правові системи більшої частини країн Африки, Латинської Америки, Близького Сходу, Індонезії та Японії, а також країни континентальної Європи. Правові системи континентальної Європи за низкою специфічних ознак зарубіжні дослідники поділяють на дві групи: романську та германську. До першої належать правові системи Франції, Італії, Іспанії, Бельгії, Люксембургу та Голландії. До другої – Німеччини, Австрії, Швейцарії та інших країн.

Варто вказати, що романо-германська сім’я протягом багатьох століть невпинно розвивалась і продовжує розвиватися в тісному взаємозв’язку та взаємодії, а нерідко й у протидії з іншими правовими сім’ями й окремими правовими системами. Континентальне (романо-германське) право являє собою правову систему, в якій головним джерелом права є законодавчі акти. Континентальне право склалося в країнах континентальної Європи: Італії, Франції, Німеччини, Іспанії та інших, право кожної з яких впливало на формування загальних характеристик системи.

Серед основних ознак правової системи континентального права варто виокремити формальне невизнання судового прецеденту як джерела права Однією з основних моделей правових систем поряд із романо-германським (континентальним) правом є англосаксонське (англо-американське) право. Це система англійського права, яка діє в Англії, США, Австралії, Ірландії, Канаді та багатьох інших колишніх англійських колоніях. Зазначмо, що для англосаксонського права характерним є поділ права на статутне, джерелом якого є парламентські акти, й загальне право, що склалося на базі місцевих звичаїв і узагальнення практики судів, рішення яких – судові практики – визнаються одним із основних джерел права.

Аналіз юридичної літератури та правового життя різних країн свідчить, що в кожній правовій системі існує значна різноманітність джерел права. Цілком природно, що не всі вони мають однакове значення в ієрархії джерел права і виконують спільні регулятивні функції.

Порівнюючи романо-германську правову сім’ю та правову сім’ю загального права, Р. Давид вказує: якщо в країнах романо-германської правової сім’ї «намагаються знайти справедливі юридичні рішення, використовуючи правову техніку, в основі якої – закон, то в країнах, які належать до сім’ї загального права, прагнуть до такого самого результату, ґрунтуючись передусім на судових рішеннях».