Технологія виро­щування

Місце в сі­возміни Кращими по­передниками кмину є удобрені озимі. Його можна розміщувати також після ярих зер­нових, зернобобових та інших культур, які рано звільняють поле. Кмин кращий попе­редник для озимої пшениці та інших культур, а також для післяжнивних посівів. При розміщенні його в сівозміні не­обхідно враховувати подовжений період проростання насіння, повільний ріст після сходів, підвищені вимоги до родючості грунту. Беззмінне вирощування кмину на одному полі про­тягом кількох років небажане у зв'язку з нагромадженням шкідників та збудників хвороб у грунті.

Обробіток грунту. Основний спосіб обробітку грунту — глибока зяблева оранка на 25—27 см. До оранки лущать стерню зразу після збирання попередника, а при наявності багаторічних бур'янів поле лущать двічі. Для нагромадження вологи рекомендується проводити снігозатримання та затри­мання талих вод.

Весняний передпосівний обробіток грунту полягає у ран­ньовесняному шлейфуванні та передпосівній культивації. На ущільнених грунтах шлейфування замінюють боронуван­ням. Не можна допускати розриву між культивацією і сівбою. В посушливу весну доцільно застосовувати післяпосівне кот­кування.

Удобрення. Види та кількість добрив, що вносять під кмин, залежать від попередника. Так, при сівбі його після удобрених озимих під зяблеву оранку вносять 1, 5—2 ц/га сульфату амонію, 2—2, 5 — суперфосфату і 0, 5 ц/га калійної солі; після неудобрених озимих — 15—20 т/га гною, 1 ц/га сульфату амонію і 1, 5—2 ц/га суперфосфату. Кращі резуль­тати при цьому забезпечуються сумісним застосуванням ор­ганічних і мінеральних добрив. Добрива вносять під зяблеву оранку. Гранульовані добрива доцільно вносити в рядки під час сівби (50 кг/га гранульованого суперфосфату або 50 кг/га суперфосфату + 50 кг/га курячого посліду або сухого пере­гною). При сумісній сівбі насіння і добрива змішують без­посередньо перед сівбою, а сівалку встановлюють на загальну норму висіву насіння та добрив. За такого способу внесення добрив рослини одержують посилене живлення на початко­вих етапах життя, що сприяє кращому їх росту і підвищенню врожайності.

Кмин також добре використовує мінеральні добрива у вигляді підживлення, яке проводять у два прийоми: 1 — 1, 5 ц/га суперфосфату і 0, 5 ц/га калійної солі вносять у перший рік вегетації під останню осінню культивацію на глибину 10—12 см і 1—1, 6 ц/га сульфату амонію на другий рік після перезимівлі рослин під ранньовесняне боронування.

Після перезимівлі кмин особливо потребує посиленого живлення, тому весняне підживлення азотними добривами сприяє кращому відростанню і розвитку рослин у рік пло­доношення. Підживлення забезпечує збільшення врожайності насіння на 4—5 ц/га. Для весняного підживлення викори­стовують також місцеві органічні добрива: гноївку (5—7 т/га, розбавлену водою 1: 6), гній-сирець (6—7 т/га). Підживлення проводять по мерзлому грунту в самі ранні строки.

Підготовка насіння і сівба. Для сівби використовують насіння не нижче другої репродукції та І класу посівного стандарту. Перед сівбою його піддають повітряно-тепловому обігріву протягом двох-трьох днів, для чого в теплу сонячну погоду розстеляють на брезентах тонким шаром і через кожні дві-три години перемішують. На ніч насіння згрібають у купи і накривають брезентом. Добрі результати дає також ферментація і стратифікація. Таке насіння швидко набуб­нявіє, дружно сходить і дає сходи на чотири-п'ять днів раніше, ніж необроблене.

Сіють кмин одночасно з ранніми ярими зерновими куль­турами широкорядним способом із міжряддями 45—60 см. Норма висіву — 8 кг/га. Для раннього позначення рядків одночасно з насінням кмину висівають маячну культуру (льон, коноплі тощо), яка є орієнтиром при перших весняних обробітках.

Глибина загортання насіння на структурних грунтах при підвищеній вологості — 2, 5—3 см, а на легких супіщаних при недостатній вологості у верхньому шарі — 4—5 см.

Догляд за посівами. Основний агротехнічний захід у пер­ший рік вегетації — руйнування ґрунтової кірки і шарування посівів до з'явлення сходів; розпушування міжрядь та про­полювання в рядках.

При утворенні ґрунтової кірки її руйнують легкими бо­ронами впоперек рядків. Ефективний міжрядний обробіток до з'явлення сходів.

Після з'явлення сходів проводять перший міжрядний об­робіток на глибину 3—4 см та прополювання в рядках. Подальший догляд (до осені) полягає у систематичних гли­боких розпушуваннях (не менше трьох) на 5—7 см, а останнє осіннє розпушування проводять одночасно з під­живленням на глибину 10—12 см.

На другий рік життя догляд полягає у затриманні талих вод, ранньовесняному боронуванні та міжрядній культивації.

Ранньовесняне боронування проводять у ранні строки, як тільки грунт почне розсипатися, впоперек рядків зубовими боронами на важких і середніх та ротаційними мотиками на легких грунтах.

Після боронування розпушують міжряддя культиваторами на 10—12 см, потім у міру ущільнення фунту на 6—8 см Із прополюванням бур'янів у рядках при їх з'явленні. Після зімкнення рядків видаляють вручну тільки високорослі бур'яни в рядках.

Для кращого запилення поблизу посівів кмину необхідно розміщувати пасіки з розрахунку п'ять-шість бджолосімей на 1 га посіву.

Збирання врожаю. Кмин достигає в основному в середині липня. Ознака достигання плодів — їх побуріння.

Кмин достигає неодночасно, достиглі плоди легко обси­паються, тому важливо правильно визначити час збирання та провести його у стислі строки.

Збирання та обмолочування кмину здійснюють переоблад­наними зерновими комбайнами, добре загерметизованими. Урожай збирають роздільним способом при побурінні 35—40 % плодів. Валки за сприятливих погодних умов починають обмолочувати через два—три дні. Пряме комбайнування по­чинають при побурінні 50—60 % плодів і проводять його протягом двох-трьох днів.

Зерно негайно очищають на зерноочисних машинах і доводять до вологості 12 %. Зберігають його в сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Перцева м’ята

Біологічні особливості. Кореневища фактично не мають періоду спокою і добре проростають протягом осінньо-зимо­вого періоду при температурі 2—3°С. Відсутність періоду спокою — одна з основних причин загибелі кореневищ у зиму з несприятливими погодними умовами — недостатнім сніговим покривом, сильними морозами та відлигами.

Кореневища утворюються у фазі кущення надземної ча­стини рослин, розміщуючись навколо материнської рослини в 10-сантиметровому шарі грунту. Глибина їх утворення не залежить від глибини загортання під час садіння.