Методи оцінки основних засобів

З метою визначення загальної суми необоротних активів підприємства, аналізу структури та ефективності використання основних засобів, формування поточних витрат і розрахунків фінансових результатів діяльності підприємства здійснюють оцінку основних засобів, використовуючи наступні види вартості:

1. Повна первісна.

2. Залишкова первісна

3. Повна відновна (переоцінена).

4. Залишкова відновна (переоцінена).

5. Ліквідаційна.

6. Справедлива.

Рис. 1. Схема формування вартості основних засобів

Повна первісна вартість - вартість, за якою основні засоби зараховуються на баланс підприємства в момент їх придбання. Величина повної первісної вартості характеризує сукупні витрати підприємства на придбання об’єкта основних засобів. На основі величини повної первісної вартості визначається вартість основних засобів, яка підлягає амортизації.

Саме цю суму підприємство прагне відшкодувати (через амортизаційні відрахування) протягом терміну його корисного використання.

Для придбаних за гроші основних засобів повна первісна вартість складається з наступних елементів:

· сум, сплачених постачальникам активів:

· вартості будівельно-монтажних робіт,

· витрат на монтаж об’єктів основних засобів;

· ввізного мита;

· витрат на страхування ризиків доставки об’єктів основних засобів;

· інших витрат, пов’язаних з доведенням об'єктів основних засобів до

· стану, придатного до використання.

Можливі варіанти формування первісної вартості основних засобів, отриманих в результаті інших операцій, наведені на рис. 2.2.

Рис. 2. Можливі варіанти формування повної первісної вартості

основних засобів

Залишкова первісна вартість - вартість основних засобів з урахуванням ступеня спрацювання. Визначається на певний момент часу як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за весь період експлуатації основних засобів зносом (сумою амортизаційних відрахувань). За економічним змістом залишкова вартість характеризує величину не відшкодованої шляхом амортизації на даний момент часу вартості основних засобів, а також застосовується для оцінки (за умов відсутності інфляційних процесів в економічному середовищі) суми реальних необоротних активів підприємства.

Повна відновна (переоцінена) вартість - вартість відтворення об’єкта основних засобів в сучасних умовах, після переоцінки повної первісної вартості. Вказує на суму коштів, необхідну для повної заміни об’єкта основних засобів, є базою для нарахування амортизації у випадку здійснення переоцінки основних засобів.

Залишкова відновна (переоцінена) вартість - вартість, яка визначається шляхом переоцінки первісної залишкової вартості. Близька до реальної вартості основних засобів на даний момент часу. Застосовується для оцінки (за умов інфляційних процесів в економічному середовищі) суми реальних необоротних активів підприємства. У випадку вимушеного продажу об’єкта основних засобів підприємство прагне продати його за ціною не менше величини відновної залишкової вартості.

Згідно з бухгалтерським обліком підприємство має переоцінити об’єкт основних засобів, коли його залишкова вартість значно (більш, ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості.

У разі переоцінки одного об’єкта основних засобів на ту ж саму дату здійснюється переоцінка всіх інших об’єктів групи основних засобів, до якої належить переоцінений об’єкт. Індекс переоцінки визначається як співвідношення справедливої вартості об’єкта і залишкової його вартості.

Сума дооцінки залишкової вартості основних засобів включається до складу додаткового капіталу підприємства, а сума уцінки - до складу поточних витрат.

Згідно з податковим обліком переоцінка балансової вартості групи основних засобів може здійснюватися щорічно у відповідності з темпами інфляції з відставанням на 10%. Коефіцієнт переоцінки в цьому випадку визначається за формулою:

К = (І -10): 100,

де І - індекс (у відсотках) інфляції року, за результатами якого проводиться переоцінка.

Відповідно до податкового законодавства у разі здійснення переоцінки основних засобів підприємство зобов’язане визнати для цілей податкового обліку капітальний дохід у сумі, що дорівнює різниці між переоціненою вартістю і балансовою вартістю активів до переоцінки. Зазначений капітальний дохід включається до складу валових доходів підприємства кожного кварталу в сумі, яга дорівнює відсотку у розмірі квартальної норми амортизації відповідної групи основних засобів від суми капітального доходу такої групи. Наведена законодавча норма робить переоцінку основних засобів в податковому обліку недоцільною.

Ліквідаційна вартість — сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) елемента основних засобів після закінчення терміну його корисного використання після вирахування очікуваних витрат, пов’язаних з ліквідацією. Величина ліквідаційної вартості використовується Ігри обчисленні сум амортизаційних відрахувань в бухгалтерському обліку. За економічним змістом ліквідаційна вартість характеризує частину первісної вартості основних засобів, яку планується відшкодувати не шляхом амортизації, а через отримання реальних грошей від продажу об’єкта основних засобів (або реалізації у вигляді металобрухту) після закінчення терміну йога корисного використання. Різниця між повною первісною і ліквідаційною вартістю вковує на вартість основних засобів, яка підлягає амортизації (в бухгалтерському обліку).

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснено обмін елемента основних засобів в результаті операції між зацікавленими сторонами.

Справедлива вартість - це	ринкова вартість (при оцінці землі і будівель)     ринкова або відновна залишкова вартість (при оцінці машин і устаткування)
	відновна залишкова вартість (при оцінці інших об’єктів основних засобів)

Рис. 3 Формування справедливої вартості основних засобів

В податковому обліку застосовується поняття балансової вартості за балансову вартість в податковому законодавстві прийнята величина залишкової (первісної або відновної) вартості основних засобів, визначена за

правилами податкового обліку.