Репресії в Україні: характер, масштаби та наслідки.

Репресії в Україні є однією з найстрашніших сторінок в історії нашого народу.

1. Репресії в Україні були цілеспрямованою політикою винищення соціальної бази українського національного руху. 2. Репресії призвели до страшних наслідків. Один лише голодомор 1932 –1933 р. забрав близько 9 млн. життів; скільки ж українців загалом було розстріляно, замордовано в застінках НКВС та померло в таборах невідомо й досі.

3. Репресії в Україні були не “викривленням” ленінської політики, а її логічним продовженням, що витікала з самої суті радянської тоталітарної системи, яка, в свою чергу, спиралася на традиційний російський великодержавний шовінізм, що сягає ще часів Російської імперії. Більшовицька ідеологія і практика комуністичного будівництва принесли нашому народу незліченні страждання, висвітлення питання репресій в Україні є тому неспростовним підтвердженням, як підтверджує воно і правильність того шляху, який обрала Україна наприкінці ХХ століття – шляху побудови самостійної, незалежної, соборної Української держави.

56. Українське питання на західноукраїнських землях у міжвоєнний період.

Західноукраїнські землі в період з 1919 по 1939 рр. Розділили між собою три держави – Польща, Румуніїі, Чехо-Словаччина. У кожній з цих держав українці становили національну меншість. У межах кожної держави західні українці демонстрували різний рівень національної свідомості й політичної активності Для українців Західної України підвалиною їхньої ідентичності була приналежність до своєї церкви. Взаємна ворожість польської влади і національних меншостей означала щось більше, аніж просто невдачу національної політики уряду. Зазнала краху сама ідея демократії. Бо демократія – це не стільки правління більшості, скільки захист меншості. У повсякденному житті постійно виникають ситуації, коли ті, хто перебуває сьогодні у більшості, завтра можуть опинитися в меншості. Головне ж, з погляду демократії полягає в тому, щоб права громадянина не залежали від того, чи він належить до більшості, чи до меншості. Політика міжвоєнної Речі Посполитої витворювала такий клімат, коли від обмеження прав українців, євреїв та ін. національних меншостей легко було перейти до переслідувань своїх земляків-поляків, або будь-яких інших соціальних чи політичних груп, які в даний момент не згоджувалися з офіційною лінією Варшави.\Політика стосовно національних меншостей стала пробним каменем для демократичного устрою усіх тих держав, які виникли у Центральній та Східній Європі після першої світової війни. Єдиною, хто більш-менш задовільно склав цей екзамен на демократію, була Чехо-Словаччина.