Правозахисницький та дисидентський рух в Україні.

Дисиде́ нтський ру́ х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

.Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Щоб не дати властям ізолювати дисидентів одного від одного й від суспільства, щоб інформувати світ про подробиці переслідувань в СРСР, у 1970 р. українські дисиденти почали таємно поширювати часопис «Український вісник». Іншою формою діяльності дисидентів було поширення підготовлених книг, статей, відозв. Вони потайки переписувалися, передавалися з рук в руки. Така система називалася «самвидавом». Першою «самвидавською» роботою (1966 р.) була «Правосуддя чи рецидиви терору?» В’ячеслава Чорновола. В січні 1970 року почав виходити журнал «Український вісник». була започаткована традиція 22 травня вшановувати пам'ять Тараса Шевченка. На початку 1970-х рр. дисидентство стало впливовим чинником політичного життя. Очолив Українську Гельсінкську групу (УГГ), створену 9 листопада 1976 р., письменник Микола Руденко. Діальність Української гельсінської групи засвідчила про перехід дисидентського руху на самостійницькі позиції

Рух опору в Україні здобув широкий розголос у СРСР та за кордоном. Завдяки їх самовідданій боротьбі у громадський свідомості поступово стверджувалася думка, що український народ є не просто придатком до «великого брата», що можливе створення незалежної держави.

66. Перші кроки перебудовчих процесів в Україні (кінець 80-х - поч. 90-х рр.)

Саме за ініціативоюМ. Горбачова у квітні 1985 р. розпочалася перебудова в СРСР. Перебудова мала охопити п’ять провідних сфер життєдіяльності суспільства: економіку, внутр.. політику, зовн. Політику, соц.. сферу і ідеологію. Перебудова мала чотири етапи. У березні 1985 р. – січені 1987 р. – перебудова здійснюється під гаслом «більше соціалізму». В період з 1987 по 1988 рр.— основний лейтмотив – «більше демократії», а 1989 – 1990 рр. характеризувалися розмежуванням і розколом у таборі провідників перебудови, що призвело у 1991 р. до перемоги радикал-реформізму та розпаду СРСР.Перебудова швидко зайшла в глухий кут, поглибила суспільно-політичну, економічну та національну кризи.

Загальна переодидизація

1період 1985-1988- період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ.Визрівання політичного курсу перебудови

2період 1988-1991 період активних політичних перетворень під гаслами побудови демократичного, гуманітарного соціалізму

Політика гласності

Звільнення всіх політичних в’язнів

Кадрові зміни в партійному керівництві

1989р. вибори нар. Деп.. срср на альтернативній основі

Запровадження посади Президента срср

Економічні реформи

1.квітневий пленум цккпрс 1985р- прискорення соц..-економ. Розвитку

2. реформи рижова-абалкіна 1987 (три «с» самостійність, самоокупність, самофінансування

3. програма переходу до регульованої ринкової економіки

Наслідки реформ: розвал існуючої системи влади

Зростання політичної активності населення

Зародження багатопартійності

Розпад срср

Припинення «холодної війни»

Ліквідація «світової соціалістичної системи»