Білоцвіт

(Leucojum)

На початку березня, коли в Прикарпатті ще лежить сніг, у Закарпатті вже неподільно панує сонячна тепла весна, луки вкриваються чарівними білоквітими вишиванками — це розквітає білоцвіт.

Своїми квітами рослина дещо схожа на підсніжник. Саме тому одна з німецьких назв її перекладається як великий підсніжник, а інша — березневий келих.

Наукова назва роду походить від грецького слова leucos, що означав “білий” та ion — “фіалка”. Перша частина назви пов'язана з білим кольором квіток, а друга — з їхнім фіалковим ароматом. Науковий видовий епітет vernam походить від латинського слова “весняний”. Деякі наші народні назви також відображають ранньовесняне цвітіння рослини — скороспілка весняна, лісовий нарцис. Є й інші назви — дідух, жовтка. Остання назва виникла, певно, тому, що на пелюсточках квіток є жовтувато-зелені плями.

Невеликий рід білоцвіту нараховує лише 9 видів, поширених у Європі, Середземномор'ї, Малій Азії, Криму та на Кавказі. Два з них є на Україні: Білоцвіт весняний (Leucojum vernum), що походить із Середньої Європи та білоцвіт літній (Leucojum aestivum), розповсюджений на вогких та болотистих луках у Закарпатті, Карпатах, Гірському Криму та подекуди на півдні республіки. Білоцвіт літній має висоту до 40 см, більше квіток на квітконосному стебельці (від двох до семи), зібраних у зонтикоподібному суцвітті.

Білоцвіт весняний (Leucojum vernum) - це невисока, до 35 сантиметрів заввишки, багаторічна цибулинна рослина з родини амарилісових з лінійними темно-зеленими, ніби полакованими прикореневими листками. Після повного танення снігу викидає квіткову стрілку з приквітковим листком на верхівці. З пазухи листка на квітконіжках звисають одна-дві тендітні запашні чарівні квіточки дзвоникоподібно-кулястої форми з шістьма сніжнобілими пелюстками. На дещо загострених кінчиках пелюсток знаходяться жовтувато-зеленуваті або жовті плями, ніби кожна квіточка розмальована рукою вмілого художника. Пониклість і дзвоникоподібність квіток зумовлені потребою захисту органів розмноження — тичинок і маточок — від весняних дощів і сніговіїв. Зацвітає у квітні-травні. Свіжі цибулини рослини дуже отруйні.

Білоцвіт весняний поширений у Закарпатті, Карпатах і Прикарпатті. Він росте на вогких лугах, у лісах, на лісових галявинах, узліссях.

Краса квіток, раннє цвітіння, висока стійкість проти несприятливих умов, здатність до вегетативного розмноження роблять білоцвіт дуже цінною декоративною рослиною. Недарма ж він відомий у культурі ще а XV століття. Білоцвіт дуже легко розмножується цибулинами-дітками. Розростаючись, утворює цілі гнізда-букети. Вирощувати його найкраще на пухкій, перегнійній і досить вологій землі. Білоцвіт можна розмножувати і насінням. Проте першого цвітіння при цьому способі розмноження доводиться чекати довго, шість-сім років. Дуже гарний вигляд ці квіти мають під деревами, кущами, на галявинах у парках, садах, на кам'янистих гірках та біля водойм.

Ряст