ТЕМА 10. Економіка України в 70-80 РР. XX століття

План.

1.Загальна характеристика умов розвитку господарства України та наростання кризових явищ в її економіці.

2. Особливості розвитку промисловості країни: структура, еволюція окремих галузей та внутрішньогалузеві протиріччя..

3. Стан сільського господарства в умовах довготривалої кризи.

4. Історико-економічний аналіз розвитку транспортної системи.

5. Стан та проблеми розвитку торгівлі.

6. Аналіз грошового обігу та фінансово-кредитної системи.

7. Історико-економічна інформація розділу і сучасність.

1. Загальна характеристика умов розвитку господарства України та наростання кризових явищ в її економіці

Як відомо, у 70-80 р.р. XX ст.. господарство України було складовою частиною економічної системи СРСР, а тому і всі глобальні процеси, притаманні для неї, знаходили свій прояв в особливостях її розвитку. Найбільш суттєвою з них була традиційна специфіка структури суспільного виробництва, тобто, продукція галузей групи “A”- виготовлення засобів виробництва і групі “Б”- товарів народного попиту співвідносилась як 70 до 30%. Цей феномен, як відомо, виник у свій час на ґрунті ідеологічного протистояння молодої радянської держави всім іншим капіталістичним країнам, а це, зрозуміло, вимагало прискореного розвитку матеріально-технічної бази і значних витрат на оборону країни. А тому, у таких умовах, виробництво товарів народного споживання хронічно відставало.

Така ж сама ситуація спостерігалась і в даному періоді. Постійний дефіцит цілого ряду товарів співпадав із неякісно виготовленими речами, що не користувались попитом у населення. У зв’язку з цим, добробут останнього змінювався дуже повільно. Порушувалось співвідношення між масою товарів і кількістю грошей в обігу.

З року в рік продовжували зростати народногосподарські втрати, викликані нагромадженням нікому не потрібної неякісної продукції. Не менш важливою особливістю суспільного виробництва була значна питома вага військово-промислового комплексу. Він поглинав від 20 до 30% валового національного продукту. Щорічні витрати складали більш як 200 млрд. карбованців. В Україні діяло 1840 оборонних підприємств або 1/3 їх загальносоюзної кількості, а працюючий на них персонал налічував 2, 7 млрд. чоловік. На оборону працювали 30% найбільш кваліфікованих інженерно-технічних кадрів. Значні площі родючих земель використовувались як полігони. Небезпека зворотного удару ймовірного противника в разі війни постійно зростала, а тому на території України, тоді УРСР, знаходилось 3, 5 тисяч ядерних зарядів. Як інші республіки СРСР, наша країна була втягнута в гонку озброєнь. І якщо Радянський Союз в 80-х роках минулого століття перевищував військовий потенціал США з атомних човнів у 3 рази, бомбардувальників у 2 рази, гармат – у 9 разів, то в цьому був прямий і безпосередній вклад України, але з економічної точки зору, справа йде про колосальні непродуктивні витрати, про капіталовкладення, які б могли суттєво прискорити розвиток народного господарства. Їх систематичні вилучення з сектора матеріального виробництва стали однією з визначальних причин його відставання.

Треба відзначити, також, значну економічну та військову допомогу країнам соціалістичної співдружності, яку надавав СРСР: дешеві кредити, поставка сировини та обладнання, будівництво об’єктів та ін. у більшості випадків безкоштовна. Суттєва військово-економічна допомога надавалась і дружнім не соціалістичним державам.

У розглянутий період можливості примусово-екстенсивного розвитку були вже повністю вичерпані. Система стала перед необхідністю переходу до інтенсивних методів господарювання. Розвиток же останніх наштовхувався на соціально-економічний зміст самої влади з її державною і колгоспно-кооперативною власністю на засоби виробництва та відчуженістю трудящих від результатів праці, рівень організації і оплати якої був традиційно низьким. Відповідною була і трудова дисципліна. Прогули на підприємствах складали іноді до 30 % усього робочого часу та поширювалось пияцтво, яке досягало у ті роки катастрофічних розмірів. Наприклад, якщо у 80-х роках ХІХ ст. у Російській Імперії вмирало від алкоголю 80 тис. осіб щорічно, то через сто років у СРСР – 1 млн. осіб. Боротьба з алкоголізмом, розпочата з ініціативи М.С. Горбачова у 1985 році не дала позитивних наслідків. Більше того, внаслідок вирубки значних площ виноградників, закриття рентабельних підприємств та інших заходів, господарству України був нанесений збиток у розмірі 10 млрд. крб. Одночасно, ліквідація державної монополії на продаж алкогольних напоїв підірвала і без того напружений бюджет СРСР, прибуткова частина якого зменшилась на 1/3.

Тим часом суттєво погіршились умови виробництва. Поступове вичерпання багатих родовищ залізної руди, вугілля, марганцю та інших корисних копалин виклало необхідність значного поглиблення шахт, погіршення якості та подорожчання процесу видобутку з підвищенням їх собівартості. Це, у свою чергу, викликало ланцюговий ріст собівартості в металургії, машинобудуванні, транспорті, сільському господарстві та інших галузях економіки. Погіршення якості корисних копалин суттєво підвищило матеріаломісткість виробництва, що, також, сприяло подальшому росту його собівартості. Процес оновлення промислового устаткування стримувався відставанням вітчизняного машинобудування. Внаслідок цього з року в рік росла кількість зношених малопродуктивних станків. Придбане ж за кордоном дороге обладнання в умовах безгосподарності доволі часто роками іржавіло під відкритим небом. Результатами окреслених тенденцій стали зниження фондовіддачі на 30% та зростання питомої ваги неякісної продукції аж до 63 %. Продуктивність суспільної праці поступово знижувалась і у 1990 р. упала на 3, 7%. Паралельно, під впливом паливно-енергетичного та промислового комплексів, суттєво змінилась екологічна ситуація України. В другій половині 80-х років вона з року в рік стала все більш загрозливою, а в результаті вибуху атомного реактору в Чорнобильській АС було забруднено радіацією 25 млн. га земель. Одна п’ята території України вкрита цезієм-137. У деяких районах радіоактивними стали будівельні матеріали і стіни висотних будинків. Чорнобильська трагедія була пов’язана і з численними жертвами серед населення регіону та викликала необхідність переселення жителів з небезпечних територій. З господарського обороту було виключено близько 190 тис. га земель. У зв’язку з наведеними фактами загальні матеріальні витрати України склали 20 млрд. крб. Крім того, вони зростали щорічно на 5 млрд. карбованців. За вибухом реактора Чорнобильської АС слідувала загибель теплоходу «Адмірал Нахімов» у Чорному морі, катастрофа пасажирського потягу на Одеській залізниці і ряд інших трагедій. Однією з головних причин цих явищ було подальше падіння трудової дисципліни та організованості на робочих місцях з паралельною бездіяльністю регіональної влади.

Наростання внутрішньо економічних кризових явищ посилювалось також цілим рядом негативних зовнішньоекономічних факторів. Серед них найбільш суттєвими були:

1. Ріст цін на обладнання на зовнішньому ринку: затрати СРС на його закупку перевищили 100 млрд. крб. При цьому значну частину складало морально застаріле устаткування.

2. Ріст цін на зерно. В розглянутий період унаслідок кризового стану сільського господарства СРСР вимушений був закуповувати за кордоном 30-40 млн. тонн зерна щорічно. З 1971 по 1988 р. на ці цілі було витрачено 70 млрд. крб.

3. Низькі ціни на вітчизняну експортну сировину та дорогоцінні метали. Грам чистого золота на міжнародному ринку куштував 12-13 доларів. Зовнішньоторгові радянські організації продавали його по 7 доларів. У 80-х роках золотий запас СРСР зменшився з 15 тис.тонн до 240 тонн. При цьому, реальний доход бюджету внаслідок цієї «господарської» операції був мінімальним.

4. У другій половині 80-х років з’явився ще один особливо негативний фактор – ріст зовнішньої заборгованості СРСР.

Однак, слід відзначати, що в складних внутрішніх і зовнішніх умовах розвитку в країні продовжувала існувати безоплатна система освіти та медицина. Мільйони громадян покращили свої житлові умови. Протягом 1971 - 1975 р. було введено в дію 97, 7 млн. кв. метрів житла, у 1976 - 1980 р.р., відповідно, 90, 8 млн., у 1981 - 1985р.р. – 92, 2 млн. Але і в цій сфері ситуація характеризувалась значними протиріччями.

Посилення суперечностей розвитку економіки та наростання кризових явищ стали причинами формування реформаторського крила в ЦК КПРС на чолі з Михайлом Горбачовим і у 1985 року була проголошена перебудова. Поряд з перевагою загальнолюдських цінностей над класовими, роззброєнням, діалогом з США вона проголошувала перехід економіки до інтенсивних економічних методів розвитку, прискорення науково-технічного прогресу, вдосконалення суспільних відносин і мобілізації резервів та «величезних переваг соціалізму».

Справа не обійшлась одними закликами та гаслами. На нові госпрозрахункові умови господарювання з 1984-1985 рр. почали переходити підприємства Мінлегпрому, Мінпобуту, галузі харчової, машинобудівної, хімічної промисловості.

У 1985 році вийшов «Закон про індивідуальну трудову діяльність» що стало поштовхом для бурхливого розвитку кооперативів у сфері громадського харчування, послуг та торгівлі. У 1987 р. був виданий «Закон про державне підприємство», який значно розширив права останніх у плані ціноутворення, стимулювання праці, реалізації готової продукції. Та розширення прав підприємств викликало і цілий ряд негативних тенденцій: послабилась регулятивна роль центру, почався неконтрольований ріст цін на промислову продукцію, дешеві товари широкого народного попиту зникли з прилавків магазинів. Тим часом, почали виникати альтернативні (поза- колгоспні) форми господарювання на селі.

Перебудова не мала чіткої, науково-обгрунтованої, деталізованої програми дій. Перехід від командно-адміністративних до економічних методів господарювання проходив в умовах не конструктивної інновації, а консервації та ослаблення ролі старих управлінських ланок. Ця обставина внесла значну частку стихії в економічні процеси. Так, наприклад, порушились плани поставок, почали розпадатись налагоджені десятиліттями кооперативні зв’язки між підприємствами та ін. У республіках СРСР почали посилилась сепаратистські настрої. В 1987 р. у зв’язку з 70-річчям радянської влади були амністовані тисячі злочинців та закрито більше сотні нерентабельних колоній. Значно розширився процес розкрадання державного майна. Так з 1985 по 1990р. тільки в Одеській області кількість крадіжок державного майна збільшилась в 1, 5, а особистої власності в 2 рази. При повній неспроможності і байдужості центру розпочалася вірмено-азейбарджанська війна. Наближався 1991 рік – розпаду Радянського Союзу і проголошення незалежності України.