Серпня 1649 р.

		Україна в складі Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під назвою Військо Запорізьке визнавалася автономією в межах Речі Посполитої;

			Зборівська угода не задовольняла ні одну із сторін. Вони готувалися до війни. Польський уряд, прагнучи не допустити зміцнення України, у лютому 1651 р. відновлює війну.

28 вересня 1651 р. була укладена Білоцерківська угода:

· територія обмежувалася лише Київським воєводством;

· козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тис. осіб;

· гетьман позбавлявся права закордонних зносин

· шляхта мала право повертатися до своїх маєтків і використовувати працю селян.

Відновлення війни Б.Хмельницьким

Український народ не прийняв тяжкі умови угоди і навесні 1652 р. Б.Хмельницький відновлює війну.

У травні 1652 р. польські війська терплять поразку біля гори Батіг.

Починається відновлення влади гетьмансько-старшинської адміністрації на всій території України.

Розбудова української держави

На українських землях, що опинилася під владою Б.Хмельницького, розпочався процес формування української держави.

Найхарактерніші ознаки української держави

Оскільки державний апарат створювався на зразок установ, що існували в Запорізькій Січі, то держава називалася Українською козацькою державою Військо Запорізьке.

Другий період (1652 – 1657 рр.)

Укладення українсько-російського договору

· Воєнні події 1651-1653 рр. переконали гетьмана і старшину, що без допомоги ззовні перемогти поляків неможливо. У 1653 р. Б.Хмельницький звернувся до російського царя з пропозицією тісного союзу.

· Земський собор у Москві 1653 р. ухвалив: просити царя, щоб він прийняв гетьмана Богдана Хмельницького і Військо Запорізьке «під свою государеву руку задля православної християнської віри й святих Божих церков».

· Відрядження в Україну російського посольства на чолі з боярином Василем Бутурліним.

· 8 (18) січня 1654 р. в Переяславі відбулася загальна військова рада, яка прийняла рішення про перехід України від зверхність царя.

· Прийняття присяги на вірність цареві і опозиція в Києві, на Київщині, у Полтавському, Кропивнянському, Уманському та Брацлавському полках. Українські посли відмовилися присягати російському царю.

· Розроблені, так звані «Просительні статті» у формі петицій до царя у 23 пунктах, які привезли до Москви у березні 1654 р. Військовий суддя Самійло Зарудний і переяславський полковник Павло Тетеря.

· У березні 1654 р. цар ратифікував ці статті, звідки їх назва – «Березневі статті».

Основні положення «Березневих статей»

Þ Україна (Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства) переходять під протекторат Росії;

Þ влада в автономії належить гетьману, якого обирає військо і затверджує цар;

Þ чисельність козацького війська – 60 тис. чоловік;

Þ в містах зберігалося право на самоуправління; визнавалася самостійність української православної церкви;

Þ Україна отримала право на зовнішню політику, крім відносин з Польщею і Туреччиною;

Þ передбачалися спільні воєнні дії України і Росії;

Þ збір податків з українського населення здійснювався під контролем російської сторони;

Оцінка договору 1654 р. і «Березневих статей»

Ø Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона зобов’язувалася захищати слабшу, не втручаючись у її внутрішні справи.

Михайло Грушевський

Ø Автономія України в складі Росії.

Ø Тимчасовий військовий союз України і Росії.

Український історик В.Липинський

Ø Возз’єднання українського та російського народів.

Радянські історики

Ø Договір 1654 р., найімовірніше, передбачав створення під верховенством корони Романових конфедеративного союзу двох держав, спрямованого проти зовнішнього ворога.

Ø «… незважаючи на фразеологію підданства, Богдан Хмельницький фактично був сувереном не лише у внутрішній, але й у зовнішній політиці. Його уряд мав дипломатичні зносини з Росією, Польщею, Туреччиною, Кримським ханством, Швецією, Австрією, Валахією.

І немає вини Богдана в тому, що його наступники на гетьманському престолі не змогли не лише примножити його здобутки, але й зберегти їх».

П.Толочко

Упродовж 1654-1657 рр. Богдан Хмельницький рішуче проводив курс на визволення й об’єднання в соборній Україні всіх українських земель. Після підписання Вільненського перемир’я між Москвою і Варшавою, Богдан Хмельницький намагався проводити незалежну політику і намагався створити нову опозицію для боротьби з Річчю Посполитою в складі Швеції, Семигороду, Молдавії, Волощини, Литви, Бранденбургу, України.

Третій період (1657 – 1663 рр.)

Основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики І.Виговського

Ліквідація спадкового гетьманату

Корсунська рада в 1657 р. ще за життя Богдана Хмельницького обрала його наступником сина Юрія.

В жовтні 1657 р. Старшинська рада обирає гетьманом І.Виговського.

Внутрішня політика І.Виговського (1657-1659 рр.):

Þ підтримував інтереси старшини і шляхти, нехтуючи інтересами козаків, старшин і міщан. Така політика сприяла розвитку опозиційного руху, який очолив Мартин Пушкар і Яків Барабаш;

Þ для боротьби проти опозиції І.Виговський найняв татар, німців;

Þ опозиція заручилась підтримкою Москви;

Þ розпочалася в державі громадянська війна. І.Виговський зумів перемогти повстанців під Полтавою (травень 1658 р.) ціною великих втрат. Загинуло у цьому протистоянні майже 50 тис. українців.

Зовнішня політика:

Þ відновив союз з Кримом і Портою;

Þ переговори з Швецією;

Þ зближення з Річчю Посполитою і підписання у вересні 1658 р. Гадяцького договору.

Умови:

Þ Чернігівське, Київське та Брацлавське воєводства утворювали Руське князівство на чолі з гетьманом і на рівних правах з Польщею, Литвою і Річчю Посполитою;

Þ українська армія нараховувала 30 тис. козаків та 10 найманого війська;

Þ православні віруючі зрівнювалися у правах з католиками;

Þ зберігалися права і привілей козаків;

Þ дозволялося відкрити 2 академії;

Þ договір передбачав відновлення адміністративно-територіального устрою (воєводств), що існували до 1648 р.;

Þ шляхта мала право на землеволодіння в Україні;

Þ руське князівство позбавлялося права на самостійні міжнародні відносини.

Основні напрямки політики Ю.Хмельницького 1659-1663 рр.

· У вересні Військова козацька рада гетьманом обрала Ю.Хмельницького.

· Вдавшись до шантажу, російські воєводи у Переяславі нав’язали Ю.Хмельницькому нові Переяславські договірні статті 1659 р., які обмежили автономію України:

® гетьман позбавлявся права на зовнішню політику;

® гетьман позбавлявся права призначати і звільняти полковників;

® гетьман не мав права виступати в похід без царського дозволу;

® Київська митрополія підпорядковувалася Московському патріархові;

® У Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані мали право розташовуватися російські залоги.

· У 1660 р. Москва і Польща починають війну, в якій вимушені були воювати і козаки на чолі з Юрієм Хмельницьким. В ході війни російські війська зазнали поразки.

· Під тиском пропольськи настроєної старшини Ю.Хмельницький у жовтні 1660 р. підписує з Польщею Слободищенський трактат, відповідно якого Україна знову повертається під владу Речі Посполитої на правах автономії. Найтрагічнішим наслідком Слободищенського трактату став початок територіального розколу України на Правобережну і Лівобережну.

· У 1663 р. Ю.Хмельницький відмовляється від влади і постригається в ченці.

Андрусівський мирний договір

· 30 січня 1667 р. Росія і Польща вкладає Андрусівське перемир’я.

· Україна поділялася на Правобережну і Лівобережну Україну. Лівобережжя входило до Росії, Правобережжя – до Польщі.

· Запоріжжя має бути під владою Польщі і Росії.

· Росії поверталися Смоленськ і Сіверська земля.

Лівобережна і Правобережна Україна 1663-1676 рр.

Ø У 1663 р. на Чорній Раді гетьманом Лівобережної України було обрано І.Брюховецького, який підписав Московські статті, які значно обмежували автономію Лівобережної України.

Ø В 1668-1672 рр. – гетьманом Лівобережжя був Дем’ян Многогрішний – прихильник Росії.

Ø З 1672 – 1687 рр. – гетьманом був Іван Самойлович

Ø У 1663 р. гетьманом Правобережної України було обрано Павла Тетерю. Гетьман Тетеря намагався відвоювати Лівобережну Україну в союзі з Польщею, але зазнав поразки.

Внутрішня і зовнішня політика гетьмана