Характеристика основних видів кредиту.

Основними видами кредиту, які набули широкого застосування в економічній практиці, є:

- міжгосподарський кредит;

- банківський кредит;

- державний кредит;

- споживчий кредит;

Вони об’єднуються поняттям внутрішньо економічного (національного) кредиту.

Особливим різновидом є міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит, який поділяється на:

- фірмовий;

- банківський;

- урядовий.

1. МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КРЕДИТ – кредит, який існує між функціонуючими суб’єктами господарювання.

Він включає:

- комерційний кредит;

- дебіторсько-кредиторську заборгованість;

- аванси покупців;

- тимчасову фінансову допомогу;

- лізинг;

- облігаційні позики підприємств, розміщені серед юридичних осіб.

Межі міжгосподарського кредиту визначаються розміром резервних капіталів, які є у розпорядженні суб'єктів го­сподарювання - кредиторів, а також регулярністю припливу грошового капіталу за рахунок реалізації товарів і можливості трансформації наданого міжгосподарського кредиту в банківсь­кий або в отриманий міжгосподарський. Причому погашення цих кредитів у визначений строк передбачає своєчасне надходження платежів від покупців.

Комерційний кредит – це форма руху безпосередньо промис­лового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошо­вий шляхом продажу товарів із відстроченням платежу. З одного боку, він прискорює реалізацію товарів продавцям, а з іншого - надає можливість покупцеві користуватись товаром до отриман­ня коштів від реалізації своєї продукції. Таким чином, комерцій­ний кредит сприяє безперебійності процесу виробництва і при­скоренню кругообігу капіталу як на окремих підприємствах, так і в цілому в суспільстві. Комерційний кредит виникає за побажан­ням і згодою сторін - продавця і покупця - і має строго визна­чений напрям і межі.

Кредитор може надати кредит лише своєму покупцеві, а його межі ті самі, що й кредиту взагалі. Як правило, комерційний кре­дит є короткостроковим, бо обслуговує тільки процес реалізації товарів, стимулюючи і прискорюючи їх збут і зменшуючи час перебування авансованого капіталу в товарній формі. Термін та розміри його залежать від ряду чинників: виду та ступеня дефі­цитності товару на ринку, величини поставки, ціни кредиту, фі­нансового стану контрагентів, наявності довіри продавця до по­купця, розвитку ринку кредитів тощо.

Передання товару в кредит може оформлятись або не оформ­лятись векселем. Валюта векселя як цінного папера складається з ціни товару і позичкового процента за період користування кре­дитом, ставка якого визначається існуючою нормою процента на ринку позичкових капіталів, але, як правило, дещо нижчою від ринкової. Адже при наданні комерційного кредиту мають на меті не отримання прибутку, а реалізацію товару. Формалізуючи від­носини між боржником і кредитором, вексель є певною гаран­тією погашення боргу та може бути підставою для кредитування кредитора банком. За допомогою індосаменту векселедержатель може розрахуватись векселем зі своїм контрагентом. У разі не­своєчасного платежу за векселем або відмови боржника від пла­тежу векселедержатель має право на протест векселя.

Розширення комерційного кредиту з оформленням векселями сприяє прискоренню розрахунків і більш оперативному маневру­ванню капіталом з боку суб'єктів господарювання, дійовішому взаємоконтролю і взаємозалежності між ними. Особливо велике значення це має для зміцнення стійкості національної грошової одиниці, бо через механізм рефінансування комерційних банків центральним банком під векселі встановиться більш тісний зв'язок грошової маси з товарною, який в умовах глибокої фінан­сової та платіжної кризи був значною мірою втрачений.

Коли ж передавання товару в кредит продавцем покупцеві здійснюється без оформлення векселем, то покупець не сплачує процентів продавцеві, але в такому разі він може сплатити за то­вар ціну, вищу від звичайної.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість багато в чому по­дібна до комерційного кредиту, але відрізняється від нього тим, що виникає всупереч побажанням і волі сторін'. Причиною її виник­нення є розрив у часі між рухом натуральної та вартісної форм цінності. Певною мірою вона стихійно змінює обсяги грошового капіталу у розпорядженні суб'єктів господарювання. Особливо не­гативний вплив на економіку має найгірший різновид міжгоспо­дарського кредиту - прострочена дебіторсько-кредиторська забо­ргованість. Вона виникає внаслідок багатьох чинників макро- і мікроекономічного характеру: розбалансованість державних фі­нансів, високий рівень інфляції, низький рівень договірної дисцип­ліни, низький розвиток кредитних відносин та ін.

Аванс - грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою за­безпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гаранту­вання їх купівлі. Як вид міжгосподарського кредиту аванс є од­ним із джерел формування оборотного капіталу підприємства, що його отримало, особливо у галузях з тривалим процесом вироб­ництва, зокрема у капітальному будівництві та суднобудуванні. За користування авансом проценти зазвичай не сплачуються, як­що інше не передбачено договором між сторонами.

Тимчасова фінансова допомога надається окремим суб'єктам господарювання, які опинились у скрутному фінансовому стано­вищі, їх організаціями вищого рівня (міністерствами, відомства­ми тощо) та партнерами на засадах повернення і, як правило, без сплати процента. Для надання такої допомоги у господарських центрах можуть створюватися спеціальні резерви.

Лізинг - підприємницька діяльність, яка спрямована на інве­стування власних чи залучених коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне використання лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати останнім періодичних лізинго­вих платежів. Міжгосподарським кредитом лізинг є тоді, коли лізингодавцем виступає спеціалізована лізингова фірма. Якщо ж ним є банк, то лізинг вважається різновидом банківського креди­ту в основний капітал. Кредитом лізинг можна вважати лише умовно, оскільки з економічного погляду він має з кредитом низ­ку спільних ознак - наявність довіри між сторонами лізингової угоди, передавання вартості у тимчасове користування та за плату.

Об'єктом лізингу є будь-яке майно, що належить до основних засобів, не заборонене до вільного обігу на ринку і відносно яко­го немає обмежень щодо передавання його в лізинг. Об'єкт лізи­нгу переходить у власність лізингоодержувача після повного по­гашення кредиту. Якщо в країнах з розвинутою ринковою еконо­мікою лізинг став одним із поширених способів продажу засобів праці, то в Україні він поки що використовується недостатньо. Переважно на засадах лізингу реалізується сільськогосподарська техніка, літаки і деяка інша техніка.

Облігаційні позики - це позики, які розміщуються суб'єктами господарської діяльності серед юридичних осіб та оформляються облігаціями, випущеними у паперовій чи електронній формі. Так, чинне законодавство України дозволяє всім підприємствам випус­кати свої облігації і розміщувати їх на грошовому ринку. Поки що тільки деякі українські підприємства скористалися цим правом. Такі довгострокові позики мають переваги перед інвестиціями, оскільки колективу підприємства-позичальника не потрібно ділитись з інвес­тором своїми корпоративними правами власності на підприємство.

2. БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський кредит – провідний вид кредиту. Його об'єктом є грошовий капітал, який відокремився від промислово­го капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі-продажу. При цьому банк у його функції посередника в кредиті може бути як позича­льником (у разі залучення вкладів та депозитів, отримання позик і міжбанківських кредитів), так і кредитором (при наданні різних видів кредиту своїм клієнтам).

Сфера використання банківського кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного кредиту. Банківський кредит виходить за межі комерційного кредиту, бо з його допомогою може здійснюватись передання вартості не тільки між двома пов'язаними між собою діловими стосунками суб'єктами госпо­дарювання, а й між більшим числом таких суб'єктів. Причому позичальникові часто вигідніше скористатись банківським кре­дитом, бо, на відміну від комерційного, він надає йому можли­вість вибору постачальника товарів. Банківський кредит не об­межується лише вільними грошовими коштами, адже завдяки йому створюються додаткові гроші для обігу. Він також не об­межений і за напрямами кредитування: з його допомогою грошо­ві капітали, які вивільнились в одній галузі економіки чи регіоні, спрямовуються у будь-яку іншу галузь або регіон. Різна також динаміка комерційного і банківського кредитів. Якщо під час спаду виробництва та економічної кризи комерційний кредит скорочується, то попит на банківський кредит для сплати боргів зростає. Подібне явище спостерігається й тоді, коли в країні з пев­них причин запроваджується обмеження на видачу банківського кредиту: попит на комерційний кредит зростає.

Кредитні відносини, що виникають при банківському кредиті, характеризуються надзвичайно великою розмаїтістю. Насампе­ред вони поділяються на дві великі групи.

Перша з них - це кре­дити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів.

Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам. Їх мож­на класифікувати за багатьма ознаками.