Класифікація банківських кредитів

Є ще ряд інших різновидів кредиту. Причому якоїсь єдиної їх класифікації поки що не існує.

Звичайно, при кредитуванні банки повинні враховувати особ­ливості кожного з перелічених різновидів кредиту. Але обов'яз­ково банківський кредит надається з дотриманням загальнови­знаних принципів кредитування.

3. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ – це кредит, одним із учасників якого (позичальником чи кредитором) є держава в особі уряду або місцевих органів самоврядування. Пе­реважно вони виступають у ролі позичальників, хоч у деяких ви­падках можуть бути й кредиторами. На відміну від банківського кредиту, державний кредит, як правило, не має конкретного цільо­вого призначення. Він використовується для вирішення загально­державних або місцевих проблем (покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги окремим суб'єктам госпо­дарювання чи населенню тощо). Куди саме спрямувати позичені кошти, у кожному конкретному випадку вирішує позичальник.

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Його суб'єктами є держава або органи місцевого самоврядування, з одного боку, та внутрішні (резиденти даної країни) або зовнішні кредитори, з іншого. Останніми можуть бути фізичні чи юридич­ні особи або уряди інших держав, а також міжнародні та регіона­льні валютно-фінансові інституції.

Внутрішній державний кредит в Україні, як і в більшості країн світу, відіграє важливу роль у грошово-кредитному регу­люванні економіки центральним банком країни, який проводить операції з державними цінними паперами на відкритому ринку. У такий спосіб він збільшує або зменшує можливості банків дру­гого рівня кредитувати реальну економіку.

Державний кредит реалізується такими способами:

- випуск облігацій внутрішніх чи зовнішніх державних або муніципальних позик;

- оформлення казначейських зобов'язань.

Як правило, державний кредит надається у грошовій (валютній) формі. Але в період якихось потрясінь, хаосу чи розладу грошової системи країни він може надаватись й у товарній формі.

4. СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ надається юридичним чи фізичним осо­бам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками (про що йшлося вище при характеристиці банківського кредиту), так і кредитними установами небанківського типу, а також юридич­ними і фізичними особами. В Україні кредитними установами не­банківського типу, що надають споживчий кредит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно - дорогоцінності, антикварі­ат, одяг тощо), кредитні спілки, підприємства зв'язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торговельні організації (продаж товарів з розстрочкою платежу). Кредити своїм працівникам мо­жуть надавати суб'єкти господарювання за рахунок спеціальних фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фізичні особи одна одній також можуть надавати кредит на споживчі цілі.

Споживчий кредит відіграє значну роль у задоволенні соціаль­них потреб населення. Він сприяє отриманню речей чи послуг зна­чно раніше, ніж будуть накопичені заощадження для їх придбання.

Окрім забезпечення соціальних потреб населення, споживчий кредит відіграє значну роль у стимулюванні людей до праці, щоб отримати вищі доходи і скоріше розрахуватись з кредитором. Значна його роль також у формуванні платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибутку і доходів державного бюджету.

Проте надто швидкий розвиток споживчого кредиту може ви­кликати й негативні явища. Так, в окремих осіб він створює ома­ну багатства і це призводить до марнотратства і згодом виника­ють серйозні труднощі з їх погашенням. Крім того, купівля в кредит обходиться дорожче, ніж при оплаті товарів готівкою. Це пояснюється тим, що при купівлі в кредит ціна на товар дещо вища, ніж при оплаті готівкою, а також до неї додається процент за користування кредитом.

5. МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ це переміщення позичкового капі­талу з однієї країни в іншу. Його суб'єкти ті самі, що й при націо­нальному (внутрішньоекономічному) кредиті - банки, підпри­ємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є на­лежність кредитора і позичальника до різних країн.

Міжнародний кредит залежно від того, хто є кредитором, по­діляється на:

- фірмовий;

- банківський;

- урядовий.

Фірмовий кредит - це, власне, комерційний кредит на міжна­родному рівні, коли експортер продає товар імпортерові в кредит. Цей кредит є ризикованим для експортера, а тому він вимагає на­лежних гарантій його погашення, що робить кредит дорогим. Ім­портер, якби в нього були вільні ресурси, зміг би купити товар на вигідніших умовах, але через відсутність коштів змушений його купувати в тієї фірми, яка продає товар з відстрочкою платежу.

Більш гнучким у міжнародних відносинах є банківський кре­дит, коли однією зі сторін кредитних відносин є банк. В Україні міжнародні банківські кредити в основному отримують комер­ційні банки та спільні підприємства. З появою довіри іноземних банків до українських підприємств можливе отримання останні­ми таких кредитів. Поки що українських підприємств, які отри­мали кредит в іноземних банках, ще дуже мало.

Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уря­ду іншої країни в межах укладеної між ними угоди, а також через розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансо­вих ринках.

До міжнародних можна віднести й кредити, які надаються країнам міжнародними валютно-фінансовими організаціями - Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконст­рукції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розви­тку та іншими подібними організаціями. Зокрема, їх кредитами широко користується Україна на потреби свого економічного розвитку і для підтримки стабільності національної валюти.

Міжнародний кредит також поділяється на фінансовий, який надається у грошовій (валютній) формі, та комерційний, що нада­ється у товарній формі.