Характеристика партнерських зв'язків

Взаємини між підприємцями, які оформлені договірними відносинами, характеризують партнерські зв'язки. Спонукальним мотивом встанов­лення партнерських зв'язків є реальний порядок дій для практич­ної реалізації бізнес-проекту. Форму партнерських зв'язків завжди пропонує один з бізнесменів-партнерів, а конкретна форма таких зв'язків залежить від специфічних особливостей даного бізнесу.

Найважливіші форми співробітництва (партнерських зв'язків) за окремими напрямами зображено на рис. 2.2. Сутнісно-змістова характеристика окремих форм співробітниц­тва зводиться до такого.

1.1. Виробнича кооперація — здійснення замкнутого виробничого циклу готового до споживання продукту всіма партнерами спільно, причому кожний з них виконує свою частку робіт у рам­ках єдиного (інтегрованого) виробничого процесу.

1.2. Проектне фінансування — форма підприємницького співробітництва, за якої: а) один з партнерів зобов'язується фінансу­вати реалізацію підприємницького проекту іншого партнера; б) партнер-розробник пропонує іншому партнерові здійснювати практичну його реалізацію і зобов'язується фінансувати всі необхідні роботи. При цьому в обох випадках одержаний кредит має бути повернутий у товарній формі, тобто за рахунок виготовленої після реалізації бізнес-проекту продукції.

1.3. Управління за контрактом — форма партнерських зв'язків, здійснюваних через передачу одним підприємцем іншому «ноу-хау» управлінського характеру і забезпечення тим іншим інвесту­вання процесу практичного його використання; за своєю сутністю її можна вважати експортом управлінських послуг.

1.4. Підрядне виробництво характеризує форму юридично офор­млених взаємин між підприємцями, відповідно до якої один з них здійснює цільове виробництво продукції на пряму вказів­ку іншого.

1.5. Спільне підприємництво означає функціонування організаційного утворення (підприємства, іншого суб'єкта госпо­дарювання), статутний фонд якого формується за рахунок пайо­вих внесків партнерів-засновників, котрі уособлюють різні фор­ми власності, або один з них є іноземною фізичною чи юридич­ною особою.

Рис. 2.2. Форми співробітництва партнерів за окремими напрямами підприємницької діяльності.

2.1. Бартерні операції (бартер) — форма реалізації укладеної угоди в натуральній формі згідно з попередньо узгодженою но­менклатурою обмінюваних товарів, а також узгодженими строка­ми взаємних поставок продукції. Масштаби таких партнерських зв'язків мають бути виправданими конкретними економічними умовами: за ринкових умов господарювання надмірні обсяги бар­теру не підтримуються і не заохочуються державою.

2.2. Зустрічна поставка є різновидом бартеру, але передбачає дещо інші умови виконання. Партнери визначають, який товар має бути поставлений, а конкретний асортимент визначається згодом і оформляється у вигляді додатку до договору (угоди).

2.3. Комерційна тріангуляція полягає в тім, що до бартерних операцій залучається ще й третій партнер (чи більше), якщо цього потребує пошук необхідного продукту (товару).

3.1. Звичайна угода — це загальновизнана універсальна угода про купівлю-продаж, за якої партнерські взаємини оформ­ляються у вигляді договору поставки певного товару.

3.2. Форвардні угоди є документально оформленими договірними взаємовідносинами, що потребують термінової практич­ної реалізації.

3.3. Угоди про передачу інформації у вигляді «ноу-хау» реалізуються обов'язково за певну матеріальну винагороду, умови і роз­міри якої визначаються цими угодами.

3.4. Угоди про встановлення прямих зв'язків — партнерські зв'язки суб'єктів господарювання, що базуються на безпосередній співпраці в конкретній сфері діяльності.

3.5. Угоди про експорт — це юридично оформлені договірні відносини, спрямовані на поставку конкурентоспроможної продукції конкретним споживачам в інших країнах. Угоди про реекспорт харак­теризують виробничо-економічні відносини, що передбачають купів­лю тим чи тим партнером відповідних видів товарів за кордоном з ме­тою наступної їх поставки (перепродажу) партнерам з третьої країни.

3.6. Угоди про імпорт товарів — форма партнерських зв'язків для організації завезення потрібних товарів з іншої країни.

4.1. Факторинг відображає фінансово-економічні взаємовідносини між підприємцями і так званими фактор-фірмами (найчас­тіше банками), які за певну винагороду беруть на себе організацію одержання дебіторської заборгованості суб'єктам господарювання з боку інших фірм, або просто купують у них документи (рахунки-фактури), що дають право вимагати в боржників уплати боргу.

4.2. Комерційний трансферт застосовується в системі міжбанківських зв'язків і міждержавних відносин. Він означає взаємне придбання партнерами капіталу в національній валюті у визначе­них розмірах за договірного ціною з наступним її зарахуванням на рахунок покупця в національному банку країни-продавця.

Отже, у ринковій системі господарювання партнерські зв'язки здійснюються за кількома основними напрямами (виробництво, товарообмін, торгівля, фінансові відносини). Тільки таке комплек­сне здійснення партнерських зв'язків може забезпечити належний 50 розвиток та ефективність підприємництва в Україні.