До урочистого Святого Причастя

Збірка віршів до урочистого Святого Причастя

* * *

«Куди поспішаєш, хороша дитино,

Так зранку, білява голубко?» -

«Йду в церкву молитись, до Бога в гостину,

Щоб там причащатись, матусю».

У сукні біленькій сіяє, як зірка,

Дівчатко з лицем повним щастя.

У церкві біленька, як біла лебідка,

Врочисто іде до Причастя.

«А ти чий, козаче, такий чемний синку,

Куди мчиш ранесенько з хати?» -

«До Бога Христа я спішусь на хвилинку,

Він буде мене причащати».

Квіт лілей забілів на доріжці,

Сяють очі цікаві дитячі.

Ласку дав вже Христос білосніжці,

«Королівно моя!» – шепче мати.

«Ти ж сьогодні, моя королівно,

В Божій Церкві, у Господа слави,

І душа твоя ангелам рівна,

Ти найперша в Христовій державі».

«Мій царевичу рідний, мій синку!

О, безкриле моє янголятко!

До сьогодні не вірив, дитино,

Що так гарно є зватися батьком.

Тож зростай ти на радість родині,

Багатій в ласці Божій на щастя,

Першим стань до послуг Батьківщині,

Як ти став до Святого Причастя.

Божу мудрість прославлю і силу,

Що людей ген до неба піднесла.

Помолись і за мене, мій сину,

Щоб в житті наша зірка не щезла!»

* * *

Дякую Тобі, мій Боже,

За цей святий день,

Що сьогодні завітав Ти

До Своїх дітей.

Ти Сам щедрою рукою

Всіх нас тут благослови,

І усяке лихо й горе

Від нас, Боже, відверни.

Радість велика у наших серцях:

Гостя із неба вітаємо так.

Для втіхи і щастя границь нема,

Бо з нами радіє уся земля.

Прийди, Ісусе, до серця мого,

Воно нужденне, не гідне цього,

Воно погане, гріхами вкрите,

Не раз цуралось Тебе, Владико.

І тому в світі щастя немає,

Хто Тебе, Боже любий, не знає.

Та моє серце, Христе, пізнало,

Що то без Тебе марніло і в’яло.

Витай, витай в моїм серденьку,

Ісусе, Боже мій миленький.

Вклоняюсь низько перед Тобою,

Хлібе небесний, райський Напою.

Не хоче серце моє й не бажає

Більшого щастя і кращого раю.

Будь в моїм серці, Боже, навіки,

Будь у нім, Творче мій превеликий.

О, як щасливо, як любо й мило

Сонечко ясне в нім засвітило.

Це Сонце – над сонце чудове,

Сонечко Боже, повне любові.

О, як солодко, як розкошує

Наче в раю моє серденько,

Пісні чудові воно складає,

Разом із ангельським хором співає.

Моє серденько пісні складає,

Навіки Богові честь віддає:

Разом: Слався, мій Боже, слався єдиний,

Ісусе Христе, Божий Сину!

* * *

Радуйся, радуйся, Всевишній Творче,

В Святім Причастю укритий для нас!

Разом: Будь прославлений, Предвічний Боже,

Будь прославлений на всякий час.

Хлібе Небесний, Красо Кивота,

Манно Пречиста, зійди на нас!

Разом: Будь прославлений, Предвічний Боже,

Будь прославлений на всякий час.

Пречесна Крове Сина Марії,

Дощем благодатним обмий усіх нас!

Разом: Будь прославлений, Предвічний Боже,

Будь прославлений на всякий час.

Кринице ласки, Царю наш, Христе!

Любов’ю Твоєю наповни нас!

Разом: Будь прославлений, Предвічний Боже,

Будь прославлений на всякий час.

Коли зберемося перед Тобою,

З Чаші Святої споглянь на нас!

Разом: Будь прославлений, Предвічний Боже,

Будь прославлений на всякий час.

Коли ми скажемо наші бажання,

Просим ласкаво, вислухай нас!

Разом: Будь прославлений, Предвічний Боже,

Будь прославлений на всякий час.

* * *

Ісусе, і Ти був колись маленький

І завжди слухав Марію – Неньку.

На послуху в нас заквітнуть квіти, –

Разом: Благають діти!

Все пильним був Ти в Своїй роботі,

Віддався праці в гарячім поті,

Нехай Твій приклад в житті нам світить –

Разом: Благають діти!

Знанням Своїм дванадцятлітній

Ти здивував учених світлих.

О, научи нас знання любити, –

Разом: Благають діти!

О, наш Ісусе, терпіння взоре,

Тяженький хрест Твій Ти ніс в покорі,

Дай нам бажанням терпінь горіти, –

Разом: Благають діти!

* * *

Хорони, Ісусе,

Нас від горя й лиха,

Дай нам щире серце,

Радості і втіхи.

Дай нам в ласці Божій

Враз з Тобою жити,

Щиро разом в небі

Нам Тебе славити.

Поможи, Ісусе,

Нам Тебе любити,

Щоб ми були добрі

Українські діти.

Дай нам щастя й долю,

Дай нам мирне небо.

Більше нам, Ісусе,

Нічого не треба.

* * *

Я Паном назвати лиш можу Ісуса,

У руки Йому я себе віддаду,

Із Ним я сміливо в майбутнє дивлюся,

Без Нього навіки я пропаду.

Прости мені, Боже, образи, гріхи,

Що ними Тебе я зранила,

Услід за Тобою я хочу іти,

Любов мені шлях освітила.

Приречім Христові вірно,

Що любить будем безмірно,

Що любов – найкращий цвіт, –

Це Христовий заповіт.

Від Кавказу аж по Карпати

Пісня наша буде лунати.

Пісня злине вгору до хмар,

Що Христос – наш Володар.

* * *

Лік свічок на церковнім престолі,

У святині – кадило і квіти,

Між квітами зі свічками в поклоні

Посхилялись в молитві ці діти.

Бог зійшов по незримій драбині

І в Поживу Святу замінився.

Бог добра, що панує в родині,

Бог життя, що з любові родився.

Тихо в Найсвятішій Тайні

Сам Христос говорить днесь:

«Залишіть журби звичайні

І прямуйте до небес!»

За Спасителем тужи,

Вір Йому – і вгору йди;

Вір Спасителеві, вір,

Направляй свій хід до зір!

Тихо... Це свята дорога,

Щоб любить людей і Бога

Та сповнять все Божу волю,

Ближньому полегшить долю.

* * *

Дитинонько миленька,

Ти – квітка красоти;

Послухай, як чистенька

Повинна бути ти:

Як зірка небосхилу,

Що ніжно так блистить;

Як промінець небесний,

Що очі не разить.

О, будь, як та лілея,

Що в сонця промінцях

Пишається, ясніє,

Хоч зацвіла в кущах.

І будь, як та фіалка,

Що свій ховає цвіт,

Що запахом чудесним

Любує увесь світ.

Тоді, дитинко гожа,

Щасливою будеш,

Коли, як квітка Божа,

Невинно зацвітеш.

* * *

Сьогодні, як на кожній Літургії,

Спаситель з неба сходить на престіл,

І Тілом-Кров’ю наші душі кормить

У цій безкровній Жертві Пресвятій.

Він щедрі ласки нам приносить,

І роздає, щоб тільки ми прийшли,

Та всім, хто милосердя просить,

Прощає всі провини і гріхи.

Він щиро любить Божою любов’ю

Усіх людей – дорослих і малих,

І так чекає, так ласкаво просить,

Щоби Його не забували ми.

Тож приходім у храм цей Божий часто,

І чисте серце Богу принесім,

Простім усім, як нам Христос прощає,

Усіх любов’ю–миром обіймім.

* * *

О, яке ж то нині свято,

О, яка нам радість всім!

В серці втіхи так багато,

Бо Ісус живе у нім!

Ти колись терпів, Ісусе,

Бо хатиноньки не мав...

А сьогодні за притулок

Я серденько Тобі дав!

Цю хатиночку маленьку

Я гарненько прикрасив,

Щоб від нині і до віку

Ти у ній, Ісусе, жив!

А коли Ти є зі мною,

Я тепер не пропаду.

Із Тобою на край світу

Я, Ісусе мій, піду!

* * *

Ісусе мій милий, я дякую щиро,

Що Ти мене любиш так міцно!

Нехай наша дружба ніколи не згасне,

Нехай же вона буде вічна!

Чи чуєш, чи чуєш, як там у серденьку,

Ісус промовляє до тебе тихенько?

Він каже: «Як добре мені із тобою!

Але не мовчи, говори щось зі Мною!»

О ні, мій Ісусе, не буду мовчати,

Бо хочу завжди Тебе в серці я мати.

І що б там не сталось, у кожну хвилину,

Я з радістю серце для Тебе відчиню!

* * *

Могутній Царю, у моїм серці

Збудуй Свій Храм і в нім проживай.

Тобі жертвуюсь сьогодні щиро,

З любов’ю вічно в мені тривай.

Всі ми торкнулись Святої Тайни,

І причастились Любов’ю Творця.

Віднині Христос, наш Господь і Спаситель

Всіх поведе нас у Боже життя.

* * *

Перед нами на престолі

У кивоті – Бог живий.

Там Ісус в Святім Причастю

Укривається цілий.

Дні і ночі Він самотній,

Мов той в’язень за дверми,

І хоч має тут ангелів,

Але тужить за людьми.

Бо Він має серце Боже,

Але й людське водночас,

І любов’ю того серця

Обіймає усіх нас.

Дай нам, Спасе, вік прожити

Без провин і без гріхів,

І Тобі служити вірно

До останніх наших днів.

Щоби усі ми для Ісуса

Тут потіхою були,

А по смерті Його в небі

Прославляли всі віки.

Служба Божа закінчилась –

Час додому, час,

Піде з нами Ісус милий,

Не залишить нас.

Разом: Ми обіцяємо Йому служити

І пам’ятатимемо все життя:

Він – добрий Батько, Він наш Спаситель,

Він наше щастя і майбуття.

* * *

Сьогодні день святковий є для нас,

Бо в серце наше загостив Ісус, наш Спас,

Тож щиро Його ми з любов’ю вітаєм,

Честь, поклін і подяку складаєм.

Сьогодні Ісус із високого трону

Приніс і нам, дітям, маленьку корону.

У серце маленьке прийняли Поживу,

О, дай же нам, Боже, щоб вічно ми жили.

Засіяла понад сонце Тайна Пресвята,

Утаєний Спас під видом хліба і вина.

І нині поклін ми складаємо Богу:

Настав нас, Ісусе, на праву дорогу!

* * *

З гріхів обмиті наші душі

Христос Причастям прикрасив,

І всім нам, грішним, вхід до неба

Своєю смертю відчинив.

Не забуваймо про Ісуса,

До стіп Його завжди спішім,

І за любов Його безмірну

Йому любов’ю відплатім.

Зложім Йому подяку щиру

За Його жертву пресвяту,

За кров, яку пролив у муках,

І за любов Його святу.

Хай серце наше буде чисте,

А в душах ласка хай буде,

Хай кожний з нас у серці своїм

В любові з Господом живе.

* * *

Про нас завжди пам’ятає

Український славний рід.

Дбаймо щоб про нас маленьких

Добра слава йшла у світ.

Дбаймо, щоб той скарб любові,

Що нам Бог в серця вселив,

Рідну землю й рідний нарід

Прикрасив і збагатив.

Свої здібності і сили,

Розвиваймо раз у раз,

Щоб народу була втіха,

І щоб користь була з нас.

Будьмо пильні у науці,

Будьмо чесні у ділах,

Будьмо смілі та відважні

І не думаймо про страх!

У своїх починах згадаймо

Від добра і до краси,

Будьмо чисті тілом, духом,

Ще чистіші від роси.

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе:

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край наш над усе.

Щоб про це ми не забули

Ні на хвилю, ні на мить,

Хай Господь Святий із неба

Нас, малих, благословить.

* * *

Радіймо нині, співаймо всі:

Мати Марія в небесній красі

До кожного серця хоче прийти,

Щоб в ньому оселю для Себе знайти.

Пісню прослави Тобі співаю,

Несу я в серці щирий поклін.

Разом з Ісусом Тебе вітаю,

Любити хочу Тебе, так як Він.

О, Мати Божа, любов до Тебе

Возносимо з сердець усіх.

А Ти люби нас, Пречиста, щиро,

Люби нас, Діво, – дітей Своїх.

Прийми, Маріє, мов цвіт весняний,

Дітей – причасників Сина Твого.

Почуй ласкаво молитву нашу,

Прийми нас всіх до серця Свого.

Покрий покровом Своїм безмежним,

Сховай у серці назавжди,

Бо від упадку, від прокляття,

Хто захоронить, як не Ти?

* * *

У киреї смарагдовій,

Густо тканій зірочками,

Йшла Марія полем, лісом,

Йшла дібровами, гаями.

Ліс шумить молитву ніжну,

Шепчуть тихо щось діброви.

Пригорни нас всіх, Маріє,

Схорони нас під покровом.

Пісню Матінці співають

Пташенята всі і квіти.

Треба гарно, милозвучно

Вам наслідувать, їх, діти.

Треба серденька вам мати,

Як лілеї білі, чисті,

А тоді і ваша пісня

Буде мила теж Пречистій.

* * *

Маріє, Діво – Світло зірниць,

Ти найчистіша з усіх дівиць.

До Тебе йдемо ми з молитвами:

Молись, Пречиста, за всіми нами.

Маріє, Мати – Сонце Святе,

Хай нас хоронить око Твоє.

Ти, що найкраща поміж зірками,

Завжди молися, Діво, за нами!

Маріє, в Тобі наша любов,

Під Твій ідемо святий покров.

Ти, що царюєш понад світами,

Молися завжди, Царице, за нами.

* * *

Земний уклін Вам, любий Отче,

Людської щедрості й тепла,

Здоров’я просимо від Бога,

Ясного щастя і добра.

Життя – це нива, довга і важка,

Нелегка праця – ниву засівати,

Бо треба сіять так, щоб у жнива

Багатий урожай з неї зібрати.

Сіяч не спить, турбується про те,

Щоб в ґрунт зерно попало, не на камінь,

Щоб його слово чисте і святе

Ламало зло, розходилось світами.

Нести свій хрест нам кожному дано,

А сіячеві у стократ це важче,

Бо хрест несе за себе й за народ,

Він кожне слово, кожен вчинок вартий.

Нелегко жить йому серед обмов,

Серед ненависті, брехні і всього злого,

Бо знає він, що віра і любов

Все переможуть й приведуть до Бога.

Ніхто не знає, що в душі його,

Як іноді кричить вона від болю.

Усе стерпить, усе знесе з цього,

Бо знає він: «Господь завжди зі мною».

О, Господи, прошу, допоможи,

Отцеві (ім’я) у благодаті жити,

Шлях істинний до неба покажи,

Не дай упасти часом чи зблудити.

У Бога просимо Вам многих літ,

Й учинків щедрих на Христовій ниві,

І віри ревної хай зродить плід

В серцях людей у Господі щасливих.

* * *

Всечесний наш Отче! У радісний день

Сердечного з Богом з’єднання.

Приносимо щиру подяку ми Вам,

І шлемо до Бога благання.

За добреє серце, за лагідне слово,

За Ваші молитви гарячі

Прийміть, любий Отче, у день цей чудовий,

Щиренькі вітання дитячі.

Ми діти, Вас любимо щиро,

І просимо дуже Ісуса,

Хай ласк Вам дарує без міри,

А Він нас послухатись мусить!

Ми, діти маленькі, ласкаво

Всі любим Ісуса й Марію,

За Вас ми Їх ревно благаєм,

І в Них покладаєм надію.

Тож просим сьогодні, Маріє,

Отця бережи дорогого.

Хай ласка Твоя його вкриє,

Й до неба освітить дорогу.

Ну а я бажаю Вам,

Щоб Ви хоч сто літ прожили,

І мене, і моїх друзів,

На священиків навчили.

Святе Причастя урочисте:

Вступив Ісус у серце чисте.

Молюся Господу Святому,

Мій Бог в мені, а я у ньому.

З любові Христової ласку я п'ю,

Ісусе, Ісусе, Тебе я люблю.

Святе Причастя - цвіт надії,

Утіха Матері Марії.

Щаслива вся моя родина:

Я маю в серці Бога Сина.

З любові Христової ласку я п'ю,

Ісусе, Ісусе, Тебе я люблю.

Святе Причастя - урочисте:

Вступив Ісус у серце чисте

Радіє Ангел-Хоронитель:

Прийшов до мене сам Спаситель.

З любові Христової ласку я п'ю,

Ісусе, Ісусе, Тебе я люблю.

Сценарій свята “До істини іду, як до причастя! ”

Читець.
У світі марнослів’я і обману,
В липких тенетах бруду і примар
Прожити важко нам без ідеалу,
Ще важче – віднайти свій ідеал.
Не вбий!
Не вкрадь!
Не сотвори кумира!
Шануй батьків!
В неділю не працюй!
А на суді із совістю своєю
Лжесвідком ти повік не виступай.
Не призивай до Бога надаремно,
Його ім’я не зви у суєті,
І знай, що на суді Його священнім
За себе сам відповідаєш ти.
Бо на суді ніхто за нас не стане,
І нашим не підпишеться ім’ям,
А за гріхи і вчинки прижиттєві
Відповідати доведеться нам.
Отож в житті своїм
“Не перелюбствуй”,
І богів інших не твори собі.
Нехай веде нас разом з ближнім
Звучання Господа сурми.
І не бажай ти дому ближнього,
Не потребуй його добра, а прагни,
Щоб любов Всевишнього,
Як благодать в душі зійшла!

1-й ведучий. Ми дуже раді, що ви прийняли запрошення і завітали до нас у гості. Всі ми добре знаємо, що Ісус перебуває у церкві. Але згадаймо слова нашого Спасителя: “Де двоє чи троє зібралися в ім’я моє, там я серед них перебуваю”. Нас не двоє і не троє, а набагато більше, і зібралися ми тут в ім’я Ісуса.

2-й ведучий. Віримо, що всі тут присутні прагнуть пошуку дороги до Господа Нашого Ісуса Христа. І щоб хоча б частинку людської душі прихилити до Бога, кожен із нас прагне стати сам на сам із собою, озирнутися довкола, зазирнути у свою душу і промовити до нашого Творця: “Вкажи мені, Боже, той шлях, ту пречисту дорогу до Тебе, аби дітям і онукам, усьому роду України стати ближче до Тебе. Бо ніде так не є нам безпечно, як із Тобою, Господи! ”. А щоб легкою і дійсно освяченою була наша дорога до істини, просимо поблагословити і підтримати нас духовного наставника.

(Виступ священика).

1-й ведучий. Запрошуємо вас спробувати збудувати у власному серці храм із Чистоти і Світла. Це буде храм тільки наших сердець. У такому храмі-школі немає вікових груп, так як душа немає віку – вона завжди була, є і буде, молода і безсмертна. Тут літа не лічать, і найменший рівняється з найбільшим, і дитина рівня зрілому, і зрілий – дитині.

2-й ведучий. Отож аби осягнути уроки духовної краси, потрібно, як у звичайній школі, переступити її поріг. Поріг цей не схожий на жодні пороги, що існують на землі. Поріг нашої школи – це поріг серця. Він невидимий, як невидимий Бог. Його не можна пощупати, не можна доторкнутись до одеж його.

Читець.
У світі перекручень і обману,
Де стільки хитрих і кривих дзеркал,
Там, де за добрим сховане погане,
Так важко віднайти свій ідеал.
Шукай його не зором, а душею,
Не вір усьому, що блищить.
Лиш Боже Слово з мудрістю своєю
Нас надоумить, як на світі жить.

1-й ведучий. Життя – талісман, кинутий нам задарма. Але ціль цього чудесного дару ми повинні зрозуміти самі. Багато покликаних, але мало вибраних. Бути вибраним має шанс кожний. Так, як кожен має своє місце під небесами, і ніхто його не може зайняти. Однак не кожен має бажання зробити власне життя на землі доцільним і осмисленим. Багато покликаних, та мало вибраних. Але ж бо обираємо себе самі, а не Бог нас обирає. Обираємо способом свого життя.

Читець.
Я – Життя, а ви не шукаєте Мене.
Я – Шлях, а ви не йдете за Мною.
Я – Світло, а ви не бачите Мене.
Я – Істина, а ви не вірите Мені.
Я – Вчитель, а ви не слухаєте Мене.
Я – ваш Друг, а ви не любите Мене.
Я – Господь, а ви не покірні Мені.
Я – ваш Бог, а ви не молитесь Мені.
Якщо ви нещасні, то не виніть Мене.

2-й ведучий. Ми повинні стати живим щаблем, живою сходинкою у часі свого перебування на землі, у живій драбині духу, по якій кожен, хто готовий вирушати в путь, може піднятись до висот, з яких світ і власне життя бачиться в інших вимірах, в інших цінностях. Сил і снаги дійти додасть рука, пробита цвяхом і простягнута нам із небес. Щитом і захистом такому подорожньому буде Хрест, що височіє на чоловому місці землі – Черепі, що Голгофою зветься. Мудрості додасть Дух Святий, а їжею нашою будуть молитви.

(Під час читання вірша на екрані кадри з фільму Мела Гібсона “Страсті Христові”, що відображають суд над Ісусом Христом у Понтія Пилата).

Читець.
Суд над Христом у Понтія Пилата
На золотім літостротоні, у затінку оливних шат
Перед святим синедріоном велично воссідав Пилат.
Дививсь на озвірілий натовп із-під опущених повік:
– То ж чим, – прорік, – я хочу знати,
вам завинив цей чоловік?
Поплазував до ніг Пилата
один вельможний фарисей:
“Навчає істини євреїв, калік зціляє,
видає себе за Сина Божого! ”
“Оце і все? Збагнуть не можу –
не бачу злочину! Не суть!
– Ісусе, справді ти Син Божий?
– Сам кажеш, – відповів Ісус.
Мовчить Пилат. Мабуть, не гоже
Неправедно вершити суд.
А може, й справді він Син Божий,
Отой розхристаний Ісус?
А може й справді Боже діло
Він, смертний, виставить на кін?
Товпа волала озвіріло:
“Розпни його, розпни, розпни!!!
Розпни його, нехай воскресне,
Якщо він справді Божий Син.
Пилате, заклинаєм Богом,
На цім хресті ось розіпни!!!
Мовчить Пилат. На серці камінь,
А у очах хрести, хрести…
Чому ж вони його руками Ісуса хочуть розп’ясти?
Чорні круки. Ні, він
Умиває руки…
– То хто ж ти, грішнику, єси?
Невже і справді Божий Син?
Ісус дививсь на все спокійно:
На гнів, на Понтія, на жест,
На юрмище живих покійників –
Можна за істину на хрест.
На тім хресті тяжкії муки
Допоки світ Йому нести.
Ісус дививсь, як Понтій руки мив,
Щоб чужими розп’ясти…
Ісус був перший, ну а потім
З’явився світу новий Понтій,
Так той на писаних хрестах,
Розп’яв одразу душ до ста.
Розп’яв без суду, безголосо,
А далі більше, більше, більше
Пилатів нових і хрестів,
І фарисеї псами бігають,
Кого ще можна розпясти,
Кого ще можна піднести на необтесані хрести?
На кого б ще направить перст –
На шибеницю чи на хрест!
О, чорні понтії пилати,
як ви навчились розпинати,
Як ви навчилися на землю праведну хрести.
О, лжа єлейна на устах,
А вся земля в хрестах, в хрестах…

1-й ведучий. Переступити через поріг серця… Може, це перейти духом через сім днів страстей Господніх? Перейти від Вербної неділі до неділі Воскресіння? Бо, пізнавши ціну викупу нашого, яка була поставлена на престол життя кожного із нас; пізнавши ціну любові, яку ми, люди, розіпяли на хресті; ціну світла, затьмареного нашими гріхами, зможемо надчуттям душі і серця збагнути, що саме дорога до духовної краси – це те, що потрібне кожній людині. В дорозі ще не всі. І для тих, хто любить золото більше життя, і для кого дзвін монет служить владою і силою – Дух у терновому вінку марно прожив на землі.

2-й ведучий. Хресна дорога належить до тих доріг, які найсильніше зворушують людське серце, бо на цій дорозі ми відчуваємо страсті Сина Божого і багатостраждальні материнські муки Діви Марії. Хресна дорога знаходиться в Єрусалимі. Довжина її невелика, а яка ж вона тяжка і терниста! Від дому Пилата до гори Голгофи всього 1200 метрів, але цей шлях був окроплений потом і кровю нашого Спасителя, як доказ кривавої жертви заради спасіння всього людства.

(Вірш звучить під фонограму “Реквієму” Моцарта).

Читець.
Настала ніч, затишшя всюди.
Заснув святий Єрусалим,
Схиливши голову на груди,
Сидів Христос і учні з ним.
Він їм сказав про Хресні муки.
Про смерть свою Він сповістив,
І голос довгої розлуки
Спливав з Його пророчих слів.
І на лице Христове ціле
Вже виступав холодний піт:
“Прийміть і їжте Моє тіло,
І кров пролиту за весь світ.
Скорбить душа Моя до Бога,
Що всіх вас ворог розжене.
В цю ніч вам істинно глаголю:
Один із вас продасть Мене”.
Сказав Петро: “О Боже, мушу
Сказати правду і скажу:
Хоч зрадять всі Тебе, я душу
За Тебе свою положу”.
І відповів Син Чоловічий:
“Чи зможеш ти Мій хрест нести?
Не проспіває півень двічі,
Як тричі відречешся ти”.
Та хай не мучить вас тривога,
За смуток радість Я вам дам,
Я йду в далекую дорогу,
Щоб місце приготовить там.
В домі Отця ясні оселі,
Коли прийде ваш смертний час,
Там дні щасливії, веселі
Життя повік чекають вас.
Ще ніч була, ще місто спало
І цю Божественну сівбу
Скінчив Христос і урочисто
Пішов на смерть і на ганьбу.

1-й ведучий. Ісус Христос взяв на Себе наші гріхи, аби знищити їх на хресті. Став перед Отцем Небесним, як представник грішного людства. Переживання відрази, страху, ненависті до гріхів так мучили Христа, що витискали кривавий піт на Його тілі.

2-й ведучий. Та на цьому не скінчилися душевні терпіння Спасителя. Ще інший біль ранив Його серце: ним були байдужість людей і самотність, яку відчував навіть серед своїх учнів і апостолів.

1-й ведучий. Ісусе! Розп’ятий на хресті Спасителю! Кланяємося Тобі! Дозволь і нам уявно піти за Тобою по хресній дорозі!

(Вірш звучить під супровід сумної, трагічної мелодії).

Читець.
Брейгель. Шлях на Голгофу
Тож не була вузесенька стежина,
Там цілі юрми сунули туди.
І плакала Марія Магдалина,
Що не подав Йому ніхто води.
Спішили верхи. Їхали возами,
Похід розтягся на дванадцять верств.
І Мати Божа плакала сльозами –
Та поможіть нести Йому той хрест!
Чи ви не люди?! Що за чудасія,
Дають старцям, підсаджують калік.
Тут же йде, ну добре, не Месія,
Людина просто, просто чоловік!
Юрма гуде, і кожен пнеться ближче,
Хтось навіть підбадьорює: терпи,
Вже он Голгофа, он Череповище! –
Хрущали під ногами черепи.
Сказати б, зброя, це хіба єдине?
Так щоб зробили стражники юрбі?
А в юрмах тих маленька людина
Тягла хреста важкого на собі.
І хоч би хто! Кому було до того?
Всі поспішали місця захопить.
Воно ж видніше з пагорба крутого,
Як він вмирає, як він хоче пить.
І він упав. І руки посиніли.
Тоді знайшовся добрий чоловік:
Наморений ідучи з поля Симон,
Що йшов додому, в протилежний бік.
Коли ж звершилась вся ця чорна справа,
І люди вже розходилися ті, –
От парадокс: заплакав лиш Варавва,
Розбійник, нерозп’ятий на хресті.
Чи пожалів, чи вдячен був Пилату,
Чи втямив, темний раптом щось нове:
Що Божий Син таки іде на страту,
А він, розбійник, – він таки живе.

1-й ведучий. Майже три години висів Ісус між небом і землею і бився в страшних муках. З численних ран точилася кров, з притемнених очей лилися струмені сліз. Смертна блідість лягла на терпляче лице. Кривавий піт покрив чоло. Даремно шукав зболілим зором, де б хоч на хвилинку спочити від мук і страждань. Не було де прихилити увінчану терням голову, всюди чекали нові страждання.

Читець.
Ісус, Голгофа, навкруги народ.
Одні поближче, інші далі – всюди.
І враз лукавий голос із юрби:
“Якщо ти Бог, то покажи нам чудо”.
Усі мовчать, завмерли, ждуть.
На хрест підняли вбивники Месію.
І всі чекають чуда. Що їм Бог?
Як буде чудо – отоді й повірять.
Що їм слова святих письмен? Мана!
Що їм життя, дароване навіки?
Що їм любов, якій немає меж?
Ніщо! Ніщо! Подай їм чуда інші.
Нащо їм зціленння слабких калік?
Нащо їм оздоровлення сліпого?
Нащо їм тіло з хліба, кров з вина?
Намарно все! Їм чуда ще одного!
“Здійснилося! ” – почули всі з хреста.
Земля стряслася, ширма розірвалась.
Усі злякались, страшно стало так,
Що всі розбіглись – чуда не дізнались.
А власне, сталось чудо у віках.
І тільки через смерть та воскресіння
Месія викупив все людство із гріха,
Здобувши перемогу над падінням.

1-й ведучий. Кожна дорога має важкі переходи. Через великі випробування повинна перейти душа перш ніж зможе розбиратися у цінностях життя і збудувати гідну долю. Тому багатьом тим душам, які шукають Бога, чистоти, світла, спасіння, кажу: майте багато ворогів, але не творіть їх, плачте, багато плачте, не витирайте сліз. Сльози - то найкоштовніший скарб на землі, ними очищаються наші душі, наші серця.

2-й ведучий. Через біль і сльозу ми стаємо кращими, милосерднішими, через біль ми можемо пізнати біль Христа, біль ближнього свого. Через біль і сльозу серце по-іншому світ бачить. І не хочеться такому серцю бути красивим, аби лише красиво виглядати і світ спокушати, не хочеться мудрувати, аби мудро виглядати, а хочеться такому серцю світити сонечком під небесами, аби і світу, і людям, і Богові було любо і мило від світла і тепла його.

1-й ведучий. Ми живемо у дивовижний час. Наші житла стають більшими, а сім’ї меншими. У нас більше вигод, проте менше часу, у нас більше вчених, але менше смислу, більше експертів, але й більше проблем, більше медикаментів, але менше здоров’я. Ми говоримо надто багато, любимо надто мало, ненавидимо надто часто. Ми навчилися заробляти на життя, але не навчилися жити. Ми побували на Місяці, але нам важко переступити поріг і познайомитися з новим сусідом.

Читець.
Це сон пророчий чи гірка спокуса?
Це снилося чи, може, я не спав?,
Я бачив одинокого Ісуса,
Що вулицями Києва блукав.
Ішов Христос Хрещатиком осіннім.
Повільний і прозорий, наче дим,
По вулиці, залузаній насінням,
Обдуреній базіканням пустим.
Ішов Ісус, посвічуючи німбом,
Прикривши тіло білим полотном.
Стояли люди за насущним хлібом,
За грішним злотом і гірким вином.
А в переходах тислись перехожі,
Там грало банджо і магнітофон,
І жваво продавали Матір Божу
В компанії оголених «мадон».
Блуждав Ісус невпізнаний, забутий.
Самотній, мов дитина у юрбі.
Скорботою виповнюючи груди,
Шукаючи апостолів собі.

(Фонограма «Дзвони»).

І вдарив грім Великої Софії,
Здригнулась твердь і день на мить погас.
То повертавсь на небеса Месія
Молитися і плакати за нас.

2-й ведучий. Життя - безперервний іспит на добро і зло. Життя - не ринок і не театр, де можна купити квиток до Царства Небесного. Його красою серця і каторжною працею душі кожен, хто народився на цей світ, рано чи пізно починає серцем осягати і себе у ньому.

1-й ведучий. Чому ми, розумні та мудрі, будуємо світ навколо себе так, що учимося пізнавати усілякі науки, учимося шити, варити, співати, танцювати, будувати і у космос літати, а ось будувати храм душі, від якої залежить наше життя, наше спасіння, від якої залежить не лише наша доля, але й доля держави, бо кожен із нас - це складова держави, ніхто не учить.

2-й ведучий. Знання високих таємниць - це знання самого себе. Серцю легко жити, коли воно на правильному шляху. Кожна мить життя промовляє до нас, несе нам істину і ставить перед вибором добра чи зла. Людина, яка має очищені серце і душу, швидко збагне, що кожному під небесами дається те, що він сіяв; те, чого він гідний; на тому місці, яке він заслужив і в той час, який для нього настав.

1-й ведучий. Така людина не побіжить на площі й трибуни кричати, що у державі повно безпорядків, yсe розікрали і зарплати не дають, а загляне спочатку у власну внутрішню суть і побачить, що там стільки нечистот, хаосу, безладдя, що куди їй приводити державу до порядку, якщо власну душу не можеш.

2-й ведучий. І виходить, що істину залишив Христос: спасися сам і біля тебе тисячі спасуться. Сам живи у чистоті, сам працюй на совість, сам умій милосердствувати, терпіти, сам стань сонечком і ти освітиш навколо себе темряву. А якщо такими сонечками будемо я, ти, він, вона, наскільки світлішою і чистішою стане наша Україна, її доля.

1-й ведучий. І стає зрозумілим, чому стільки сьогодні бруду; нечистот моральних, духовних, кримінальних у нашій державі, у парламенті, у кожному селі, у кожному місті. Христос в нашій душі або продається, або воскресає. Щораз ми стаємо або Його дітьми, або Іудиними.

1-й читець.
Я бачила Бога… В тумані до п’ят
Ходив, наче лунь, між наморених хат..
Дощем у шибки мовчазні дріботів,
Ніхто і не відав, чого Він хотів?..
А люди гадали: якийсь дідуган
Старцює і гроші збирає в гаман.
Сікли матюками і злістю товкли —
Були аж зелені від тої хули.
Заплакав Всевишній, узяв Його страх.

2-й читець.
«Щось людське залишилось у ваших серцях?!
Людей відрізняє від мавп доброта.
Чи люди не ті? Чи планета не та?
Я ж землю квітучу для вас сотворив:
І поле вам виткав і степ простелив,
Джерельними ріками обперезав,
І звіра, і птаха до вас посилав.
Ви в ріки плювали й кровавили світ,
Від диму земного дірки в небозвід.
У Храмах Святих поробили хліви,
Плодили бездухих з тії сіряки.
Ви глави стирали із білих церков,
На вас материнська і братняя кров.
І знищені голодом, в стиглих житах,
І підла підступність, по ваших хатах.
О, ні! Ви не святість свою берегли.
І в кубла свої, що тяглось — те й тягли,
І заповідь Божую «Не укради!»
Пустили за плином гнилої води.
Ви все продали за шматок ковбаси,
То хто ж ви: чи люди? І Я хто єcu?»

1-й читець
…А дощ старчі плечі шмагав батогом.
Бог плакав, обстукував землю ціпком.
Кругом ані вогника, ані душі.
Вовтузився черв земляний в спориші:
«Боже, в моєї хатини паркану нема,
Лиш вітер в цілющих обіймах трима -
Кудлатий і свіжий, мов протяг з грудей,
У скромній світлиці немає дверей..
Заходь, Боже Праведний, в затишок мій,
Зігрій сиву душу і руки зігрій».
Ми довго мовчали, аж тьмарився зір…
“Повір нам, Всевишній, востаннє повір.
Ми зійдемо в часі, у жилах трави,
Збудуєм по землях прекрасні церкви.
Молитись Тобі навчимо діточок,
Очистим замулені душі річок,
І святість соборну в собі зведемо,
А землю в наругу уже не дамо».

1-й ведучий. Але чи завжди ми знаємо про що ми молимось, що просимо Господа. Ось як говорила про це мати Тереза:

2-й ведучий. - Я просила Бога забрати мою гординю - і Він відповів мені - ні. Він сказав, що гординю не забирають, він неї відмовляються.

1-й ведучий. - Я просила Бога зцілити мою приковану до ліжка дочку. Бог сказав мені - ні. Душа її в надійності, а тіло все одно помре.

2-й ведучий. - Я просила Бога подарувати мені щастя і Бог сказав мені - ні. Він сказав, що дає благословення, а чи буду я щаслива, чи ні, залежить від мене.

1-й ведучий. - Я просила Бога вберегти мене від болю і Бог сказав - ні! Він сказав, що страждання відвертають людину від мирських турбот і привертають до Нього.

2-й ведучий. - Я просила Бога, щоб дух мій ріс і Бог сказав - ні! Він- сказав, що дух повинен вирости сам.

1-й ведучий. - Я просила Бога навчити мене любити усіх людей, так як він любить мене. Нарешті, -сказав Господь, - ти зрозуміла, чого треба просити.

2-й ведучий. - Я просила сил і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене.

1-й ведучий. - Я просила мудрості і Бог послав мені проблеми, над якими мені треба ламати голову.

2-й ведучий. - Я просила мужності і Бог послав мені небезпеки.

1-й ведучий. - Я просила любові і Бог послав нещасних, які потребують моєї допомоги.

2-й ведучий. Я не одержала нічого з того, що хотіла, я одержала все, що мені було потрібно! Бог почув мої молитви!

Читець.
Мені, здається інколи, життя
Потрібно мірять не роками,
А тим, що ти зробив за дні буття
Своїми мудрими руками.
Буває так, що хтось прожив життя
Коротке, як травнева злива,
А дні земні, як та стріла.
Летять, а кажуть, що прожив щасливо.
Христос вказав для нас життя мету:
«Шукайте неба та служіть Христу,
А все земне, то вам додасться!»

1-й ведучий. «Я єсмь» - я живу у миті, години наші, життя наше, вічність - теж у миті. Живемо у подиху, живемо у видиху, а ці миттєвості пронизані дивними надчуттєвими сигналами. Вони - поклики вічності, поклики неба, бо саме там наша небесна Батьківщина, бо там наш Отець. Від нас нічого не залежить: ні народження наше, ані смерть. Ми ж маємо лише вибір, дар долі. І -тільки віддатися на волю Творця, тільки злитися зі світлом свого серця з його світлом, тільки довіряти йому свої плани, думки, життя - покласти на нього надію, тому що сили і можливості наші обмежені, бо сказав Творець: «Я- Господь і воля Моя на все, і все життя ваше лежить у Мене на долоні». Тож поспішаймо удосконалювати себе.

Читець.
Лікуймо наші зболені серця,
Лікуймо наші душі зачерствілі,
Несемо правди незгасимий стяг,
І кривда в нашу долю не поцілить.
Є ще спасіння від недуг людських -
Джерела віднайдемо лиш цілющі,
Мов подорожники, торкнемося до них,
Й добром розквітнуть, просвітліють душі.
Скропімо серце щире, не черстве,
Людського милосердя еліксиром.
Воно, хоч кволе, знову оживе,
У справедливість й людяність повірить.

2-й ведучий. Змінюючи себе внутрішньо, не тільки самі стаємо іншими, новими, але й оточуючий нас світ робимо новим, кращим. І зрозумілою стає істина, що не світ перебудувався, а ти став іншим.

1-й ведучий. Ми багаті не тим, що маємо, а тим, що віддаємо. А Ісус радив: якщо хочете принести жертву Богу - просто покладіте ваш дар на стіл бідного. Від нього вознесеться до неба фіміам і повернеться до вас благословенням, якщо хочете служити Богу - служіть своєму ближньому.

2-й ведучий. То що ж таке щастя?

1-й ведучий. Якщо в холодильнику у вас є їжа, на тілі одяг, над головою дах, то ви багатший, ніж 65% жителів Землі.

1-й ведучий. Якщо сьогодні вранці ви, почувалися швидше здоровим, ніж хворим, то ви більше благословенні, ніж той мільйон осіб, які не доживуть до наступного тижня.

1-й ведучий. Якщо би не переживали небезпек війни; тюремної самотності, мук, катувань, страждань від голоду, то ви в кращому становищі, ніж п’ятсот мільйонів страдників.

2-й ведучий. Якщо ви можете потримати когось за руку, обняти, то ви щасливі тому, що можете подарувати ближньому дотик Господньої любові.

1-й ведучий. Якщо ви справді вдячні Богові й тому високо тримаєте голову і усміхаєтесь, то ви благословенні, тому що більшість людей могли так чинити, але не роблять цього.

2-й ведучий. Відкриймо вікна наших сердець і впустім туди небо потоками світла, і воно принесе нам радість і мир. Поспішаймо прочищати стежку до свого внутрішнього вівтаря. Частіше кладім до нього добрі помисли і справи - і світ засвітиться для нас барвами веселки. І нам відкриється, для чого небо послало нас на землю, для чого дають нам страждання, для чого радість і печаль. І чому так важливо без нарікань винести свій хрест долі, бо сказано: «Хто не бере свій хрест і не йде за Мною, той Мене недостойний».

1-й ведучий. Життя біжить, поспішає, не спиняючись ні на мить, і як шкода, що часто ми не усвідомлюємо, що тратимо ці дорогоцінні миттєвості на пусті розмови, зведення рахунків, заздрощі, не помічаючи колоду в своєму оці, і забуваючи, що ставитись, до людей треба так, як хочеш, щоб вони ставились до тебе, так вчив Ісус. Ми мислимо, будуємо, загадуємо далеко наперед, забуваючи, що за всім цим слідкує Всевишній і буде так, як Його промисел, а не людський. Тож починаймо збирати скарби у своєму серці вже, бо завтра, може, й не устигнемо.

Читець.
Ангеле мій, хоронителю,
Ненаписаною молитвою
Молюся до тебе відчаєм,
Бо не знаю свого кінця.
Спини мене перед прірвою,
Хай шепну століттям: «Вірую…»,
Хай сумніви розколисані
Спадуть тінню з мого лиця.
Чого ж так на серці холодно?
Чого ж ми без стежки ходимо?
І, на суєті настояна,
Світить нам страхом тьма?
Десь там є шляхи неміряні,
Десь там є світи намріяні,
А вітер шипить з-під Місяця:
«Просто ти тут сама…».
Душа моя, мов із терну вся,
Хтось шепче мені, що вернуся,
Хтось шепче мені, що зникну я…
Ангеле мій, скажи…
Що того життя? В долоні - сніг,
На ліве плече насівся гріх,
Сумління болить у правому,
Господи, поможи!

2-й ведучий. Ми нарікаємо і жаліємось, що в Україні життя нам отруїв Чорнобиль, що Україну треба чистити від атому. Але мало хто знає, а більшість і не здогадується, що ще страшніший чорнобиль наших збайдужілих, здеградованих і очорнених душ. Подивіться, як живемо, як мислимо, як чинимо, як говоримо ми. Тому, аби покращити і полегшити дихання в Україні, у державі, аби ще затриматися, зацвісти і зародити на гілці дерева роду нашого, на якому сидимо, потрібно чистити найперше чорнобиль у собі, відтворювати у собі красу, бо світ і все у світі кращає, оновлюється тільки через внутрішню перебудову себе.

1-й ведучий. Двадцять століть промайнуло над світом із того часу, як у маленькій стаєнці народився хлопчик, над яким засвітила зірка. А коли він, молодий, красивий, не зіпсований світом, помирав -трапилося сонячне затемнення і землетрус. Скільки за цей час народилося і пішло у вічність людей, а образ Ісуса вабить до себе. Як та Віфлеемська зірка світить він у душі людей, вселяє надію. Його царство не від цього світу. Це царство духа, доброти, смирення, прощення.

2-й ведучий. І кожна людина сама визначає, якому господові служити, знаючи: що двом - неможливо. І поки існує можливість вибору, доти місія Христа потрібна. І царство його Отця Небесного утверджується на землі добрими вчинками, щирою вірою в Бога, любов’ю до людей, бо найвищою наукою Ісуса є любов. Та любов, яка за словами Данте, рухає сонце і світила. Світові ідеали справедливості, братерства, самовіданного служіння Богові та рідній землі, перемоги добра над злом - всі черпають живу воду з євангельського джерела.

1-й ведучий. Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо просимо за Україну, за рідну матір, і молитва наша праведна, як і любов.

(Діти із запаленими свічками по одному виходять на сцену).

1-й читець. Україно! Пшеничне зернятко в моїй долоні, польова ромашка біля мого серця, біленька хмаринка в космічних вишинах. Україно! Впаду на твої груди, причащаюся твоєю красою, віддаю тобі найдорожче - сльози моєї покути і цілую уста твоїх зелених трав, і обмиваюся цвітом твоїх білих яблунь. І вклоняюся Небу, вклоняючись тобі…

2-й читець. Київська Русе! Терпенна і спасенна. Лебідко, Українонько… Перед тобою на колінах твої діти… Запали нам свічечки каштанів, щоби ми вклякнули і помолились до їхнього білого цвіту. Провини наші прийми в своє тіло, а нашу чистоту подаруй небесам. Бо ти - Мама. І найвище твоє щастя - чистота твоїх дітей.

3-й читець. Українонько! Дитинко Космосу! За красу тебе нищено, за любов до дітей тебе мучено, земленько свята… Ми ще не сказали - прости! - а ти вже прощаєш, ми ще не вклякнули ридати, а ти вже витираєш наші сльози пелюстками твоїх квітів, гладиш нас руками дерев і десь на березі маленького озерця стоїш, на колінах, терпиш радіації, чорнобилі, порубані дерева, достріляних птахів, терпиш мідяки, за які знову продають тебе сліпі твої діти і просиш:

4-й читець. - Боже, з волі твоєї, хай мине моїх діток кара твоя. Сліпі вони, Божечку, отвори їм очі; глухі вони, Божечку, дай їм почути; добрі вони, Божечку, запали їм серця Твоєю любов’ю. Не карай їх, Батьку, а мене. Я - Мама, Божечку, мені за дітей терпіти - святе… Українонько…

5-й читець.
Горить свіча
і випікає серце
її вогонь…
І серце
скапує сльозами
в пригорщі долонь…
Нема від серця сліду -
тільки світло -
яскраве й тепле,
наче подих свічки…
Горить свіча…
А, може, то
душа?..

6-й читець. Горить моя свіча. Горить, спалюючи все нечисте, перемагаючи зло. Скільки благодатної сили в цім вогнику. З цим очищаючим і спасаючим вогником ми народжуємось в Христі, з ним стаємо на весільних рушник, із ним і вмираємо, бо він є першим і останнім світильником для душі, який дорогу до Отця освітлює.

7-й читець. Хай не впадемо. А як належить впасти, хай гідно піднімемося. Хай не змаліємо душею. Ми тоді сильні, коли силу нам посилає Всевишній, тоді все можемо, як він нам допомагає, тоді мудрі, як Нас Господь благословить. Прости і перебудь, Господи, у храмах душ наших, а ми очищатимемо наші душі молитвою.

ПС Якщо Ви захочете найти курсы в Донецке, де б міг використовуватися цей сценарій, Ви не знайдете. Хоча гордівчани, побувавши в наших сім’ях прониклися духом релігійності.

(Звучить пісня “Молитва за Україну”).

Боже, сумління моє!
Отче, послухай молитву
Я-Україна! Я є!
Змучена, але не вбита!
Господи, Ти ж мій Отець!
Ти сотворив моє тіло!
Душу вдихнув, щоб вона
За діточками боліла…
Де мої діти, скажи?!
Доньки, сини і онуки?!
Били їх так сибіри,
Душі їм гнули і руки!
Серце їм рвали з грудей
тільки за те, що я мати…
Боже, рятуй всіх дітей
щоб матерям не страждати!
Боже Ти наш, Ти єси!
Охорони Україну!
Дерли вже з неї паси,
мову вбивали калину….
Господи, Ти ж мій Отець
мій і мойого народу.

Молитва за Україну

Я на поклін Тобі йду
За Україну й свободу!
Молитва за Україну
Спаси нас, Господи, спаси
Від вавілонського розтління,
Від пут лукавих сатани,
Жбурляння в ближнього камінням.
Від братовбивчої війни,
Від тісноти, вельмож свавілля,
Від всіх мерзот земних спаси,
Не приведи до божевілля.
Від многобожності храни,
Нас збережи в єдиній вірі,
Щоб православія стовпи
Не розхитали маловіри.
Від отих ідольських принад,
Поганського стовпотворіння,
Від блуду, скверни і стократ
Від мамонового служіння.
Й тупого леза суєти.
І від словесної прокази.
Звільни нас, Господи, звільни,
Зішли свої дороговкази.
Прости нам, Господи, прости,
З правиці свої дай нам сили,
Щоб розступились вороги.
Молись за нас, Володимире,
Щоби не темряви сини
На Україні царювали.
Зішли нам сина ізгори,
Дай пастуха нам для отари.
Спаси нас, Господи, спаси.
На люд цей вилий розуміння,
Від всіх марнот нас вбережи
І виведи на шлях спасіння.

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Над білим світом сонечко встає,
У срібні дзвони жайворонок б’є,
Господь росою землю окропив
І день ясний для нас благословив.
ПРИСПІВ:
На коліна встану, до землі вклонюсь,
За мою Вкраїну серцем помолюсь.
Хай на неї зійде благодать свята,
Хай її освятить Божа чистота.

Полинуть в небо помисли мої,
Підхоплять поклик серця солов’ї.
Во ім’я Сина і святого Духа
Мою молитву, Господи, послухай.
ПРИСПІВ.
О Боже правий, мудрості нам дай
І до гріха народ не допускай.
Нетлінний хрест у душах воскреси, -
Нетлінний храм над нами вознеси.
ПРИСПІВ.