Грунтова волога i верховодка

. Серед підземних вод за умовами їх залягання видiляють грунтову воло­гу, верховодку, грунтовi води, мiжпластовi та трiщиннi (мал.19).

Г р у н т о в а в о л о г а залягає близько до денної поверхнi, залягає як правило в грунтовому шарi i утримується пiд дiєю сил молекулярного притягання. Тобто це вода у виглядi пари та зв'язана (волога гiгро­скопiчна i плiвкова).

Крiм того в рослинному шарi i пiдстелюючих його породах сезонно утворюються води за рахунок атмосферних опадiв. Цi води не мають безпосередньо пiд собою водо-тривкого шару i є в цьому вiдношеннi водами пiдвiшеними. Iснування цих вод можна собi уявити на такому прикладi. На якiйсь територiї випав дощ. Частина дощової води випа­рувалась, частина стiкла в рiчки i частина просочилась в грунт. Вода, що просо-чилась, змочить грунт на невелику глибину i проiснує до тих пiр, поки внаслiдок випаро-вування, транспiрацiї або пересування в глибину в пароподiбному станi, вона не виснажиться. Область живлення грунтової вологи спiвпадає з областю їх поширення.

Грунтова волога вiдрiзняється рiзкими коливаннями температури, забрудненiстю мiкроорганiзмами та органiчними речовинами. Грунтовий шар багатий на всякого роду бактерiї, в тому числi i на хвороботвор­нi, цi ж бактерiї характернi i для грунтової вологи.

В е р х о в о д к а знаходиться в самих верхнiх шарах земної кори i має обмежене поширення. Вона характеризується дуже непостiйним режимом. В посушливу пору року, коли збiльшується випаровування, верховодка зникає. Областi живлення i поширення у верховодки спiвпадають.

Верховодка звичайно зустрiчається у двох випадках: а) на порiвняно невеликих лiнзах водонепроникних порiд, якi за­тримують частину iнфiльтрованої води. З часом частина цiєї води ви­паровується, а частина стiкає вниз, поповнюючи нижчезалягаючi води (мал.19, б) на рiчкових заплавах, де утворення верховодки пояснюється частим чергуванням шарiв алювiальних вiдкладiв, якi мають рiзнi фiльтрацiй­нi властивостi. Води при iнфiльтрацiї порiвнянно легко проходять через пiски (мал.22, б) i накопичуються на шарi суглинків, водопроникнiсть яких значно менша. Така верховодка повiльно просо­чується вниз, частково випаровуючись в атмосферу.

Мал.. 19. Схема поділу підземних вод: а – ґрунтова волога, б – верховодка, в - ґрунтові води, г – міжпластові води, д- дзеркало ґрунтових вод, е – водотриви, є – зона аерації, ж – зона капілярного підняття ґрунтових вод, з – тріщинні води.

В мiстах верховодка може утворюватись за рахунок витiкання води з водопроводiв i каналiзацiйних мереж, через що вона тут має бiльш стiйкий характер.

Потужнiсть верховодки невелика (до 1-2 м). Цi води звичайно вмiщують в собi органiчнi сполуки i непридатнi для господарского використання. Роль верховодки часто недовраховують, що створює великi труднощi при будiвництвi (пiдтоплюються котловани, пiдвалини, пiдва­ли). На полях верховодка часто створює перезволоженнi дiлянки, на яких затруднюються сiльскогосподарськi роботи.