Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу, яка може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм, коли поряд з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні — білонні — монети, а також паперові знаки грошей (банкноти).

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності — худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари. Так, худоба, що має широкий спектр споживчих ознак, активно і довго використовувалася в ролі грошей у багатьох стародавніх народів — слов’ян, індійських племен, інших кочових племен.

Цей факт підтверджується тим, що в назвах сучасних грошей деяких країн збереглася старовинна назва худоби. Так, у Стародавній Індії худоба називалася «рупа», а її сучасна грошова одиниця називається рупія. Немає сумніву в тому, що худоба використовувалася як гроші в доісторичні часи на території України. Є письмові підтвердження того, що ще в період Київської Русі любов до грошей називалася «скотолюбієм», казна — скотницею, а вираз «скот» застосовувався в розумінні грошей

На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, інші дорогоцінні вироби. Це можна пояснити тим, що попит на предмети розкоші виявився більш динамічним, тривалим і об’ємним, ніж на предмети першої необхідності. Та й за своїми фізичними даними вони були менш гро­міздкі, довше зберігалися, мали більш сталу вартість.

Такі гроші відповідали потребам обміну на його найнижчих стадіях.

Другий великий поділ праці істотно розширив межі товарного виробництва й обміну та прискорив розвиток ринку. Тому ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги — бути однорідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вартість. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв’язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера панування металевих грошей.

Проте з появою металевих грошей їх розвиток не припинився. Потреби ринку набули настільки важливого значення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару як його здатності задовольняти певні потреби людини і його специфічної споживної вартості — здатності задовольняти вимоги ринку.

Під впливом об’єктивних процесів відбувався стихійний відбір грошового товару з групи металів. Спочатку використовувалися звичайні метали — залізо, мідь, бронза, згодом цю роль почало виконувати срібло та золото. Цей етап у розвитку грошей характеризувався паралельним функціонуванням золота і срібла в ролі грошей і називався золото-срібним біметалізмом. Закінчився він наприкінці XIX ст. перемогою золота, установленням золотого монометалізму.

Археологічні дослідження показали, що в Стародавній Месопотамії срібло у формі шматків, зливків, кілець використовувалося як гроші ще наприкінці третього тисячоліття до н. е. Золото в ролі грошей використовували ще в XIV ст. до н. е. в Єгипті, Індії, Китаї, у VIII—VII ст. до н. е. — у Греції.

ЕВОЛЮЦІЯ МЕТАЛЕВИХ ГРОШЕЙ НАЙБІЛЬШ ВІДЧУТНО ПРОЯВИЛАСЯ У ДВОХ НАПРЯМАХ: ПЕРШИЙ — НАБУТТЯ І ВДОСКОНАЛЕННЯ МОНЕТНОЇ ФОРМИ; ДРУГИЙ — РОЗВИТОК ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ФОРМ МЕТАЛЕВИХ ГРОШЕЙ В ОБІГУ.

Монета. З ПОЯВОЮ МЕТАЛЕВИХ ГРОШЕЙ ВОНИ ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ У ФОРМІ ПРОСТИХ ЗЛИВКІВ ЧИ КУСКІВ МЕТАЛУ. Такі гроші мали величезні переваги перед товарними грошима. Разом з тим форма зливків обумовлювала певні незручності, які незабаром стали стримувати розвиток грошових відносин. У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки, визначати пробу і, що найгірше, ділити їх на частини. Щоб уникнути цих незручностей, зливки робили різної ваги. Найбільш відомі купці ставили на них своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу.

Однак авторитет купця як приватної особи був обмеженим, і його тавро могло задовольнити вузьке коло суб’єктів ринку. З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків більш відомою й авторитетною особою, і ця функція перейшла до держави. ДЕРЖАВИ СТАЛИ ВИГОТОВЛЯТИ ЗА ВСТАНОВЛЕНОЮ ФОРМОЮ ЗЛИВКИ МЕТАЛУ, ВАГУ І ПРОБУ ЯКИХ ЗАСВІДЧУВАЛИ СВОЇМ ШТЕМПЕЛЕМ. ТАКІ ЗЛИВКИ ДІСТАЛИ НАЗВУ МОНЕТИ.