Білонна монета. Новий етап у розвитку монети як форми грошей пов’язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю.

Карбування поряд з повноцінною монетою неповноцінної було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу — вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно-грошових відносин. Розмінна монета найактивніше використовується в обігу і тому найшвидше стирається. Більше того, висока вартість дорогоцінного металу обумовлює необхідність карбування розмінної монети надто малих розмірів. Така монета була незручною у користуванні і легко губилася, що призводило до додаткових витрат дорогоцінного металу. Виготовлення її зі звичай­ного дешевого металу було об’єктивною необхідністю, а успішне функціонування поряд з повноцінною монетою сприяло пошукам альтернативи повноцінним грошам і заміні їх неповноцінними. І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах.

Демонетизація золота.

Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Золоті гроші настільки добре відповідали вимогам ринку, що навіть найкритичніші дослідники того часу без будь-яких сумнівів ототожнювали гроші з цим металом. Зокрема, К. Маркс неодноразово підкреслював, що гроші за своєю природою — це золото і срібло. Таке твердження було справедливим лише для того часу. Як не міг завершитися розвиток суспільних відносин епохою капіталізму вільної конкуренції, так не міг закінчитися і розвиток грошей закріпленням їх за золотом. Ті ж самі ЕВОЛЮЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ ЗУМОВИЛИ НЕСПРОМОЖНІСТЬ ЗОЛОТА НАЗАВЖДИ ЗАКРІПИТИСЯ В РОЛІ ГРОШЕЙ ТА ПІДГОТУВАЛИ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ПЕРЕХОДУ ДО ЯКІСНО НОВОГО ТИПУ ГРОШЕЙ — НЕПОВНОЦІННИХ.

Ускладнення і розширення товарного виробництва та ринкових відносин та поява могутніх неринкових (державно-монополістичних) факторів впливу на економіку поставили перед грошовим товаром в епоху золотого монометалізму ще складніші вимоги.

ПО-ПЕРШЕ, ШВИДКО ПОСИЛЮВАЛИСЯ ВИМОГИ ЩОДО ЗРОСТАННЯ ОБСЯГІВ ВІДТВОРЕННЯ ГРОШОВОГО ТОВАРУ ВІДПОВІДНО ДО ІНТЕНСИВНО ЗРОСТАЮЧИХ МАСШТАБІВ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА Й ОБІГУ.

ПО-ДРУГЕ, ЗРОСТАЛИ ВИМОГИ ЩОДО СКОРОЧЕННЯ ВИТРАТ НА ВИГОТОВЛЕННЯ ГРОШЕЙ.

ПО-ТРЕТЄ, САМА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ У НОВИХ УМОВАХ, ЩО ВИМАГАЛИ АКТИВНОГО ВТРУЧАННЯ ДЕРЖАВИ В ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА, ПОВИННА БУЛА СТАТИ БІЛЬШ ГНУЧКОЮ, БІЛЬШ ПОДАТЛИВОЮ ДО ДЕРЖАВНИХ РЕГУЛЯТИВНИХ ЗАХОДІВ.

Зазначені вимоги не міг задовольнити жодний товар — продукт людської праці, навіть найблагородніший із металів — золото. Будучи відносно м’яким і маючи високу питому вартість, золото відчутно зношувалося в процесі обігу, що призводило до великих втрат уречевленої суспільної праці. Через незначне поширення золота у природі видобуток його не міг встигати за зростанням місткості ринку і потреб його в грошовій масі. Вартість золота найменше піддається будь-яким змінам, оскільки на неї впливають не тільки фактори, що визначають поточне виробництво, а й вартість віками нагромаджених золотих запасів. Сама матеріальна форма золота, фізичні властивості якого зробили його найбільш придатним виконувати роль грошей у попередні віки, в умовах ХХ ст. виявилася нездоланною перепоною для виконання ним цієї ролі.