Критерії та виклики фінансовій безпеки держави

Критерієм фінансової безпеки є стабільний, збалансований розвиток всіх складових фінансової безпеки.

Фінансова безпека держави визначається рівнем дефіциту бюджету, стабільністю цін, оптимізацією фінансових потоків і розрахункових відносин, стійкістю банківської системи та небанківських установ, стабільністю національної валюти, ступенем захищеності інтересів вкладників, розміром валютних резервів, розвитком вітчизняного фінансового ринку, станом зовнішньої та внутрішньої заборгованості, величиною дефіциту платіжного балансу, інвестиційним кліматом.

На фінансову безпеку впливає дія внутрішніх та зовнішніх викликів та загроз.

Основним внутрішнім викликом фінансовій безпеці держави залишається правова, організаційна, інституційна незавершеність реформування фінансово-кредитної сфери.

Головний зовнішній виклик фінансовій безпеці пов'язаний з тим, що об'єктивний процес інтеграції України у світове господарство супроводжується зростанням зовнішньої заборгованості, обмеженням представлення держави на зарубіжних ринках, гальмуванням формування власної фінансової інфраструктури, послабленням фінансової самостійності у вирішенні питань соціально-економічного розвитку країни.

Безпека реалізується:

— шляхом ліквідації загроз;

— компенсації збитків.

До довгострокових напрямів державної політики у сфері забезпечення фінансової безпеки на сучасному етапі можна зарахувати такі:

—забезпечення фінансової стабілізації в країні;

—посилення стимулюючого впливу податкової системи на розвиток виробництва;

—стабільність національної грошової одиниці і забезпечення її конвертованості;

—поступове зниження інфляції й доведення її до 5 % на рік;

—підтримання позитивного зовнішньоторговельного сальдо і платіжного балансу;

—збільшення капіталізації банків;

—залучення в достатніх обсягах внутрішніх і зовнішніх інвестицій до розвитку національної економіки.

Система фінансової безпеки має формуватися на основі розроблення відповідної наукової теорії, концепції, стратегії і тактики проведення адекватної політики, наявності необхідних інститутів, застосування засобів і методів її забезпечення. Концепція фінансової безпеки має містити пріоритетні цілі та завдання забезпечення безпеки, шляхи та методи їх досягнення, які б адекватно відображали роль фінансів у сучасному соціально-економічному розвитку України. її зміст має контролювати загальнодержавні дії в галузі забезпечення безпеки на рівні окремих громадян, суб'єктів господарювання, галузей, секторів економіки, а також на національному та глобальному рівнях.

Базовий елемент фінансової безпеки як системне явище становлять фінансові інтереси. Як категорія фінансові інтереси є усвідомленням фінансових потреб, які формують об'єктивні спонукальні мотиви економічної діяльності. Можна виокремити три основні форми вияву фінансового інтересу: суспільний (міжнародний рівень), національний (державний рівень), приватний (конкретна людина). Досягнення гармонійного взаємозв'язку при реалізації цих трьох форм фінансових інтересів дасть змогу говорити про поступальний цивілізаційний розвиток людської спільноти як єдиного глобального середовища.

Надзвичайно важливим фактором є здатність фінансової системи забезпечувати всім членам суспільства гідні умови та якість життя, можливість реалізації своїх творчих сил, духовних і матеріальних потреб.

З позиції національних фінансових інтересів найбільш актуальним є забезпечення функціонування економіки в режимі розширеного відтворення, захисту інтересів вітчизняних виробників, підвищення інноваційної та інвестиційної активності, постійного контролю за стратегічними ресурсами країни, підтримки наукового потенціалу, здатного забезпечити незалежність країни у стратегічно важливих напрямах науково-технічного прогресу.

Інша сфера національних інтересів, що стосуються фінансової безпеки, — це оцінка України як держави та її геополітичні інтереси. Без визначення геополітичного стану України неможливо чітко визначити національні інтереси країни, її зовнішню політику, систему підтримки просування експортних товарів вітчизняних товаровиробників на зовнішні ринки і взагалі неможливо створити ефективну ринкову економіку та забезпечити її безпечний розвиток. У зв'язку з цим спів робітництво з іноземними державами та міжнародними фінансовими організаціями стає життєво необхідним для України, яка має забезпечити відновлення позицій для налагодження плідного міжнародного співробітництва, зокрема у грошово-кредитній, банківській, інвестиційній та інших сферах.

На сьогодні сформувалися дві геополітичні стратегії. Одна з них — сприйняття України як європейської країни з відповідними сучасними фінансовими соціально спрямованими стандартами. Із цією метою Україна, маючи статус країни з ринковою економікою у відносинах із США та члена СОТ, активізує роботу з виконання положень угоди про партнерство й співробітництво з ЄС у рамках плану дій " Україна — ЄС".

Друга геополітична стратегія — співробітництво України в рамках Єдиного економічного простору (ЄЕП), що не суперечить Конституції України, а також її євроінтеграційним прагненням. Йдеться про те, що Україна розглядає ЄЕП насамперед як зону вільної торгівлі. Головне завдання України — поєднати основні принципи цих стратегій.

В економічній літературі для характеристики рівня забезпечення фінансової безпеки використовуються різні категорії: загрози, критерії, показники, індикатори, порогові значення тощо.

Загрози фінансовій безпеці України — це сукупність реальних чи потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у фінансовій сфері. Загрози ускладнюють саморегуляцію економіки та реалізацію фінансових інтересів, спричиняють вихід фінансових індикаторів за межі їх порогових значень. Завданнями держави є виявлення загроз, вимірювання рівня їх небезпеки, реалізація адекватних заходів щодо запобігання та усунення загроз, а також негативних наслідків їхнього впливу.

Більш надійний спосіб усунення зовнішніх загроз — встановлення взаємовигідних відносин з тими країнами, від яких ці загрози надходять. В інших випадках для забезпечення прийнятного рівня фінансової безпеки держави потрібно створювати резерви і цілеспрямовано застосовувати бюджетні, податкові, грошово-кредитні та інші механізми державного регулювання, що відповідають ринковим умовам.