Внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці.

ТЕМА 2. НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ ТА ЗАГРОЗИ ФІНАНСОВІЙ БЕЗПЕЦІ ДЕРЖАВИ

2.1. Національні фінансові інтереси

2.2 Внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці

2.3. Принципи забезпечення фінансової безпеки

Національні фінансові інтереси

Національні фінансові інтереси – це сукупність об’єктивних потреб незалежної країни, задоволення яких забезпечує ефективне функціонування та сталий розвиток фінансово-кредитної сфери, а через неї й економіки.

Національні фінансові інтереси можна поділити на поточні (тактичні) пов’язані з розв’язанням невідкладних проблем та усуненням загроз, що призвели до кризових явищ у фінансово-кредитній сфері, які у такому вигляді є пріоритетами державної політики щодо забезпечення фінансової безпеки на певний період, і довгострокові (стратегічні), що є вираженням цілей зазначеної економічної політики держави у цілому на перспективу.

Серед основних фінансових інтересів України можна виділити:

· Підвищення ефективності фінансової системи;

· Формування стабільної правової основи, що забезпечує функціонування фінансово-кредитної системи;

· Формування правового механізму захисту фінансово-кредитної системи від кримінальних процесів і зазіхань.

На противагу національним фінансовим інтересам, інтереси іноземних спецслужб у даній сфері полягають у наступному:

· Отримання домінуючого впливу на український ринок;

· Створенні умов, для сприятливих для проникнення національного капіталу своїх країн на український ринок на вигідних для іноземних держав умовах;

· Послабленні позицій України на світових фінансових ринках;

· Використання українських страхових компаній для забезпечення безпеки іноземного капіталу;

· Підготовка умов для швидкого згортання ресурсів, що належать іноземному капіталу і переведення їх до іншої країни.

Інтереси кримінальних (міжнародних і українських) структур полягають у посиленні своїх позицій для розширення нелегального бізнесу у фінансово-кредитній сфері; відмиванні брудних грошей; використанні недосконалості українського законодавства та правоохоронної системи для відчуження власності.

Внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці.

До основних чинників у фінансовій сфері можна віднести:

· якісне законодавче забезпечення;

· ефективність роботи податкових і митних органів, адже від виконання покладених на митні органи завдань залежить наповненість дохідної частини державного бюджету, ділова активність і довіра з боку іноземних інвесторів;

· порядок на митному кордоні, оскільки саме кордон є індикатором порядку в цілій державі, а отже й першочергово впливає на стан боротьби з контрабандою та порушенням митних правил;

· застосування інструментів податкового і митно-тарифного регулювання;

Перевищення порогових значень по вищенаведених чинниках перероджує їх у фактори дестабілізації стійкого розвитку країни, що є причинами виникнення і розвитку кризових ситуацій та створює загрозу для ЕкБ.

Під загрозами ЕкБ розглядають чинники, що унеможливлюють досягнення державою своїх національних економічних інтересів (НЕІ) та створюють небезпеку для життєдіяльності нації та кожної особи окремо.

До загальних загроз ЕКБ в фіскальній сфері можна віднести: політичну нестабільність в державі; нестійкість фінансової системи; дисбаланси в динаміці макропоказників (ВВП, обсяги виробництва, доходи, тощо); слабкий розвиток інфраструктури фондового ринку; ріст внутрішнього та зовнішнього боргу; кризу інвестиційної сфери; низьку ефективність бюджетно-податкової політики; високий рівень майнового розшарування населення; диспропорції у зовнішньоекономічних відносинах; помилки приватизації (приватизація без інвестиційних зобов'язань, без бізнес-планів); високий рівень тіньової економіки, корупції та організованої економічної злочинності.

Специфічними загрозами у фіскальній безпеці можна вважати:

· недосконала фінансово-бюджетна система

· неефективність податкової системи;

· збільшення дотаційності регіональних бюджетів;

· неврегульованість міжбюджетних відносин;

Втрата зовнішнього ринку:

1. дискримінаційні бар’єри для українських експортерів на світових ринках;

2. неефективна структура експорту та імпорту;

3. втрата ринків збуту у СНД і країнах Східної Європи;

4. згортання експорто орієнтованого виробництва;

5. збільшення експорту сировини порівняно з експортом наукомісткої й високотехнологічної продукції;

6. від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу, нераціональне використання іноземних валютних кредитів.

Наслідок: р обить непривабливими для іноземних інвесторів операції на вітчизняному ринку, скорочує валютні надходження до держави.