Членування речення

Членування речення, при якому одне похідне речення (частіше складне й рідше просте) перетворюється на два (і більше), також актуально для художнього перекладу і обумовлюється нормативними причинами. Об'єднання речень

Об'єднання речень полягає в перетворенні двох (чи більше) самостійних речень в одне речення.

Семантичні трансформації при перекладі

В. Г. Гак виділяє в мові п'ять типів трансформацій найменування:

- Збереження всіх семантичних компонентів з додаванням семи видового значення (лексико-семантична синонімія);

- Заміна однієї видової семи іншою видовою семою в межах однієї семантичної категорії (суміжні поняття в межах одного родового поняття);

- Заміна семи семой протилежного значення (антонімія);

- Включення або усунення диференціальної семи (заміна слова більш вузького значення словом більш широкого значення і навпаки);

- Усунення або заміна родової семи з перетворенням видовий семи в основну (метафора і метонімія).

8. Прийоми створення контекстуальних замін при перекладі

При лексичних замінах відбувається заміна окремих конкретних слів або словосполучень вихідного мови словами або словосполученнями мови перекладу, які не є їх словниковими відповідниками.

Є ряд перекладацьких прийомів, що використовуються для створення контекстуальних замін:

1) Прийом конкретизації являє собою заміну слова похідної мови з більш широким значенням словом іншої мови з більш вузьким значенням.

2) Прийом генералізації - це заміна слова, що має більш вузьке значення, словом з більш широким значенням.

3) Прийом антонімічного перекладу полягає в тому, що перекладач замінює позитивну конструкцію негативною або навпаки, що супроводжується відповідною лексичної заміною одиниці похідної мови її антонімом у мові перекладу. Літота дуже поширена в англійській мові завдяки великій кількості негативних префіксів.

4) Прийом компенсації застосовується в тому випадку, коли те чи інше мовне явище не може саме по собі бути передано в мові перекладу. Компенсація використовується особливо часто там, де необхідно передати суто мовні особливості оригіналу (діалектизми, індивідуальні особливості мовлення, неправильні мовні форми, каламбур, гру слів і т. п.) які не завжди мають безпосередні відповідності в мові перекладу.

5) Прийом смислового розвитку - смисловий розвиток при перекладі полягає в тому, що в перекладі використовується слово чи словосполучення, значення якого є логічним розвитком значення перекладної одиниці.

6) Прийом цілісного переосмислення використовується при перекладі словосполучення, смислової групи або речень, коли не представляється можливим відштовхнутися від словникових відповідностей або контекстуальних значень окремих слів, але необхідно зрозуміти смислове значення всього перекладного цілого і висловити його українськими словами, іноді дуже далекими від слів оригіналу. У прийомі цілісного переосмислення можна виділити дві стадії. Спочатку сенс англійського виразу усвідомлюється за допомогою тлумачення, описово, а потім шляхом знаходження української образної відповідності.

9. Авторський неологізм в художніх творах

авторський (індивідуально-авторський) неологізм - це слово чи значення слова, створене письменником, поетом, публіцистом для позначення нових або вигаданих явищ дійсності, нових або вигаданих предметів або понять.

Залежно від цілей створення і призначення в мові авторські неологізми можна розділити на номінативні та стилістичні.

Номінативні авторські неологізми виникають як назви нових понять. Ці слова зазвичай не мають синонімів. Основна маса номінативних неологізмів - це вузькоспеціальні терміни, які постійно поповнюють наукову лексику і з часом можуть ставати загальновживаними.

Стилістичні неологізми створюються як образні найменування вже відомих предметів і явищ. Стилістичні неологізми мають синоніми, поступаються їм за інтенсивністю експресивного забарвлення.

Залежно від умов створення неологізми слід розділити на загальномовного та індивідуально-авторські.

Загальномовного, що з'явилися разом з новим поняттям або нової реалією.

Індивідуально-авторські, введені у вживання конкретними авторами.

У залежності від способу появи розрізняють неологізми лексичні і семантичні.

Лексичні неологізми створюються за продуктивним моделей або запозичуються з інших мов. Серед лексичних неологізмів за словотворчою ознакою можна виділити слова, вироблені за допомогою суфіксів, приставок, а також суфіксально-префіксальним освіти, найменування, створені шляхом словоскладання, складноскорочені слова та скорочені слова.

Семантичні неологізми виникають в результаті присвоєння нових значень уже відомим словам.

Авторські новотвори, як і всі неологізми, з'являються у мові трьома шляхами:

1) шляхом словотворчої деривації - утворення нових слів з ​ ​ існуючих в мові морфем по відомим моделям; найбільш поширені такі способи утворення неологізмів, як суфіксація,

2) шляхом семантичної деривації, тобто розвитку у вже існуючому слові нового, вторинного значення на основі подібності знову позначається явища із явищем уже відомим;

3) шляхом запозичення слів з діалектів, просторіччя, жаргонів.

У процесі перекладу слова зазвичай виділяють два етапи:

1) з'ясування значення слова в контексті;

2) передача цього значення засобами мови перекладу;

розрізняється вузький контекст (мікроконтекстом) і широкий контекст (макроконтекст).

Нові слова, як правило, виникають на базі вже існуючих у мові слів і морфем. Аналіз цих слів і морфем може надати перекладачу серйозну допомогу в з'ясуванні значення неологізму.

10. Утворення семантичних неологізмів

Можна розглядати явище утворення семантичних неологізмів як надання вже існуючого слова ще одного значення.