Конституційні права особи.

Особисті права і свободи людини — це закріплені правом можливості фізичного існування і духовного розвитку людини, якими володіють всі проживаючі на території України індивіди

Конституція України містить наступний перелік особистих (цивільних) прав людини:

1) право на вільний розвиток особи. Кожна людина має право сам визначати свою долю, ставити перед собою певну їм самим мету, вибирати засоби для досягнення цих цілей.

2) право на життя. Конституція України закріплює право на життя за допомогою заборони довільного позбавлення життя. ВРУ відмінила смертну кару. Людина має право людини на самозахист від протиправних посягань на життя і здоров'я;

3) право на пошану людської гідності - встановленням заборон на протиправні дії, що роблять замах на людську гідність.

4) право на свободу і особисту недоторканність - в Укр заборонені будь-які форми особистій залежності. Недоторканність особи є важливою гарантією свободи людини. Згідно КУ ніхто не може бути арештований або знаходитися під вартою інакше як за рішенням суду (особливий випадок – утримання під вартою для попередження злочину до 72 год.);

5) недоторканність житла. Проникнення до житла, проведення в ньому огляду або обшуку можуть здійснюватися тільки за рішенням суду. Виключення з цього правила допускаються тільки для порятунку життя людей і майна, а також в цілях переслідування осіб, підозрюваних в здійсненні злочину;

6) таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції, Виключення можуть бути встановлені тільки судом з метою запобігти злочину або встановити істину при розслідуванні кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо;

7) невтручання в особисте і сімейне життя. КУ забороняє збір, зберігання, використовування і розповсюдження конфіденційної інформації про особу без його згоди, окрім випадків, визначених законом, і лише на користь національної безпеки, економічного добробуту і прав людини;

8) свобода пересуванні, вільний вибір місця проживання, право на вільний в'їзд до України і виїзду з України. Це особисте право розповсюджуєтьсятільки на особ, які знаходяться в Україні на законних підставах. Іноземний громадянин або підданий, порушуючий закони України, може бути депортований за межі України. Такій особі може бути відмовлено в дозволі на в'їзд до України. В той же час громадянин України не може бути позбавлений права у будь-який час повернутися до України, не може бути депортований за межі України;

9) право на свободу думки і слова, на вільний вираз своїх поглядів і переконань.

Політичні права і свободи громадян України — це встановлені правом можливості особи брати участь в управлінні суспільними і державними справами.

Конституція України закріплює наступні політичні права і свободи:

1) право на свободу об'єднання в політичні партії і суспільні організації. Громадяни України мають право об'єднуватися в політичні партії і суспільні організації для здійснення і захисту своїх прав і задоволення різноманітних законних інтересів. Різновидом суспільних організацій признаються професійні союзи;

2) право громадян брати участь в управлінні державними справами. Це право включає можливість участі у всеукраїнському і місцевому референдумі, право обирати і бути вибраним до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, права на доступ до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування;

3) право громадян на проведення зборів, мітингів, ходів і демонстрацій. Суть цього права — вільне обговорення всіх питань державного і суспільного життя, вираз своєї позиції з цих питань;

4) право на обіг до органів власті або органи місцевого самоврядування. Кожна людина має право направляти індивідуальний або колективний письмовий обіг або особисто звертатися до органів державної влади, органи місцевого самоврядування і до посадових і службових осіб цих органів.

Економічні права людини і громадянина — це право бути учасником економічних, перш за все майнових відносин.

Конституція України закріплює наступні економічні права людини і громадянина:

1) право власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Таким чином, право приватної власності — це право, що належить кожній людині, безвідносно його правового стану. Крім того, громадяни України для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної і комунальної власності.

Конституція України встановила принцип непорушності (недоторканності) приватної власності. Суть цього принципу полягає у тому, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності;

2) право на підприємницьку діяльність. Кожна людина має право на свій риск здійснювати діяльність, направлену на систематичне отримання прибули. Конституція України містить ряд обмежень цього права: не можуть займатися підприємництвом посадові осіб держави і органів місцевого самоврядування; не допускаються зловживання монополією і несумлінна конкуренція; держава має право контролювати якість і безпеку вироблюваних продукції, послуг і робіт.

Соціальні права — це право на гідний людини рівень життя і соціальний захист з боку суспільства і держави.

Соціальні права, закріплені Конституцією України, включають:

1) право на працю. Кожен має право заробляти собі на життя працею, вид якого він вільно обирає або на який вільно погоджується. Використовування примусової праці в Україні заборонено. Кожен має право на належні умови праці, на захист від незаконного звільнення, на своєчасне отримання заробітної платні;

2 ) право на забастовку Цим правом володіють тільки працівники виключно для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Страйки з політичною метою в Україні заборонені.

3) право на відпочинок. Таким правом володіє кожен працівник. Відпочинок включає: день або дні щотижневого відпочинку, святкові дні, щорічна відпустка;

4) право на соціальний захист. Громадяни України мають право на соціальний захист у випадках повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника; безробіття за незалежними від них обставинами; у старості; у деяких інших випадках, передбачених законом.

5) право на житло. Держава створює умови, при яких кожен громадянин матиме нагоду побудувати житло, придбати його у власність або узяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону і лише за рішенням суду;

6) право на достатній життєвий рівень: достатнє живлення, одяг, житло. В першу чергу досягнення цих життєвих благ пов'язане із зусиллями самої людини, його продуктивною діяльністю. Але особам, які з об'єктивних причин не можуть брати участь у виробництві матеріальних і духовних благ, на допомогу повинні прийти держава і суспільство;

7) право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування. Держава бере на себе обов'язок фінансувати відповідні соціально-економічні, медико-санітарні і оздоровчо-профілактичні програми. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Це значить, що ті, хто не в змозі сплатити медичні послуги, повинен одержувати безкоштовну медичну допомогу.