Гарантії прав та свобод людини і громадянина.

Гарантії права і свобод людини і громадянина — це система умов, засобів і способів, що забезпечують їх реалізацію і охорону. Розрізняють економічні, політичні, ідеологічні і юридичні гарантії.

Економічні гарантії — це наявність розвиненої економіки, здатної задовольнити основні матеріальні потреби конкретної людини і суспільства в цілому. У сучасній демократичній державі економіка носить змішаний характер (є державний і приватний сектор).

Політичні гарантії — народовладдя, багатопартійність, гласність політичного життя, підконтрольність державних органів громадянам і їх об'єднанням.

Ідеологічні гарантії — загальна, політична і правова культура суспільства, і особливо посадовців держави.

Юридичні гарантій:

1) право на судовий захист. Кожна людина має право оскаржити в суді рішення і дії органів державної влади,, місцевого самоврядування, їх посадовців. Індивід має право звернутися до міжнародних судових установ і інших міжнародних організацій, членом або учасників яких є Україна;

2) право на відшкодування за рахунок держави або органів місцевого самоврядування завданого людині матеріального і морального збитку, якщо такий причинний незаконними рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування або їх посадовців. Зокрема, держава відшкодовує збиток, заподіяний безпідставним засудженням;

3) право знати свої права і обов'язки. Нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язку громадян, повинні у обов'язковому порядку доводитися до зведення населення. Інакше неможливо вимагати від громадян виконання закону. От чому Конституція України містить положення про те, що неопублікований нормативно-правовий акт недійсний;

4) право на правову допомогу. Правова допомога виявляється як державними органами, так і недержавними інститутами, серед яких перше місце належить адвокатурі. У визначених законом випадках надання такої допомоги здійснюється безкоштовно;

5) право не виконуватиявнозлочинні розпорядження або накази. Дана норма захищає розумну, вольову особу, здатну об'єктивно оцінити одержаний нею наказ або розпорядження і що має мужність відмовитися від його виконання; презумпція невинності. Обличчя вважається невинним і не може бути покараним, поки його вина не буде доведена. Осуджений не повинен доводити свою невинність. Всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого;

6) право не свідчити проти себе і своїх близьких. Дана конституційна норма є своєрідним продовженням презумпції невинності. Вона покликана усунути моральний конфлікт між обов'язком особи говорити правду і боргом перед членами своєї сім'ї, рідними і близькими.

Важливе гарантуюче значення має положення Конституції України про неприпустимість обмеження прав і свобод людини і громадянина. Окремі обмеження допускаються тільки, у разі військового або надзвичайного положення. Причому такі фундаментальні права як рівність перед законом, право на життя, на пошану людської гідності і інші не можуть бути обмежені у жодному випадку.