Мудра голка

Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої... Так гарно виходить...
- Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати, - якось попросила Марійка.
- Ти ще мала, пальчики поколеш.
- От і не мала, от і не поколю! - запевнила дівчинка. -Хіба я не знаю, що не пальчики, а полотно треба колоти?
- Ну, добре. - Мама відрізала ножицями шматок білого полотна, дала голку, нитки.
Раз кольнула Марійка, вдруге. І тут нитка заплуталась.
Марійка розплутувала вузлики і думала: «Мама мудрою голкою вишивала, а мені дала погану. От піде вона до крамниці, візьму її голку і теж гарний рушник вишию...»
Пішла мати до крамниці. Марійка мерщій за мудру голку, за полотно. Та не встигла й двічі кольнути, як гострий біль пронизав пальчик. На очах виступили сльози.
- Мудра, а така колюча!.. - сердилась дівчинка на материну голку.
- Чого заплакана, Марійко? - повернувшись, запитала
мати.
- Рушничок вишивала. Думала, твоя голка мудра, що такі гарні квіти гаптує... А вона колеться.
- Всяка голка проворна, коли вона в мудрих пальцях. Бери-но полотно, та не поспішай, а дивися, як треба...
Надвечір Марійка з матір'ю вишили першу волошку.
- То хто мудрий? - усміхнулась мати. - Голка чи пальчики?
А. М'ястківський

IV. Перевірка прослуханого.
1. За чим спостерігала Марійка?
1) За квітами. 2) Як мама вишиває квіти. 3) Як мама підбирає нитки.

2. Чому була заплакана Марійка?
1) їй було сумно. 2) Вона поколола пальчики. 3) Бо нитки заплутались.

3. Послухайте речення: Надвечір Марійка з матір'ю вишили першу волошку. Пригадайте, коли це було?
1) Це було на початку оповідання.
2) Це було в середині оповідання.
3) Це було в кінці оповідання.

4. Послухайте речення. Яке з них передає основну думку оповідання?
1) Мама мудрою голкою вишивала, а мені дала погану. 2) Усяка робота любить беручких і терплячих. 3) Мудра голка та, яка все розуміє.

Сороконіжка жила за містом,
У далекім лісі,
В хатинці з листя
І от у Київ прийшла вона.
До магазину зайшла вона.
Та й каже гірко:
- Нема життя!
Скоріше дайте мені взуття!..

А.Костецький

Йшли індики на музики
Повзували черевики.
Пов’язали ще й краватки
Та пішли собі із хатки.
„Рипу, рипу” - черевики:
Йдуть індики на музики.

Є.Железняков

Пекар чоботи носить -
Швець пошив їх дбайливо...
А шевцеві без хліба
Ну ніяк неможливо!

Ю.Тувім.

Дівчинка Галя
Пошила для лялі
Хустинку, спідничку
І фартушок.
І вийшла гуляти,
Щоб всім показати
Пошиті обнови,
А з неба сніжок.
- Ой, холодно, Галю! -
Зіщулилась ляля. -
Не хочу спіднички я,
Ні фартушка.
Поший - но хутенько
Кожушок маленький,
На ніжки - панчішки, -
Зима он яка!

В Багірова.

Швидко одягатись
Наш Петрусь не звик,
Він півдня шукає:
- Де мій черевик!

Н.Деркач.

В мене є чобітки - скороходи.
У садочку, до луни,
На городи -
Носять скрізь мене ті чобітки
Лиш дзвенять по сніжку підківки.
Залетів до ріки
В перегонці,
Замочив чобітки
В ополонці.
Мати лає: „Не йди до ріки! ”
Я кажу: „Занеси чобітки”.

П.Воронько.