Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Штучні споруди на автошляхах
1. Види штучних споруд. До штучних споруд відносяться: мости, шляхопроводи, віадуки, естакади, труби, тунелі. Мости і труби, як правило, призначені для пропуску води, інші – для пропуску певних інженерних комунікацій, деякі (тунелі) – для спрямлення автомобільних доріг, що проходять в гірській місцевості. У відповідності з вимогами ДБН.2.3.-4-2000 мости і тунелі на автомобільних дорогах, а також ділянки підходів до них необхідно проектувати з дотриманням вимог однорідності умов руху на дорогах. На ділянках підходу до тунелів проїзну частину необхідно виділяти розміткою у вигляді суцільної лінії на відстані не менше 250 м від їх порталів, що виконується по кромці (краю) проїзної частини. Для автодорожніх тунелів перспективний період необхідно приймати не менше 30 років. Всі штучні інженерні споруди, які проектуються і зводяться на автомобільних шляхах повинні проектуватися у відповідності з вимогами тих чи інших нормативних документів (ДБН, СНиП ГОСТ, і інші). 2. Штучні інженерні споруди для пропуску води. До них належать труби і мости. Для виконання гідравлічного розрахунку таких споруд в першу чергу необхідно визначити максимальні витрати води, які необхідно відвести: а) від зливового стоку (м3/сек) де агод – середня інтенсивність зливи тривалістю 1 год., мм/хв., залежить від району (за спеціальною картою) та ймовірності перевищення повені (за спеціальними таблицями); Кt – коефіцієнт переходу від інтенсивності зливи тривалістю 1 год. до розрахункової інтенсивності (за спеціальною таблицею в функції від ухилу поверхні); F – площа водозбору, км2 (по карті з горизонталями); α – коефіцієнт витрати стоку, який залежить від виду ґрунту на поверхні водозбору (за спеціальною таблицею); φ – коефіцієнт редукції, що враховує неповноту стоку (в функції від F км2 – за спеціальною таблицею). Для врахування акумуляції води перед спорудою потрібно знати об’єм стоку W, м3: б) від сніготанення Максимальну витрату води від сніготанення визначають за формулою де Ко – коефіцієнт дружності повені і n – показник ступені (за спец. табл. В залежності від зони будівництва: лісостеп, степ, гірські райони…); F – площа водозбору, км2; hрозр – розрахунковий шар сумарного стоку, мм: тут: h – середній багаторічний шар стоку води від сніготанення, мм (за спец. даними багаторічних спостережень); Кр – модульний коефіцієнт перевищення стоку – залежить від ймовірності перевищення повені, коефіцієнта варіації шару стоку повені та коефіцієнту асиметрії (за спец. графіками); δ 1, δ 2 – коефіцієнти зменшення стоку при наявності озер (δ 1) і лісів (δ 2) та боліт (за таблицями). 3. Гідравлічний розрахунок отворів водопропускних труб. Суть розрахунку: правильно підібрати переріз труби. Майже 90% водопропускних споруд становлять труби. Труби мають значну перевагу порівняно з малими мостами: влаштовувати їх простіше, ніж споруджувати мости; вартість при пропусканні однієї і тієї ж розрахункової витрати менша; влаштування труби в насипі не порушує неперервності земляного полотна, поліпшує експлуатаційні якості дороги та безпеку руху по ній; експлуатаційні витрати на утримання труби значно менші, ніж на утримання мосту; труби можна влаштовувати при різних комбінаціях плану і профілю дороги. Порядок проектування водопропускних труб. 1) встановлюють вихідні дані для визначення витрат води; 2) визначають витрати від зливи і сніготанення, розрахункові витрати; 3) підбирають найбільш економічний отвір типової труби; 4) визначають мінімальну висоту насипу біля труби, довжину труби при фактичній висоті насипу (робочій відмітці на повздовжньому профілі). Після визначення витрат води від сніготанення і від зливи, встановлюють розрахункову витрату. Якщо Qт> Qз → Qрозр=Qт. Якщо Qз> Qт → Qрозр=Qз. По Qрозр за спеціальною таблицею підбирають той чи інший діаметр труби і режим роботи (безнапірний, напівнапірний чи напірний). Допускається влаштування одно-, дво- або три очкових труб. Режим протікання води у трубах може бути: - безнапірний, коли Н≤ 1, 2hтр і по всій довжині труби є вільна поверхня; - напівнапірний, якщо 1, 2hтр< H≤ 1, 4hтр і тільки на вхідній ділянці є цілий переріз, заповнений водою, а на більшій частині труби є вільна поверхня; - напірний, коли Н> 1, 4hтр і тільки на невеличкій ділянці при виході є вільна поверхня, а на більшій частині цілий переріз, заповнений водою. Труби, як правило, приймають у безнапірному режимі, при якому не затоплюються сільськогосподарські угіддя та зменшуються обсяги земляних робіт у рівнинній місцевості. У гірській та горбистій місцевості можливі напівнапірні і напірні режими, але при цьому треба потурбуватися про зниження фільтрації води через насипи та водопроникнення між кільцями труб, а також про надійність фундаментів під трубу. 4. Гідравлічний розрахунок малих мостів. Малі мости прогонами 3-18м, завдовжки до 25м споруджують у випадках, коли висота насипу невелика і в його тілі не можна влаштувати трубу, та в місцевості, де бувають льодохід і корчехід. Розміри отворів малих мостів визначають залежно від розрахункової витрати води і схеми протікання води під мостом (дивись малюнки 1 та 2). Отвір малих мостів при меншій точності (без попереднього визначення побутової глибини потоку hп) розраховують здебільшого за схемою вільного протікання 1 і формулою (ширина отвору), а при більшій точності (після визначення hп і якщо hп< 1, 3 hкр) за формулою Тільки при дуже великій глибині потоку за мостом, коли в стисненому перерізі потік буде надійно затоплений побутовою глибиною (схема 2), тобто за умови, що hп< 1, 3hкр=1, 3hс/0, 9=1, 45hс=0, 73Н, розрахунок ведуть за схемою вільного протікання за формулою В цих формулах: Qрозр – розрахункова витрата води, м3/сек.; Н – глибина води перед мостом (Н≈ 2hс=1, 45 V2доп/g); hкр – критична глибина потоку під мостом (hкр=V2доп/g); hс – стиснена глибина потоку під мостом (hс≈ 0, 5Н, або hс=0, 725 V2доп/g); g – прискорення вільного падіння тіла (g=9, 81 м/с2); Vдоп – допустима (нормативна) швидкість, м/с (за окремою таблицею в залежності від типу ґрунту або укріплення і глибини потоку води); ε – коефіцієнт стискання потоку при вході в споруду (за таблицею в залежності від форми берегових опор). Мінімальна висота мосту визначається за формулою де 0, 88 – коефіцієнт, який враховує деяке пониження рівня води при вході потоку під міст; Δ =0, 5м – підвищення низу прогонної споруди над рівнем води (при наявності льодоходу і корчеходу Δ =1м); hкон – висота конструкції прогонної споруди мосту. Визначення довжини мосту. Довжина мосту залежить не тільки від ширини потоку води по вільній поверхні чи по середній лінії потоку, але й від схеми його протікання під мостом, виду берегових опор, наявності проміжних опор і фактичної висоти насипу біля мосту з урахуванням раціонального прокладання проектної лінії на повздовжньому профілі (але не менше розрахункової висоти). Одно-, двопрогінні мости заввишки до 3м з плитними прогонами і довжиною прогону 3 і 6м можна споруджувати на пальових берегових опорах з огороджувальними стінками(дивись малюнок 3). Довжина моста при пальових опорах з огороджувальними стінками визначається за формулою: де Вм – отвір мосту, розрахований по вільній поверхні потоку, м; Σ d – сума ширин пальових опор, м; d1 = 0, 16м – товщина огороджувальної стінки, м. Довжина мосту при масивних берегових опорах із зворотними стінками (дивись малюнок 4) визначається за формулою: де: m=1, 5…2 – коефіцієнт закладання крутості конусів; Hm – висота мосту, м Σ d – сумарна ширина проміжних опор, м; А=0, 2м – відстань від вершини конуса до початку мосту; с≥ 0, 3м – відстань від передньої грані устою до основи конуса. Якщо при нанесенні проектної лінії на повздовжній профіль висота мосту збільшиться, то відповідно збільшиться і його довжина. Мости з масивними береговими опорами і зворотніми стінками звичайно споруджують при наявності місцевих кам’яних матеріалів і на міцних ґрунтових опорах. Одержану довжину мосту порівнюють з прийнятою за уніфіцірованими балками прогонів споруд. При відхиленні більш як на 10% змінюють розміри прогонів споруд або кількість прогонів і уточнюють підмостову швидкість води та розміри споруди. Якщо при нанесенні проектної лінії на повздовжній профіль висота мосту збільшується, то відповідно збільшується і його довжина. Вибір оптимальної схеми малого мосту обумовлюється: максимальним ступенем уніфікації будов на споруджуваній чи реконструйованій дорозі, застосуванням однотипних збірних конструкцій; ефективністю конструктивно-технологічного вирішення мосту та схеми його розбивки на окремі прогони малих мостів (при значній довжині).
[8'] с. 217-288 Лекції № 13, 14
|