Проектування мережі шляхів місцевого значення

1. Особливості автомобільних доріг місцевого значення

В період сільськогосподарських робіт інтенсивність руху на автомобільних дорогах збільшується в 3-4 і більше разів у порівнянні з середньорічною, досягаючи інколи до 1 тис. авто за добу.

Робота автомобільних доріг місцевого значення ускладнюється тим, що значна частина перевезень сільськогосподарських вантажів здійснюється в несприятливих умовах (в період частих дощів), що сприяє інтенсивній деформації земляного полотна під колесами авто.

Сезонна нерівномірність роботи доріг місцевого значення і правильне визначення змін інтенсивності руху на протязі року з встановленням розмірів і складу руху в несприятливий період є одним із головних факторів, які повинні бути враховані при проектуванні.

Слід відзначити, що будівництво доріг здійснюється, як правило, спеціалістами низької кваліфікації. За своєю капітальністю дороги місцевого значення відносяться до доріг IV-V категорій.

На дорогах місцевого значення повинні бути встановлені дорожні знаки, які просто і в зрозумілій формі повинні інформувати водія в дорозі.

Більшість доріг місцевого значення повинна забезпечувати проїзд сільськогосподарських машин, у тому числі і широкозахватних. Це необхідно враховувати при проектуванні доріг, розробляючи заходи, що забезпечують збереження земляного полотна і дорожнього одягу без пошкодження гусеничним транспортом, або влаштовуючи роз'їзди для автомобілів і широкозахватних сільськогосподарських машин.

2. Вишукування доріг місцевого значення

Вишукування діляться на економічні та технічні. Мета економічних вишукувань: визначити розміри перспективних вантажопасажиропотоків, вантажонапруженості, інтенсивності і складу руху автомобілів на окремій дорозі; на підставі цього визначають ефективність і строки окупності капітальних вкладень. В процесі економічних вишукувань проводять безпосередній облік розміру і складу руху на існуючих дорогах.

Після обробки матеріалів економічних вишукувань виконують технічні вишукування. Вишукування доріг місцевого значення в більшості випадків повинні виконуватись в одну стадію для розробки техно-робочого проекту. Вишукування проводять в два періоди: підготовчий і польовий.

В підготовчий період отримують від замовника затверджене технічне завдання на проектування: в камеральних умовах трасують на крупномасштабних картах (М 1: 10000-1: 25000) напрямки декількох варіантів дороги, використовують перспективні плани районного планування, сівозміни і таке інше. Враховують також перспективу розвитку прилеглих сіл, сільськогосподарських угідь різної цінності, генеральні схеми розвитку місцевої автомережі, погоджуючи її з усіма зацікавленими організаціями.

По завершенню всіх робіт підготовчого періоду переходять до технічних вишукувань, які проводять з урахуванням чинних нормативних документів.

В процесі технічних вишукувань виносять в натуру трасу основного напрямку й інших конкурсних варіантів, погоджених із зацікавленими організаціями в підготовчий період.

Трасу основного напрямку і конкурсних варіантів, визначених за картами, коректують з урахуванням місцевих умов, існуючого і перспективного розміщення виробничих сил району.

Основні принципи трасування доріг місцевого значення: суміщення траси зі співпадаючими напрямками найважливіших існуючих і проектованих с/г і внутрішньогосподарських доріг, а також з польовими дорогами. Не допускається суміщення траси дороги місцевого значення з трасами доріг I і II категорій загальної мережі.

Напрямки траси і конкурсних варіантів необхідно вибирати, всесторонньо враховуючи н/г інтереси і, в першу чергу, інтереси с/г виробництва. З цією метою трасу прокладають, як правило, обходячи цінні сільськогосподарські угіддя, по межах полів сівозміни або по малоцінних полях, не допускаючи порушень сівозмін фермерських господарств, КСП і т. ін. Прокладати трасу по цінних с/г угіддях дозволяється у виключних випадках при погодженні з землекористувачами і чітким техніко-економічним обґрунтуванням.

Трасу автомобільних доріг місцевого значення необхідно прокладати по вулицях сільських населених пунктів з урахуванням їх максимального благоустрою.

Якщо населені пункти мають вузькі і хвилясті вулиці, трасу прокладають в обхід з найменшим віддаленням від них. При цьому до кожного населеного пункту обов'язково проектують під'їзд.

Трасу прокладають з всебічним врахуванням місцевих природних умов, щоб максимально скоротити об'єм і вартість будівельних робіт і забезпечити стійкість земляного полотна, штучних споруд і дорожнього одягу.

Необхідно уникати прокладання траси по ділянках, де після будівництва дороги можуть виникнути умови, що можуть призвести до заболочення або довготривалого підтоплення місцевості, виникненню ярів і ерозії ґрунту.

При трасуванні доріг в межах гірських долин необхідно віддавати перевагу прокладання траси по південних схилах як найбільш стійких.

Трасу дороги в районах розповсюдження сильних заметіль і хуртовин слід прокладати по навітряних схилах, на яких відбувається менше відкладання снігу без утворення сніжних навісів у гребенів підвищень.

В районах зрошуваних земель траса автомобільних доріг місцевого значення повинна, як правило, прокладатись вздовж магістральних каналів з навітряної сторони по відношенню до панівних літніх вітрів, уникаючи по можливості перетинання каналів.

Дорогу місцевого значення в усіх випадках необхідно прокладати вздовж лісозахисних смуг з підвітряної сторони на необхідному віддаленні, щоб використати смуги як снігозахист. Залізниці і автомобільні дороги вищих категорій (I-III) необхідно перетинати в місцях існуючих переїздів, а середні водотоки – з використанням мостів, переправ і бродів.

Трасу необхідно прокладати з максимально вигідним приближенням до крупних родовищ місцевих дорожньо-будівельних матеріалів: каменю, гравійно-пісчаного матеріалу, природного щебеню, дресви, піску, ракушняка і до відвалів шлаків та горілих пород, що скоротить відстань і вартість перевезення цих матеріалів при будівництві й експлуатаційному ремонті доріг.

При проходженні траси по населених пунктах необхідно враховувати їх розвиток у відповідності з планом перспективного планування; забезпечувати видимість і безпеку руху; розглядати варіанти з мінімальним зносом житлових будинків, надвірних будов, ферм і будівель виробничого призначення; враховувати архітектурні вимоги, що ставляться районною архітектурою у відповідності з планами перспективної районної забудови; розміщувати автобусні зупинки, будівлі і споруди експлуатаційної і автотранспортної служб за узгодженням з обласними автотранспортними управліннями і дорожньо-експлуатаційною службою.

Одночасно з трасуванням і виконанням повного комплексу топографо-геодезичних робіт і геологічних обстежень траси після попереднього узгодження з землекористувачами обстежують родовища місцевих дорожньо-будівельних матеріалів; враховують розміри і склад руху як в період с/г робіт (посів, збір урожаю), так і між ними; остаточно узгоджують трасу з зацікавленими організаціями, а також виконують весь необхідний комплекс робіт, характерних для даної місцевості.

При прокладанні траси дороги перевагу слід віддавати прокладанню дороги по насипу, тому що при цьому полотно швидше просихає і менше заноситься снігом, ніж у виїмці. Висоту насипу визначають з таким розрахунком, щоб низ дорожнього одягу підвищувався над поверхнею землі або над рівнем близько розташованих ґрунтових вод на величину, що залежить від типу ґрунту, умов зволоження і т. ін.

Окреслення і розміри земного полотна проектують за типовими профілями, розробленими на підставі досвіду будівництва й утримання автодоріг.

В межах населених пунктів поперечні профілі повинні забезпечувати необхідний благоустрій населеного пункту.

[12] с. 87-100

Лекція № 17.