Методи аналізу й оцінки ризиків інвестиційних проектів

Мета аналізу ризику — дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат.

Розрізняють такі види аналізу ризику: якісний — визначення показників ризику, етапів робіт, при яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику; кількісний — передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому.

До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків. Як правило, даний вид оцінки застосовується на початкових етапах роботи над проектом.

У разі невеликої кількості змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна скористатися методом дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій), що відображають життєвий цикл проекту.

До кількісних методів відносять: аналіз чутливості: передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості (NPV).

.Як показник чутливості проекту до зміни тих чи інших змінних використовують показник еластичності чистої теперішньої вартості (NPV), який обчислюються за формулою

Розрахунок еластичності внутрішньої норми рентабельності і чистої теперішньої вартості можна виконати за формулами:

,
,

де — еластичність внутрішньої норми дохідності за i -м фактором;

— еластичність чистої теперішньої вартості за i -м фактором;

— первісне значення i -го фактора;

— кінцеве значення i -го фактора.

Наступним кроком проведення аналізу чутливості є визначення аналізу критичних змін змінних.

Критичним називають значення змінної, при якому величина чистої теперішньої вартості дорівнює нулю (0).

Міра ризику аналізується за непрямими та прямими методами.

До непрямих методів відносяться: визначення фінансових коефіцієнтів з урахуванням інфляційної надбавки та винагороди за ризик.

До прямих методів відносять:

- аналіз сценаріїв: це розрахунок розвитку проекту за трьома сценаріями: очікуваним (базовий), оптимістичним і песимістичним.

- метод імітаційного моделювання, або метод Монте-Карло: полягає в тому, що аналітик визначає вид і ймовірність розподілу масштабів реалізації проекту і методом відбору мір значущості невизначених змінних розраховує можливість розвитку кожної моделі.