Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Регіональна державна політика
Регіональна політика держави та внутрішня регіональна політика – це дві частини цілого, які взаємодіють та збагачують одна одну. Внутрішня політика регіонів здійснюється органами управління регіону самостійно з урахуванням загальнодержавних інтересів. Внутрішня політика регіонів спрямована на використання всіх ресурсів конкретного регіону з метою: ð підвищення добробуту населення; ð удосконалення структури матеріального виробництва; ð поліпшення стану навколишнього середовища; ð розвитку соціальної інфраструктури; ð сприяння розвитку підприємництва; ð економічного та соціального росту регіону. Ефективна регіональна політика базується на таких принципах: 1) впровадження всіма органами влади державної регіональної політики; 2) взаємоузгодження в рішеннях центральних органів влади регіональної політики; 3) підвищення самостійності регіонів у вирішенні власних проблем – формування ефективного самоуправління на основі самофінансування. Якщо інтереси окремих територій не збігаються з інтересами держави в цілому, то регіональна політика являє собою своєрідний компроміс між регіональними інтересами держави та місцевими інтересами самих регіонів. Цілі регіональної політики держави наведені на рис. 5.1.
Рис. 5.1. Основні цілі регіональної політики держави
Вони сформульовані у Концепції державної регіональної політики, яка була законодавчо закріплена указом Президента України 25 травня 2001 року. Регіональна політика повинна управляти економікою, соціальним і політичним життям регіону, координувати взаємовідносини центру та регіону, сприяти ефективному розвитку регіонів. Сучасна регіональна політика – один з важливих інструментів досягнення оптимального співвідношення між господарською ефективністю та соціальною справедливістю, економічною доцільністю та соціальним вирівнюванням, інтенсивними та екстенсивними факторами економічного росту. Вона дозволяє враховувати інтереси населення різних регіонів, не виходячи за межі єдиної державної стратегії і базових законів.
|