Механізм реалізації державного регулювання регіонального розвитку

Регіональна політика становить методологічну основу системи державного регулювання регіонального розвитку.

Виділяють такі механізми управління процесами соціально-економічного розвитку регіону:

1. Механізм, заснований на використанні важелів саморегулювання. При цьому головною функцією держави є визначення економіко-правових умов діяльності для всіх суб’єктів ринкових відносин, самі ж відносини регулюються ринком.

2. Механізм державного регулювання, передбачає, що функції держави є ширшими, вони не обмежуються лише законодавчою сферою, а включають участь держави в усіх фазах відтворювального процесу.

3. Механізм стихійного регулювання, що характеризується як пасивною роллю держави в управлінні ринковою системою, так і відсутністю передумов для використання важелів саморегулювання. Результатом використання цього механізму може бути поглиблення економічної кризи, посилення розбалансованості ринкової системи, гіперінфляції тощо.

Таким чином, механізм державного регулювання є найбільш оптимальним в умовах ринкових відносин.

Державне регулювання регіонального розвитку базується на специфічних закономірностях розміщення продуктивних сил (тому що саме закономірності РПС визначають відносини між продуктивними силами та територією).

Державне регулювання регіонального розвитку вирішує такі завдання:

ð структурну перебудову економіки регіонів на основі визначення соціально-економічних, науково-технічних, екологічних, демографічних пріоритетів;

ð реконструкцію економіки промислових регіонів і великих міських агломерацій, модернізацію їх інфраструктури, оздоровлення екологічної ситуації;

ð подолання відставання окремих регіонів за рівнем і якістю життя населення;

ð розвиток міжрегіональних та регіональних інфраструктурних систем, що стимулюють регіональні структурні зрушення і забезпечують ефективність регіональної економіки;

ð стимулювання розвитку експортних і імпортозамінюючих регіональних виробництв;

ð забезпечення повного та збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу регіонів;

ð розвиток найбільш ефективних галузей виробничої та соціальної сфери регіонів з урахуванням загальнодержавних інтересів;

ð підвищення рівня добробуту населення і поліпшення демографічної ситуації;

ð удосконалення розвитку регіональної і міжрегіональної інфраструктури;

ð поліпшення стану навколишнього середовища, збереження генетичного фонду живої природи;

ð забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів.

Найважливішим завданням державного регулювання економіки регіонів є зміцнення єдиного економічного простору України. При цьому державне регулювання повинне бути спрямоване на просторову інтеграцію України, проведення твердої державної податкової політики, раціоналізацію використання унікальних природних ресурсів у ряді регіонів за рахунок держави, складання і реалізацію найважливіших регіональних цільових програм.

Державне регулювання регіонального розвитку повинне охоплювати весь комплекс законодавчих, адміністративних, соціально-економічних заходів, що здійснюються державними та місцевими органами управління.

Застосування системи інструментів державного регулювання регіонального розвитку повинне бути засноване на принципах:

§ вибірковості використання системи регуляторів у відношенні тих або інших суб’єктів господарської діяльності на певній території;

§ обов’язковості використання системи економічних регуляторів, що мають стимулюючий характер;

§ обмеженості системи регулювання регіонального розвитку тимчасовими рамками, особливо в плані надання дотацій і пільг;

§ необхідності врахування територіальної специфіки в процесі державного регулювання регіонального розвитку.

Важливими інструментами державного регулювання регіонального розвитку є місцеві бюджети і міжбюджетні трансферти, непрямі методи фінансового і грошово-кредитного регулювання, комплексні прогнози розміщення продуктивних сил України, програми регіонального соціально-економічного розвитку.

Розрізняють такі види регіональних програм: міждержавні, державні, власне регіональні, комплексні.

Регіональні програми є різновидом цільових комплексних програм, слугують інструментом регулювання і управління регіональною стратегією економічного, соціального і науково-технічного розвитку, формою господарської діяльності, способом пріоритетної концентрації ресурсів для вирішення першочергових, невідкладних завдань.

Структура типової цільової програми будь-якого рівня складається з таких елементів:

1) обґрунтування і характеристика висунутої для розробки проблеми;

2) цілі та завдання;

3) система заходів;

4) ресурсне забезпечення;

5) розробка механізму управління і контролю за реалізацією програми;

6) оцінка результативності та очікувана ефективність;

7) соціально-економічні наслідки;

8) напрямки фінансування робіт (в т.ч. за рахунок держбюджету).

Вдосконалення існуючої системи державного регулювання регіонального розвитку повинно базуватись на:

ð адекватності об’єктивно існуючим умовам функціонування і стану економіки регіону в певний період;

ð комплексності системного аналізу регіональної ситуації, що враховує всю розмаїтість еколого-соціально-економічних процесів;

ð цілісності, що припускає існування об’єктів, цілей, завдань і механізмів державного регулювання регіонального розвитку.

Державне регулювання повинно здійснюватись на різних рівнях управління – національному, регіональному, місцевому. Національний рівень регіонального управління припускає організацію виробництва, реалізацію великомасштабних програм, організацію міжрегіональних і міждержавних економічних зв’язків. Регіональні та місцеві органи основну увагу повинні приділяти використанню локальних ресурсів, раціоналізації структури господарства, вирішенню екологічних і соціальних проблем.