Державна підтримка малого підприємництва на регіональному рівні

Роль малого та середнього бізнесу в суспільстві, як і підприємництва взагалі, на етапі розвитку ринкової економіки є неоціненною. Вона полягає в тому, що підприємництво, малий та середній бізнес є факторами відтворювального процесу. Створюється сприятливе середовище для розвитку конкуренції, що поширює ринкові перетворення. На підставі попиту, пропозиції та стратегічних цілей країни підприємництво впливає на структурну перебудову економіки в напрямку її розвитку, сприяє економії та раціональному використанню всіх видів ресурсів, формуванню “середнього класу” суспільства. Малий та середній бізнес забезпечує стимулювання праці робітників, заохочує підприємців на інноваційну діяльність, створює нові робочі місця, сприяє формуванню нового типу суспільного способу життя та підприємницької культури, проводить благодійну та спонсорську діяльність, здійснює підтримку політичних рухів, економічних структур, зовнішньоекономічної діяльності.

Гарантії прав підприємців з боку держави представлено на рис. 5.3.

Рис. 5.3. Гарантії прав підприємців з боку держави

Держава сприяє розвитку підприємництва, створює необхідні для цього умови. Це організація матеріально-технічного забезпечення, інформаційного обслуговування, підготовка підприємницьких кадрів, забезпечення бізнесу виробничою та соціальною інфраструктурою, стимулювання модернізації технологій, підтримка малого та середнього бізнесу.

Суб’єкти малого та середнього бізнесу, як і всі суб’єкти підприємницької діяльності, несуть певні зобов’язання перед державою. А саме: не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об’єднань, інших суб’єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Для такого регулювання держава використовує економічні (непрямі) та адміністративні (прямі) методи впливу на підприємницьку діяльність. До економічних методів державного регулювання підприємницької діяльності належать податки, ціноутворення, перерозподіл доходів, кредитно-фінансові механізми (табл. 5.1). Адміністративні методи використовуються державою з метою підвищення ефективності дії економічних методів.

Таблиця 5.1

Економічні засоби впливу держави на підприємництво

Держава регулює також екологічні наслідки діяльності підприємств. До них відносяться природоохоронні заходи, що забезпечують екологічну безпеку: стандарти господарської діяльності, фінансові санкції.

Держава визначає мінімально припустимі параметри життя населення, захист національних інтересів у системі господарських зв’язків.

Складовою частиною загальної науково-технічної політики держави та засобом регулювання підприємницької діяльності є амортизаційна політика. За допомогою норм амортизації держава регулює темпи та характер відтворення, насамперед, швидкість оновлення основних фондів.

Важливими механізмами впливу держави на підприємницьку діяльність є фіскальна (бюджетна) та інвестиційна політика. В умовах ринкової економіки остання спрямована на підвищення зацікавленості приватного сектора в її інвестуванні.

У 1998 році було видано Указ Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, який заклав правові основи запровадження спрощеного оподаткування.

Сьогодні в Україні існують такі види спрощеного оподаткування для суб’єктів малого підприємництва як:

ð єдиний податок;

ð фіксований податок (патент);

ð фіксований сільськогосподарський податок.

Кожен з наведених видів має свої особливості, спрямовані на певну категорію суб’єктів оподаткування.

До нормативної бази єдиного податку можна віднести:

1. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р. (зі змінами та доповненнями).

2. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (зі змінами та доповненнями).

3. Постанова КМУ від 16.03.2000 р. “Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р.”

4. Наказ ДПА “Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи та порядку її ведення” від 13.10.98 р.

Перейти на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності можуть:

1) юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 1 млн. грн., середньоспискова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб за календарний рік;

2) фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, якщо у трудових відносинах з ними, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб; а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирають систему ставок сплати єдиного податку:

- 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість згідно з Законом України “Про податок на додану вартість”;

- 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відділення Державного казначейства України після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Структура розподілу єдиного податку

Регіональний розвиток малого та середнього бізнесу є актуальним засобом розвитку економіки країни. Його масштаби поступаються масштабам великого бізнесу в частині надходжень до бюджету, але зайняті в малому бізнесі люди отримують соціально-економічний ефект від своєї діяльності та приймають активну участь у виконанні загальнодержавних цілей розвитку економіки країни. Державне регулювання розвитку малого та середнього бізнесу є перспективним, в тому числі – соціально-економічний захист та мотивація його суб’єктів, створення нових робочих місць, швидкої гнучкості та адаптивності до змін зовнішнього середовища, виховання сучасної підприємницької корпоративної культури.