Бала-Канда - книга про дитинство Рами (героя Рамаяни).

2. Айодг'я-канда - книга про царський двір в Айодх'ї.

3. Аран'я-канда - книга про життя Рами в лісовій пустелі.

4. Кішкіндга-канда - книга про союз Рами з мавпячим царем в Кішкіндге.

5. Сундара-канда - «Прекрасна книга» про острів Ланка - царство демона Равани, викрадача дружини Рами - Сіти.

6. Юддга-канда - книга про битву мавпячого війська Рами з військом демонів Равани.

7. Уттара-Канда - «Заключна книга».

Основною фабулою є історія царственого вигнанця Рами та його вірної дружини Сіти, їхнє життя в лісовому усамітненні, викрадення Сіти царем лютих духів (ракшасів) Раваною, пошуки її Рамою, його союз із мавпячим царем, облога острова Ланка — царства Равана, бій мавп із ракшасами і єдиноборство Рами з десятиголовим Раваною, його перемога, звільнення Сіти і розлука із нею Рами.

[ред.]Короткий зміст

[ред.]Книга про дитинство

Дашаратха правив царством Косалою зі столицею у місті Айодх'я. У нього були три дружини: Каусалья, Кайкеї та Сумітхра, але тривалий час залишався бездітним. Прагнучи отримати спадкоємця він здійснив пожертвування, відоме під назвою путра-камешті яджня. Як наслідок Каусалья народила йому Раму, Кайкеї - Бгарату а Сумітра - близнят Лакшману та Шатруґхну. Усім синам певною мірою була дарована сутність бога Вішну, оскільки Вішну забажав прийняти смертну форму, щоб стати на поєдинок із демоном Раваною, який притісняв богів, і міг бути переможений лише смертним. Хлопці виховувалися принцами, отримавши добру освіту й знання писань та військову підготовку. Коли Рамі сповнилося 16, до двору Дашаратхи прийшов мудрець Вішвамітра, звершувшись за допомогою проти демонів, що вносили безлад у жертовні ритуали. Мудрець вибрав Раму, з яким пішов також Лакшмана, постійний товариш Рами впродовж усього епосу. Отримавши від Вішвамітри настанови й надприродну зброю, Рама й Лакшмана здолали демонів.

Царством Мітхіла правив Джанака. Одного дня у борозні свого плуга цар знайшов дівчинку-немовля, і несказано зрадів, вважаючи її подарунком від богів. Дівчинку назвали Сітою, що на санскриті означає борозна. Вона виросла незрівняною красунею. Коли прийшла пора одруження, цар вирішив влаштувати сваямвару - змагання між претендентами. Колись Шива подарував царю важкий-преважкий лук, і тепер монарх проголосив, що дівчину отримає той, хто зуміє з цим луком впоратися. На сваямвару прийшли мудрець Вішвамітра з Рамою та Лакшманою. Тільки Рама зумів напнути лук і зламати його. Як наслідок були організовані весілля між синами Дашаратхи та дочками й племінницями Джанаки. Після гучних весіль новоодружені повернулися до Айодх'ї.

[ред.]Книга Айодх'ї

Рама та Сіта прожили в подружжі 12 років. На той час Дашаратха зістарився і висловив бажання коронувати Раму, на що згодилася рада Косали й піддані. Напередодні великої події Кайкеї, ревнощі якої підбурювала покоївка Мантхара, зажадала двох дарів, обіцяних колись давно Дашаратхою — вигнати Раму в пущу на 14 років, а престол передати синові Кайкеї Бгараті. У царя розривалося серце, але він змушений був дотримати царської обіцянки й виконати жадання Кайкеї. Рама прийняв батькове веління з абсолютною покорою й спокійним самоконтролем, властивим йому впродовж усього епосу. З ним у вигнання пішли Сіта та Лакшмана. Коли він попросив Сіту не йти за ним, вона відповіла: «пуща, де ти живеш, для мене Айодх'я а Айодх'я без тебе для мене справжнє пекло». Як лише Рама пішов, цар Дашаратха, неспроможний здолати горе, відійшов на той світ. Тим часом, про події в Айодх'ї дізнався Бгарата, який тоді відвідував свого вуйка. Він відмовився скористатися наслідками маминих інтриг, відшукав Раму в пущі, й попросив його повернутися на царство. Але Рама твердо вирішив виконати батькове веління щодо слова й відмовився. Бгарата, проте, захопив із собою Рамині сандалі, помістив їх на троні й правив тільки як регент Рами.

[ред.]Лісова книга

Рама із Сітою та Лакшманою пішли на південь вздовж русла річки Ґодаварі. Вони побудували для себе хижі й жили плодами землі. В лісіПанчаваті їм зустрілася жінка-ракшаса Сурпанакха, сестра Равани. Спочатку вона спробувала спокусити братів, а, зазнавши невдачі, заповзялася убити Сіту. Лакшмана її зупинив, відтявши у неї ніс та вуха. Довідавшись про це її брат-демон Хара, організував напад на принцесу, але Рама зумів знищити Хару й підвладних йому демонів.

Звістка про події досягла вух Равани, й він заповзявся знищити Раму, спочатку полонивши Сіта за допомогою ракшаси Маріча. Маріча прийняв подобу золотого оленя й заполонив увагу Сіти. Заворожена красою оленя, Сіта звернулася до Рами з благанням упіймати його. Рама розумів, що все це витівки демонів, але не зміг відговорити Сіту від забаганки, й, врешті-решт, він погнався за оленем у лісові хащі. Через якийсь час Сіта почула, що Рама гукає її. Злякавшись за життя чоловіка, вона наполягла на тому, щоб Лакшмана чимскоріш біг йому на допомогу. Лакшмана намагався переконати її, що Рама нездоланний, а тому для нього краще виконувати Рамин наказ і охороняти Сіту. Сіта в істериці наполягала на тому, що не вона, а Рама потребує допомоги. Нарешті він згодився, але за умови, що вона не покидатиме хижі й не впускатиме жодних незнайомців. Коли шлях звільнився, з'явився Равана у личині аскета й попросив у Сіти притулку. Сіта впустила його, не здагадуючись про хитромудрий план свого гостя, і, як наслідок, лихий Равана силою забрав її.

Гриф Джатаю намагався врятувати Сіту, але отримав смертельну рану. Равана відніс Сіту на острів Ланка, де її тримали під охороною ракшасів. Равана вимагав від Сіти одружитися з ним, але навічно вірна Рамі Сіта відмовилася. Рама з Лакшманою довідалися про викрадення Сіти від Джатаю, і негайно ж вирушили на порятунок. Під час пошуків вони зустріли жінку-аскета Шабарі, яка направила їх до Суґріви та Ханумана.

[ред.]Книга Кішкіндхи

Дія відбувається в цитаделі мавп Кішкіндха. Там Рама з Лакшманою зустрічаються з Хануманом, найвеличнішим із мавп'ячих героїв, прихильником Суґріви — опального претендента на трон Кішкіндхи. Рама заприятелював із Суґрівою й допоміг йому перемогти брата Валі та повернути собі царство. Щоб віддячити Рамі за допомогу Суґріва розсилає у всі чотири кінці світу пошукові загони, які повертаються із півночі, сходу та заходу без успіху. Південний пошуковий загін під проводом Анґада та Ханумана довідався від грифа на ймення Сампаті, що Сіту забрали на острів Ланка.

[ред.]Прекрасна книга

Прекрасна книга (Сундара канда) — серце Рамаяни. В ній з подробицями розповідається про пригоди Ханумана. Довідавшись про Сіту, Хануман набрав велетенських розмірів і перестрибнув через океан на острів Ланка. Там він вивчив місто демонів і встановив слідкування за Раваною. Йому вдалося встановити місцезнаходження Сіти - в гаю Ашоки, де її домагається погрозами Равана зі своїми демонами. Хануман вселяє в Сіту віру, віддавши їй Рамину каблучку з печаткою. Він пропонує віднести її назад до Рами, але вона відмовляється, бо не бажає, щоб її торкалася інша особа чоловічої статі, крім Рами. Вона говорить, що Рама повинен прийти власною персоною і помститися за ганьбу, яку їй довелося знести при викраденні.

Тоді Хануман влаштував великий бешкет на Ланці, викорчовуючи дерева, зносячи будівлі, вбиваючи вояків Равани. Врешті-решт, він дозволив схопити себе і постав перед Раваною. Він сміливо вичитав Равані, закликаючи його звільнити Сіту. Його приговорили до страти й підпалили йому хвіст, але він вирвався із пут і, перестрибуючи з даху на дах, розніс вогонь і влаштував пожежу у всій цитаделі, а потім перестибнув на континент. Пошуковий загін повернувся до Кішкіндхи з радісною звісткою.

[ред.]Книга про битву

В книзі описана битва між силами Рами та Равани. Отримавши звіт від Ханумана, Рама й Лакшмана із союзниками відправилися до берега моря. Там до них приєднався брат-ренегат Равани Вібхішана. Мавпи будують міст через океан, яким принци зі своїми військами переправляються на Ланку. В результаті тривалої битви Рама вбиває Равану. й віддає трон Ланки Вібхішані.

Зустрівшись із Сітою, Рама попросив її пройти через випробовування вогнем (аґні парікша) як доказ своєї чистоти, оскільки вона так довго залишалася в палаці демона. Коли полум'я жертовного вогнища огорнуло Сіту, бог вогню Аґні виніс її, неушкоджену, до трону, тим самим підтвердивши її чистоту.

Коли 14 років вигнання завершилися, Рама із Сітою та Лакшманою повернулися до Айодх'ї, де його коронували на царство.

[ред.]Завершальна книга

В книзі описується подальше життя Рами, Сіти та Раминих братів. Після коронації сплинуло багато років. Однак, незважаючи на випробування вогнем, містом поповзли чутки про чистоту Сіти. Під впливом громадської думки Рама вигнав Сіту в ліс, де вона знайшла притулок в ашрамі мудреця Валмікі. Там вона народила двох хлопчиків, назвавши їх Лава та Куша. Сини виросли, не відаючи про своє походження, і стали учнями Валмікі.

Валмікі склав Рамаяну і навчив Лаву та Кушу співати її. Згодом, Рама влаштував церемонію ашвамедха яджня (пожертвування коня), на яку прийшли Валмікі з Лавою та Кушею. Хлопці проспівали Рамаяну перед царем та його великим двором. Під час розповіді про заслання Сіти, Раму охопило горе, й Валмікі привів Сіту. Сіта закликала свою матір Землю прийняти її, й земля розступилася, а Сіта зникла під нею. Тоді Рама довідався, що Лава та Куша його сини. Згодом з'явився посланець богів і повідомив, що Рамине завдання в цій інкарнації завершене. Рама повернувся в небесне царство.

Вважається, що Завершальна книга (Уттара канда) була додана до початкової розповіді Валмікі пізніше.

Г ) Крім збірників правових норм і законів, в Індії було чимало полі-тико-економічних і юридичних трактатів. Один з найвідоміших — " Артхашастра" — " наука про політику". Цю пам'ятку відносять до IV ст. до н.е., періоду імперії Маур'їв. В ній висвітлені питання державного устрою, засад здійснення правителями внутрішньої і зовнішньої по­літики, засади їх правової діяльності. Тут містяться норми цивільного і кримінального права, процесуальні норми і правила.

Артхаша́ стра (IAST: Arthaś ā stra — наука про політику) — політико-економічний трактат Стародавньої Індії (4 століття до н. е.).

Авторство Артхашастри приписується Каутільї, міністру Чандрагупти.

Артхашастра висвітлює теорію і практику управління рабовласницькою державою, дає уявлення про деспотичне правління імператора і функції його бюрократичного апарату — міністрів, радників, управителів провінцій та ін. чиновників.

Артхашастра описує звичаї, судову систему і закони, дипломатію, воєнне мистецтво і науки, з яких основною вважає науку державного управління. Значне місце Артхашастрі приділяє землеробству, ремеслу, торгівлі тощо.

[ред.]Зміст

Артхашастра складається з 15 розділів:

1. Про правила поведінки.

2. Обов'язки наглядачів.

3. Про судоустрій.

4. Про подолання перешкод (на шляху до суспільного порядку).

5. Про застосування хитрощів в державній політиці.