Облік внутрішніх розрахунків

Внутрішні розрахунки — це розрахунки, що виникають у процесі виконання бюджетів і кошторисів доходів і витрат між вищестоящими розпорядниками коштів (ГРК, РК11) та підвідомчими їм установами.

Для обліку цих розрахунків призначений синтетичний рахунок 68 " Внутрішні розрахунки", до якого відкривають два субрахунки:

683 " Внутрішні розрахунки за операціями з централізованого постачання за загальним фондом";

684 " Внутрішні розрахунки за операціями з централізованого постачання за спеціальним фондом".

У кінці року рахунок 68 закривається рахунком 43 " Результати виконання кошторису".

Облік внутрішніх розрахунків ведеться відповідно до " Інструкції про порядок відображення в обліку бюджетних установ операцій з централізованого постачання матеріальних цінностей", затвердженої наказом ДКУ від 16.12.2002 р. № 232. Методика відображення в обліку таких операцій залежить від того, за рахунок яких коштів (загального чи спеціального фонду) та якою у становою-закупником (бюджетною чи госпрозрахунковою) проводяться централізовані закупівлі (табл. 2.7).

Розрахунки за операціями з централізованих закупівель, які виконують госпрозрахункові підприємства-закупники, обліковуються на субрахунках 364, 675, як і розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами.

50. Бюджетні установи та організації — це установи та організації невиробничої сфери, які для здійснення своєї діяльності одержують кошти з Державного бюджету. У процесі функціонування бюджетних установ та організацій виникає потік різнобічної інформації про їх діяльність, включаючи ті чи інші види обліку. Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає такої організації обліку, що забезпечувала б учасників ринку необхідною бухгалтерською інформацією, дозволяла власнику мати достовірні дані про власне майнове і фінансове становище, результати діяльності відповідно до міжнародних стандартів. Одночасно з внутрішньою потребою та вимогами управління створюється великий пласт зовнішньої статистичної, податкової, організаційної звітності, важливе місце в якій посідає бухгалтерська звітність. Користувачами бюджетної звітності є працівники, дійсні та потенційні інвестори, кредитори, постачальники, уряд та урядові організації, громадськість та інші зацікавлені особи [12]. Працівники або їх представники зацікавлені в інформації про стабільність та рентабельність своїх організацій, своєчасну виплату заробітної плати, надання соціальної допомоги. Кредиторам необхідна інформація, яка дозволяє визначити, чи будуть своєчасно повернуті позички та виплачені відсотки, які повинні бути нараховані ними за користування кредитами. Постачальники зацікавлені в інформації щодо безперервності роботи установи, особливо її платоспроможності, для оплати своїх товарів і послуг. Клієнти потребують інформації про терміни існування організацій, особливо тоді, коли вони планують довгострокове співробітництво або залежні від даної організації. Уряд та урядові установи прагнуть дізнатися про розподіл ресурсів. Дана інформація потрібна їм для регулювання діяльності установи та інших статистичних даних. Громадськість хотіла б мати інформацію з бухгалтерської звітності, яка висвітлює напрями розвитку та останні досягнення в сфері діяльності організації, установи і т. ін. [15]. У даному розділі буде детально описано і проаналізовано всі форми звітності, які готує й подає УПФ в Корецькому районі.

2.1 Класифікація звітності. Основні вимоги до заповнення звітних форм

2.1.1 Характеристика бухгалтерської, податкової, статистичної звітності

Звітність бюджетних установ досить різноманітна і глибоко деталізована. Це мас своє об'єктивне пояснення, адже на її підставі контролюється виконання бюджетів за видатками, перевіряється доцільність витрачання бюджетних коштів відповідно до кошторисних передбачень, аналізується повнота і доцільність використання майна, своєчасність і повнота платежів, стан розрахунків і т. ін. Цим можна пояснити і те, що звітність бюджетних установ суворо регламентована як за змістом, так і за термінами подання [9].

За іншими джерелами наведена наступна класифікація звітності бюджетних установ [15], представлена на рис. 2.2.

Також, оскільки бухгалтерська звітність налічує значну кількість форм, кожна з яких виконує певні функції, вона для спрощення сприйняття може бути класифікована за такими основними ознаками [10]:

o інформаційний обсяг;

o мета складання;

o функції, що їх виконує установа;

o метод та джерело фінансування;

o періодичність складання.

За інформаційним обсягом бухгалтерська звітність бюджетних установ поділяється на часткову — звітність, що відбиває відповідні напрями бухгалтерського обліку (звіт про рух основних засобів, звіт про рух матеріальних цінностей і т. п.), та загальну — ту, що характеризує всі господарські процеси в цілому (баланс виконання кошторису видатків, єдиний кошторис доходів і видатків).

По відношенню до мети складання звітність поділяється на внутрішню і зовнішню. Зовнішня звітність призначена для зовнішніх споживачів інформації і має виключно регламентований характер. Типові форми зовнішньої бухгалтерської звітності бюджетних установ та інструкції про порядок їх заповнення розробляються і затверджуються Міністерством фінансів, Головним управлінням Державного казначейства України, Міністерством статистики України. Міністерства і відомства за погодженням із зазначеними органами можуть встановлювати додаткові спеціалізовані форми бухгалтерської звітності не пізніш як за 45 днів до початку звітного періоду. Внутрішня звітність використовується для потреб установи і має вільну формуЗа функціональними ознаками установи бухгалтерська звітність може бути проста, тобто така, що характеризує один напрям діяльності установи (для вищих навчальних закладів — підготовка спеціалістів чи характеристика діяльності науково-дослідного інституту при зазначеному вищому навчальному закладі; для медичного об’єднання — характеристика діяльності поліклініки, лікарні, науково-дослідного підрозділу і т. ін.) чи діяльність однієї установи (в разі централізації обліку), та комплексна, яка, у свою чергу, містить зведену інформацію по всіх сферах діяльності і всіх установах. Як правило зовнішня звітність бюджетних установ є комплексною, оскільки відбиває склад майна та джерела його формування, включаючи майно філій та інших відособлених підрозділів, виділених на окремий баланс. За централізацією обліку зовнішня бухгалтерська звітність, яку складає централізована бухгалтерія, що обслуговує установи, містить також загальні результати господарської діяльності, склад майна цих установ та джерела його формування.

За методом та джерелом фінансування виокремлюють: звітність, що складають бюджетні установи, які фінансують за рахунок коштів державного бюджету через органи Державного казначейства; звітність, що складається установами, які отримують кошти на свою діяльність із місцевих бюджетів, а отже фінансуються за відомчою структурою; загальну звітність. У відповідності до зазначеного класифікаційного групування здійснюється шифрування звітних форм бюджетних установ. Так, першій підгрупі звітності належить шифр ММБ, що означає " місячна звітність за місцевим бюджетом", другій підгрупі — МДБ — " місячна звітність за державним бюджетом" та третій — ММДЖБ — " місячна звітність за місцевим /державним бюджетом" або взагалі шифр відсутній.

І нарешті, в залежності від періоду, який охоплює звітність, вона поділяється на річну і внутрішньорічну (місячна, квартальна). Зауважимо, що звітним роком для всіх підприємств, установ вважається період з 1 січня по 31 грудня включно. Першим звітним роком для установ, що створюються, вважається період з дати набуття прав юридичної особи по 31 грудня включно, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня, — по 31 грудня наступного року включно (крім створених шляхом їх реорганізації, на базі підрозділів установ, а також на базі ліквідованих установ) [10].

На нашу думку, достовірнішою і точнішою є остання класифікація,, оскільки вона компактно, доцільно і точно відображає диференціацію звітності бюджетної установи за всіма важливими ознаками.

Бухгалтерська звітність бюджетних установ складається на підставі даних облікових регістрів про господарські операції з виконання кошторису доходів і видатків установи за звітний період або про стан її коштів та розрахунків на звітну дату.

Бухгалтерська звітність бюджетних установ являє собою систему узагальнених і взаємозв’язаних показників, що характеризують результати роботи та особливості діяльності зазначених установ за певний період.

Процес складання бухгалтерської звітності, як і процес бухгалтерського обліку в цілому, базується на комплексі певних принципів. Першим і головним принципом бухгалтерської звітності є достовірність відображених показників.

Це можливо за умов:

· дотримання упродовж звітного року єдиної методики відображення окремих господарських операцій та оцінки майна;

· повноти відображення в обліку всіх господарських операцій за відповідний період;

· своєчасності і повноти проведення та правильності відображення результатів місячної, квартальної, піврічної чи річної інвентаризації відповідно;

· правильності віднесення доходів і видатків щодо звітного періоду (відповідність).

До інших принципів бухгалтерської звітності бюджетних установ відноситься: обов’язкове та своєчасне її надання до відповідних організацій, єдність форм і методики складання звітності для всіх бюджетних установ: простота, доступність, ясність, раціональність, доречність, зіставність [1].

Також установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, є платниками окремих податків і зборів, передбачених Законом України " Про систему оподаткування", а тому вони повинні складати і подавати відповідним органам податкову та соціальну звітність.

Податкова звітність подається до податкових органів за місцем знаходження бюджетної установи та її реєстрації як платника податку. Соціальна звітність, подається до місцевих органів відповідних фондів, де кожна бюджетна установа повинна бути зареєстрована як платник відповідних зборів.

Бюджетні установи, як і підприємства та організації інших галузей народного господарства та видів (сфер) діяльності, подають установлену нормативними документами статистичну звітність органам державної статистики та вищим установам відповідного підпорядкування. Склад і зміст цієї статистичної звітності частково визначається специфікою діяльності окремих установ, але більшість форм статистичної звітності є загальнодержавними, обов'язковими дія подання всіма підприємствами, установами та організаціями [13].

2.1.2 Основні вимоги до заповнення звітних форм

Потрібно зазначити, що порядок складання звітності бюджетними установами розроблено відповідно до вимог: Бюджетного кодексу України, Закону України " Про Державний бюджет України"; постанови Кабінету Міністрів України " Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" від 28.02.02 № 228, зі змінами та доповненнями; наказу Міністерства фінансів України від 27.12.01 № 604 " Про бюджетну класифікацію та її запровадження", зі змінами та доповненнями; наказу Міністерства фінансів України " Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету" від 28.01.02 № 57, зі змінами та доповненнями; Планів рахунків бухгалтерського обліку: бюджетних установ і виконання державного та місцевих бюджетів, Інструкції по застосуванню Планів рахунків бухгалтерського обліку: бюджетних установ і виконання державного та місцевих бюджетів, затверджених наказами Державного казначейства України, зі змінами і доповненнями. Державним казначейством України затверджено форми окремих звітів бюджетних установ та Інструкцію з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. Діяльність Державного казначейства України регламентується Указом Президента України від 27.04.1995 р. № 335/95 " Про Державне казначейство України", постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 № 590 і Положенням про Державне казначейство [15].

Річні звіти складаються за звітний рік, яким вважається період з 1 січня до 31 грудня включно. Для новоутворених установ звітним періодом є строк з дня утворення установи до 31 грудня включно, а для установ, що утворені після 1 жовтня, — з дня утворення установи до 31 грудня наступного року включно.

У формах бухгалтерських звітів наводяться всі передбачені показники. У разі незаповнення тієї чи іншої статті (рядка, графи) через відсутність активів, пасивів, операцій ця стаття (рядок, графа) прокреслюється або заповнюється нулями.

Форми звітності заповнюються в гривнях, чорнилом, пастою кулькових ручок, на друкарських машинках, принтерах, за допомогою засобів автоматизації та іншими способами, які б забезпечили збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності та запобігли б внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.

Заголовна частина форм заповнюється в такій послідовності:

· реквізит ДКУД (Державний класифікатор управлінських документів);

· реквізит " Установа" відображає повну назву установи (відповідно до установчих документів), зареєстровану в установленому порядку, та її ідентифікаційний код за єдиним державним реєстром підприємств й організацій України (ЄДРПОУ);

· реквізит " Територія" відображає назву території, де розташовано установу, відповідно до системи позначень адміністративно-територіальних одиниць (КОАТУУ);

· реквізит " Галузь (вид діяльності)" відображає вид діяльності установи відповідно до Загального класифікатора галузей народного господарства (ЗКГНГ);

· реквізит " Орган державного управління" відображає назву органу, у віданні якого перебуває установа (якщо він є) та якому подається бухгалтерський звіт (СПОДУ);

· реквізит " Контрольна сума" установами не заповнюється;

· реквізит " Адреса організації" відображає повну поштову адресу установи;

· реквізит " Кількість установ" відображає кількість юридичних осіб, що включені органом управління до зведеного балансу;

· код та назва відомчої класифікації видатків;

· код та назва програмної класифікації видатків [6].

Активи, пасиви та операції в іноземних валютах включаються в річний бухгалтерський звіт у сумах, що визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю, що діє на території України, — гривню. Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій затверджено наказом Державного казначейства України " Про затвердження Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті" від 24.07.01 № 126.

Дані статей балансу на кінець звітного року повинні бути обґрунтовані результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, документів і розрахунків, порядок якої регламентовано Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98 № 90.

До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником установи пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій щодо врегулювання розбіжностей фактичної наявності цінностей інвентаризації відповідні записи мають бути внесені до регістрів і рахунків бухгалтерського обліку. Суми статей балансу по коштах на рахунках у банках, банківських позичках, дані про рух фінансування з бюджету та позабюджетних фондів повинні відповідати відомостям, вказаним у виписках банків. Відображення в балансі сум за розрахунками з фінансовими і податковими органами, які взаємно не погоджені, не допускається.

Бухгалтерські звіти і баланси підписують керівник і головний бухгалтер установи. Без таких підписів звіти вважаються недійсними. У централізованих бухгалтеріях звіти та баланси підписують керівник цього органу управління установи, при якому вона утворена, і головний бухгалтер [13].

Річний бухгалтерський звіт установи до подання його у визначені органи розглядається і затверджується у порядку, встановленому законодавством та установчими документами установ.

Річні бухгалтерські звіти подаються:

· вищій установі;

· органу Державного казначейства — при отриманні асигнувань з Державного бюджету;

· фінансовому органу;

· Рахунковій палаті;

· органу державної статистики — при окремих вказівках.

Інформаційність річного звіту повинна бути доповнена пояснювальною запискою, яка є обов’язковим додатком до річного звіту. Її обсяг та зміст не регламентовані, хоча навряд чи доцільно перевантажувати записку переліченням показників, які безпосередньо читаються по формах звітності. Разом з тим у пояснювальній записці наводяться пояснення основних факторів, що вплинули на господарські та фінансові результати роботи установи, висвітлюється фінансовий і майновий стан установи [15].

У пояснювальній записці слід висвітлювати такі питання:

— короткий опис діяльності бюджетної установи;

— рух грошових коштів за звітний рік за операціями, проведеними у грошовій та негрошовій формах, наводиться за встановленою формою;

— основні фактори, що вплинули на виконання кошторису, дані про заборгованість за заробітною платою та іншими соціальними виплатами;

— зміни у фінансовому стані бюджетної установи за звітний рік;

— результати проведення щорічної інвентаризації активів і зобов’язань (відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України " Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" від 28.02.00 № 419);

— стан дебіторської та кредиторської заборгованості установи на кінець звітного року, причини проведення попередньої оплати та отримання товарів, робіт, послуг без здійснення платежів за них;

— суми списаної протягом звітного року дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, відповідно до наказу Головного управління Державного казначейства України " Про затвердження Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу" від 30.10.98 № 90, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.98 за № 728/3168, за встановленою формою по загальних та спеціальних фондах. У разі невиконання вимог зазначеного наказу причини невиконання наводяться у пояснювальній записці окремо;

— заборгованість з виплат допомоги і компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи наводиться у рядку 010;

— реструктуризована заборгованість бюджетної установи та підстави для неї;

— у разі сплати до бюджету штрафів, накладених на бюджетну установу контрольними органами, — сума виплати, підстава, винні особи;

— анульовані та відновлені протоколи взаємозаліків і відмінені та відновлені векселі минулих періодів (головними розпорядниками у зведених фінансових звітах така інформація подається у вигляді таблиць довільної форми, де зазначаються дата і номер протоколу (векселя), загальна сума, підприємство-учасник, на рахунок якої заборгованості переведено);

— сума коштів спеціального фонду, що була спрямована на погашення заборгованості із соціальних виплат загального фонду або на інші потреби;

— надходження гуманітарної допомоги та її використання;

— надходження благодійних внесків, грантів, дарунків та інвестицій у національній та іноземній валютах, підстави та мета їх отримання, номер розпорядчого документа, назва юридичної особи та строк погашення;

— розшифровка поточних рахунків, що перебувають в установах банків, підстави для наявності цих рахунків із зазначенням залишків на цих рахунках та виду коштів (для бюджетних установ, що згідно з чинним законодавством України переведені на казначейське обслуговування кошторисів);

— інформація про стан депозитних операцій установ, де необхідно відобразити депозитні операції, що проводить бюджетна установа (залишки на рахунках), із зазначенням нормативно-правового акту, на підставі якого проводяться ці операції;

— інформація про виконання статті Закону України " Про Державний бюджет України на 200_ рік";

— інформація про скорочення нормативів на утримання установи;

— розшифровка про суми дебіторської та кредиторської заборгованості установи за операціями, які не відображаються у формах № 7 д та № 7 м " Звіт про заборгованість бюджетних установ", за встановленою формою [10].

Крім того, у пояснювальній записці до річного фінансового звіту обов’язково повинні бути викладені роз’яснення про розбіжності між плановими бюджетними асигнуваннями і фактичним надходженням коштів, між даними різних форм звітності, а також між показниками звітності на кінець звітного року і на початок наступного року (якщо такі розбіжності мали місце).

Операції з надходження і використання спеціального фонду за звітний рік, проведені в натуральній формі або в іноземній валюті, відображаються за окремими формами річної фінансової звітності, складеними за певним видом надходжень. Такі форми подаються до органів Державного казначейства України для врахування даних у зведених звітах за територією і візуються органами Державного казначейства України, але відповідальність за законність та правильність відображення у звітах зазначених операцій несуть розпорядники бюджетних коштів [4].